Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Косів

Сторінка 4 з 11
Боротьба трудящих Косова проти австрійських властей не припинялась і в наступні роки. 1914 року з ініціативи профспілкової організації солеварні в місті відбулося урочисте відзначення 100-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка. На кошти, зібрані робітниками й селянами, Кобзареві спорудили пам'ятник.
Місцеві урядовці уважно слідкували за тими, хто проявляв симпатії до Росії, наказували поліції брати на облік навіть тих, хто ходив у Росію на богомілля чи в комерційних справах, стежити за діяльністю русофілів різних напрямків. По Косівському повіту списки таких людей були складені ще в 1912 році. Список найбільш небезпечних агітаторів з Косова налічував 15 чоловік.
На початку першої світової війни 18 чоловік з Косівського повіту було ув'язнено і відправлено в різні концентраційні табори. Крім того, австрійські власті мобілізували і відправили на фронт, а також на будівництво укріплень найбільш небезпечних, революційно настроєних робітників, насамперед солеварів.
Восени 1914 року після важких боїв до Косова увійшли частини російської армії. 1915 року містом оволоділи австро-німецькі війська. А в червні 1916 року російські солдати знову вступили сюди й перебували у Косові до липня 1917 року.
Російські солдати розповідали населенню про перемогу Лютневої революції. Колишній голова профспілки косівських солеварів І. М. Кременюк, який був мобілізований в австро-угорську армію і добровільно здався російським військам у полон, писав 1917 року в листах до своєї дружини: «Тішусь переворотом в Росії, бо і наш народ, нарешті, отримає права... Цей переворот в Росії принесе немало добра для всього людства в світі, а передо всім народові українському...». У квітні 1917 року в Косові виникла Рада робітничих і солдатських депутатів, до якої ввійшли солдати російської армії Левченко, Лебединський, Караченцев, Брадін, місцеві робітники Г. І. Тимків, Д. М. Боєчко, Й. М. Вацловик, М. Д. Корвей. Рада проіснувала до 27 липня 1917 року. За короткий час своєї діяльності вона встановила 8-годинний робочий день, розв'язала питання
про пенсії, організувала продовольчий пункт для сиріт, вжила заходів для організації навчання дітей. Коли до Косова знову ввійшли австро-угорські війська, Раду ліквідували, її заходи скасували, а члени Ради (робітники) пішли в підпілля.
З листопада 1918 року в Косові була створена друга Рада робітничих депутатів, яку очолив місцевий швець М. В. Близнюк. До її складу входили робітники Ф. М. Бович, М. Ф. Вінтоняк, М. С. Дзюбей, Д. М. Кременюк, М. І. Кучурак, Г. І. Тимків, Д. І. Стопчицький, І. М. Феркуняк та ін. В офіційних документах того часу підкреслювався «чисто більшовицький» характер Ради. Вона відновила заходи попередньої Ради, виступала проти зунрівців. Однак інтервенція румунських військ весною 1919 року змусила членів Ради перейти на нелегальне становище. Влітку 1919 року, коли Косів окупувала Польща, 11 членів Ради було заарештовано.
Настав час страшного лихоліття. Голод, епідемії тифу, холери та інших інфекційних захворювань буквально косили людей, позбавлених будь-якої медичної допомоги. Населення міста скоротилося з 5545 чоловік (1920 р.) до 4797 (1921 р.). Виробництво занепало, міські кустарі не мали збуту своїм товарам. Польські гроші знецінювались. Населення не хотіло визнавати окупаційну владу, бойкотувало всі її заходи. Молодь переховувалась, уникаючи призову до армії. На це уряд відповідав жорстокими каральними заходами.
В середині 20-х років економічне життя Косова дещо пожвавилось. У місто кинулися різні лихварі, підприємці, які наймали місцевих майстрів для виготовлення ткацьких і кушнірських виробів. Багаті підприємці, маючи свої цехи (приблизно на 100 майстрів кожен), наймали до 1 тис. надомників. Підприємці давали ткачеві сировину й аванс на придбання верстата, а потім за безцінь забирали продукцію. Селянин працював день і ніч у жахливих умовах, у власній хаті тримав верстат, жив, виховував дітей. Туберкульоз був його постійним супутником. За 1 кв. м килима підприємець платив 3 злотих. При місячній нормі 12 кв. м ткач заробляв 36 злотих (за 1 злотий можна було купити 1 кг цукру або 3 кг солі).


Сучасна карта - Косів