Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ділятин

Сторінка 4 з 7
місцевим кадрам. До соціалістичних перетворень залучили також інтелігенцію, серед неї були й жителі, які не мали за буржуазного ладу роботи. З великими труднощами здобув вищу освіту в Празі Г. В. Голинський. Важку працю в цегельні він поєднував з навчанням на вечірньому відділі, де оволодів професією інженера-агронома. За Радянської влади Г. В. Голинський очолив Микуличинський лісопункт. Не мав роботи після закінчення Краківської художньої академії і Й. М. Васьків. В 1939 році він став працювати в школі.
В Ділятині запровадили безплатне навчання, відкрили середню школу, де вже 1941 року навчалося 970 учнів. Щоб усі діти мали змогу відвідувати школу, виділялась державна матеріальна допомога тим, хто цього потребував. У школах було створено комсомольські та піонерські організації. У Ділятинському районному відділі народної освіти для вчителів організували семінар. Його учасники вивчали радянську систему освіти, знайомилися з методикою навчання й виховання учнів. Великою повагою серед дітей користувалась учителька О. К. Голинська. Одразу ж після встановлення Радянської влади вона докладала значні зусилля до організації нової школи. В селищі багато робилося, щоб навчити грамоти доросле населення, яке дістало змогу ліквідувати неписьменність у спеціальних гуртках, набувати знання у вечірній школі робітничої молоді. Не залишилися поза увагою й дошкільнята; для них організували дитячий садок, ясла. Це забезпечувало жінкам умови для нормальної праці і сприяло їх активнішій участі в громадському житті.
Також розгорнулася культурно-освітня робота. Почали працювати будинок культури, бібліотека, кінотеатр, на промислових підприємствах створили червоні кутки. Особливо багато корисного зробила бібліотека залізничної станції. Її завідуюча Є. В. Попроцька активно пропагувала марксистську літературу, твори радянських письменників. Бібліотека допомагала в доборі репертуару для художньої самодіяльності, у здійсненні культурно-освітньої роботи. Радянська влада подбала і про охорону здоров'я: в селищі відкрили лікарню, поліклініку, медпункт.
Нове соціалістичне життя будувалося під керівництвом Ділятинської районної партійної організації.
На початку Великої Вітчизняної війни Ділятин окупували угорські війська. Згодом до Яремчанського району вдерлися німецько-фашистські загарбники. Фашисти стягували з жителів непосильні податки, забирали продукти харчування, одяг, примушували молодь працювати на лісопильному заводі й виконувати інші роботи. Поблизу Ділятина, в с. Татарові (тепер Кремінці), розмістилася гестапівська комендатура. З гестапівцями співробітничали зрадники народу - польські та українські націоналісти. Фашисти провели три т. зв. акції знищення мирних жителів Ділятина. Під час першої акції у листопаді 1941 року гестапівці оточили селище і виганяли людей, в т. ч. дітей і стариків, на вулицю, били гумовими палицями. Після цих знущань кати погнали свої жертви на околицю селища у Вільковецький ліс і по дорозі їх розстрілювали. Всього тоді загинуло понад 700 чоловік. На початку березня 1942 року гестапівці здійснили другу акцію, під час якої розстріляли 576 чоловік. Але до найбільш жорстоких методів розправи над людьми фашисти вдалися під час третьої акції 1943 року. В один з холодних вечорів гітлерівці розпочали стрільбу по будинках. Вони розстрілювали всіх, хто вибігав з дому, або намагався втекти. Протягом того кривавого дня було знищено 907 громадян4»
Але незважаючи на жорстокий терор, населення Ділятина чинило опір окупантам. Жителі селища відмовлялися виконувати різні повинності, сплачувати податки, їхати на каторгу до Німеччини. Боротьбу трудящих селища спрямовували комуністи , зокрема член підпільного обкому партії В. І. Андрієнко.
Ділятин у роки Великої Вітчизняної війни був місцем героїчної боротьби з гітлерівськими загарбниками партизанського з'єднання С. А. Ковпака. У липні - серпні 1943 року ковпак івці вели бої у Карпатах. Скориставшись з того, що партизанам важко було маневрувати в гористій місцевості, гітлерівці закрили всі виходи з гір і почали стискати кільце оточення. Партизани піднімались усе вище й вище і, нарешті, опинилися на горі Шевці, а потім - Вовторубі. Внизу біля підніжжя розташувалися великі ворожі гарнізони в Надвірній, Пасічній, Яремчі, Зеленій і Ділятині. Народні месники прийняли сміливе рішення - спуститись у долину річки Пруту, до міста


Сучасна карта - Ділятин