Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ділятин

Сторінка 5 з 7
Ділятина, головного опорного пункту німців у цьому районі Карпат. Ворог не чекав удару саме тут, тому що Ділятин - це вузол кількох залізниць і шосейних доріг. Противникові треба було тільки дві-три години, щоб перекинути сюди великі військові сили. Після того, як партизани вночі спустилися з гори Шевки, німецьке командування оголосило, що партизанів розгромлено. Тим більше несподіваною була їх поява біля Ділятина. Для успішного здійснення операції партизанське командування вирішило оперативно, щоб ворог не встиг викликати підкріплення, захопити німецький штаб і радіостанцію.
Виконуючи наказ, авангард, керований комісаром з'єднання С. В. Руднєвим, розгромив охорону німецького штабу, підбив два важкі танки і знищив штаб з усіма його службами й обладнанням. Одночасно група під командою Ф. Д. Матющенка повністю вивела з ладу залізничну станцію, висадила в повітря пункт зв'язку, радіостанцію і два мости - залізничний та шосейний, а воїнський ешелон ворога народні месники спрямували на зруйнований міст. У цій операції противник втратив понад 200 чоловік убитими. Удар був таким раптовим, що генерал, який командував німецькими військами, втік у самій білизні. Після оволодіння Ділятином ковпаківці зірвали сім мостів на залізницях і шосе, що з'єднували селище з Коломиєю, Надвірною і Яремчею, їх передові частини перейшли міст біля с. Заріччя і вийшли на дорогу в напрямку с. Білих Ослав. По дорозі підрозділи з'єднання під керівництвом С. В. Руднєва зав'язали бій з гірсько-стрілецьким полком фашистів. У цьому бою загинув смертю хоробрих комісар з'єднання Герой Радянського Союзу С. В. Руднєв і ще 67 героїв-ковпаківців. Фашисти поспішили сповістити населення, що партизанів розгромлено. А тим часом народні месники продовжували завдавати ворогові дошкульних ударів.
У боротьбі з окупантами партизанів підтримувало місцеве населення. Як вказував на це в своєму щоденнику С. В. Руднєв, гуцули були дуже гостинні й допомагали партизанам всім, чим могли. Часто вони вдавалися до хитрощів, щоб забезпечити партизанів необхідним. Незважаючи на сувору заборону окупаційних властей пасти в цей час худобу, партизани неодноразово натрапляли на корів, що «заблудили» в лісі. Житель Ділятина М. М. Турчиняк був провідником у С. А. Ковпака. Він проводив партизанські загони через села Зелену, Луги, Пасічну, Шевелівку, ходив у розвідку, дізнавався про розташування німецьких загонів і доповідав партизанам.
Весною 1944 року радянські війська наблизилися до Ділятина. Розгорнулися запеклі бої з німецькими та угорськими військами. 30 березня 1944 року радянські воїни увійшли в Ділятин. Гітлерівцям вдалося 19 квітня відбити селище, проте 26 липня 1944 року воно стало назавжди вільним.
За роки окупації фашисти завдали Ділятину великої шкоди. Вони знищили 2693 мирних жителів, вивезли на каторжні роботи до Німеччини 298 чоловік, спалили 446 дворів, захопили багато худоби, пограбували бібліотеку, клуб, школу.
Одразу ж після вигнання окупантів багато жителів пішли на фронт. Відважним розвідником був В. Ю. Улицький. Шість разів поранений, він добровільно лишився на фронті. В. Ю. Улицького нагороджено орденами Слави 2-го та 3-го ступенів.
У перші дні після визволення трудящі селища взялися до відродження органів Радянської влади і відбудови зруйнованого господарства. Поновили свою роботу комунальні підприємства, знову запрацював лісозавод, став до ладу маслозавод. Відкрилися ділятинські культурно-освітні заклади. У вересні 1944 року діти сіли за парти шкіл. Поліклініка й фельдшерський пункт подавали трудящим безплатну медичну допомогу.
Відбудовними роботами керувала територіальна партійна організація Ділятинської селищної Ради, що мала в своєму складі на початку 1946 року 8 комуністів. Вони очолили найважливіші ділянки господарського й культурного будівництва. Колишній військовослужбовець А. С. Тарасевич був призначений на посаду директора лісозаводу Ділятинського лісокомбінату. Повернувшись з армії, фельдшеркомуніст В. Г. Щоголів доклав багато зусиль для організації охорони здоров'я в Ділятині. Секретарем територіальної первинної партійної організації селища було обрано в 1946 році члена КПРС з 1919 року І. Г. Воробйова. Під його керівництвом комуністи згуртовували навколо себе безпартійний актив.
Однак на перешкоді праці радянських патріотів стали рештки українських буржуазних націоналістів. Вони чинили дикі розправи над активістами, вели


Сучасна карта - Ділятин