Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Косів

Сторінка 8 з 11
правда». До кінця року - стали до ладу міська електростанція, лісгосп, ліспромгосп, промкомбінат, харчокомбінат, маслозавод, у 1946 році - артілі ім. Т. Г. Шевченка та «Килимарка». Відновило роботу училище прикладного мистецтва.
Поступово налагоджувалося культурно-освітнє життя. В будинку культури запрацювали гуртки художньої самодіяльності. Методом народної будови відроджено кінотеатр, спалений бандерівцями.
Лікарі боролися проти епідемій, вживали рішучих заходів проти таких хвороб, як туберкульоз, зоб, малярія. Місцевим медичним працівникам допомагали бригади лікарів обласного центру. Мережа лікувальних установ створювалася заново. Адже те, що вдалося здійснити за перші роки Радянської влади до війни, окупанти знищили. Уже в 1945 році районну лікарню розширили до 50 ліжок, створили санепідстанцію, тубдиспансер. У 1947 році прийняв хворих санаторій «Косів».
Протягом перших післявоєнних років на всіх промислових підприємствах і в установах міста були створені партійні, комсомольські, профспілкові та інші громадські організації. Парторганізації зростали за рахунок робітників, службовців. В 1947 році одного з перших членів КПРС М. Ф. Кіщука косівчани обрали депутатом до Верховної Ради УРСР.
Партійні організації скеровували трудящих на успішне виконання виробничих завдань. У соціалістичному змаганні, що розгорнулося між колективами підприємств, переможцем не раз виходила артіль «Гуцульщина», колектив якої систематично виконував планові завдання на 170-200 процентів.
Багато уваги приділялося зміцненню матеріальної бази підприємств і артілей. Артіль «Гуцульщина» одержала в 1947 році 32 нові верстати для виготовлення напівфабрикатів. З нагоди 30-річчя Великого Жовтня тут виготовили в дар Радянському урядові художнє обладнання кабінету. Цей подарунок нині зберігається в Музеї революції в Москві.
Трудовому ентузіазмові косівчан всіляко перешкоджали банди українських буржуазних націоналістів. Терором, залякуванням населення вони гальмували розвиток соціалістичного будівництва. Від рук оунівських головорізів загинули 22 жителі. Серед них секретар райкому комсомолу В. П. Гавриш, учителі М. Л. Фокшей, М. В. Фокшей, І. М. Сорохан та інші.
Терористичні акти й грабежі оунівських бандитів викликали гнів і ненависть трудящих. У місті створили групу охорони громадського порядку. Назавжди залишаться в пам'яті вдячних косівчан імена синів радянського народу - К. К. Авдєєнка, Г. Д. Межеурова, Ю. С. Слюсара, С. М. Закірова, В. Р. Мельниченка та інших, які віддали своє життя, очищаючи гори від бандитської погані.
У 1948 році на підприємствах Косова вже працювало 1679 робітників. Промисловість міста за рівнем виробництва продукції досягла довоєнного рівня, а наступ
ного, 1949 року, довоєнний рівень перевищено вдвічі. Було збудовано новий сироварний завод, потужність якого дедалі зростала. Якщо в 1949 році надходило на завод 8 тонн молока, вироблялось лише масло й казеїн, то у 1959 році підприємство одержувало 35 тонн молока, випускало понад 15 видів молочної продукції. Сир «Російський» люблять не лише в Косові, а й у Києві та інших містах України.
Проте головним напрямком промисловості Косова який визначився вже у перші роки післявоєнної п'ятирічки, є всебічний розвиток традиційних художніх промислів. Саме тому основні кошти йдуть на реконструкцію й розширення артілей «Гуцульщина» та ім. Т. Г. Шевченка. Зростали виробничі потужності, і артілі згодом перетворилися на фабрики.
У травні 1968 року на базі трьох фабрик - «Гуцульщина», ім. Т. Г. Шевченка та І. Я. Франка - створено виробничохудожнє об'єднання «Гуцульщина». Заснування його сприятливо позначилося на збільшенні обсягу виробництва, поліпшенні механізації праці. Якщо в 1950 році виробничий план артілей становив 586 тис. крб., тут працювало 602 майстри, то в 1969 році плановий обсяг продукції об'єднання становив 4,6 млн. крб., а працювало 2404 робітники. Понад 100 робітників, готуючи гідну зустріч 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, виконали свій п'ятирічний план ще до кінця 1969 року. Серед них кавалери орденів Леніна і «Знак Пошани» ткач Ю. І. Бович, різьбяр І. Ю. Павлик та інші.


Сучасна карта - Косів