Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Болехів

Сторінка 1 з 8
Болехів - місто районного підпорядкування, розташоване біля підніжжя Карпат, на берегах річки Сукілі, за 17 км від районного центру. Через Болехів проходить залізниця Львів-Стрий-Івано-Франківськ та автомагістраль Львів-Чернівці. Населення - 9500 чоловік.
Болехів етнографічно близький до Бойківщини. Територія ця була заселена з давніх часів, про що яскраво свідчать знахідки знарядь праці доби бронзи. За часів Київської Русі тут, мабуть, існувало давньоруське поселення. У ГалицькоВолинському літопису за 1238-1239 рр. згадується, що один з претендентів на галицький престол під натиском князя Данила Романовича «утік до Угрів дорогою, що нею йдеться до Борсукового Долу, прибув до бані, що зветься Родна, а звідти пішов до Угрів». У топонімах околиць Болехова, який здавна славився соляними джерелами, донині збереглися назви Баня й Борсуків ліс. Згодом, на лівому березі річки Сукілі, поблизу Бані, з'явилось волоське поселення. Український джерелознавець та історіограф А. Петрушевич пов'язує його виникнення з волоською міграцією за часів Галицько-Волинського князівства. Інші ж дослідники (Калужницький і Кадлець) схильні вважати, що Болехів Волоський засновано в другій половині XIV ст., тобто після загарбання цієї території польськими королями.
Є кілька версій про походження назви міста, в т. ч. найбільш поширена від слова «волохи»: Волохів-Болехів. Перша письмова згадка про «болехівські землі» належить до 1371 року.
З XV ст. в історичних джерелах ідеться про Болехів, як поселення, що утворилося з двох сіл - Болехова Волоського й Болехова Руського, розташованого на правому березі річки Сукілі. Економічний розвиток Болехова зумовлювався певною мірою наявністю тут покладів солі.
року в Болехові, на Старій Бані, спорудили перше підприємство - солеварню. Тоді ж зведено дерев'яні укріплення. Все це дощенту знищили татари 1562 року. Місце, де стояло укріплене дворище власниці солеварні Амалії Гросовської, досі відоме під назвою Гросівка. У другій половині XVI ст. болехівські села переходять до посесора Миколи Гедзінського, який прибув сюди з Польщі разом з обозом осадників. Він відбудовує солеварню, зводить замок, два костьоли - для шляхти і простолюдинів. Один з костьолів будували з каменю, укріплювали як фортецю, він мав таємні підземні ходи, що вели до замку.
Завдяки розвитку торгівлі й ремесла в XVII ст. Болехову надано право міста. Він стає одним з військово-опорних пунктів шляхти на Прикарпатті. Посилюється феодальна експлуатація місцевого населення, яке здавна займалося рільництвом, тваринництвом та дрібним кустарним виробництвом. Посесори примушували селян працювати в будні й свята. Відомий випадок, коли навіть під час небезпеки татарського нападу наказали сіяти, волочити.
Серед різних категорій поневоленого населення у селах Болехівської жупиг які належали Гедзінським, були комірники, загородники. Володіючи на правах спадщини частиною шляхетського Болехова, передмістям, соляною банею і селом Руським Болеховом, Гедзінські одержували щорічно 27 тис. злотих доходу.
Зручне економіко-географічне положення Болехова при головному прикарпатському тракті сприяло тому, що вже у другій половині XVII ст. почала швидко розвиватися торгівля. Тутешні купці підтримують торговельні зв'язки з багатьма містами, перепродують худобу, продають сіль, шкіру та інші товари. Болехів став центром, де зосереджуються лихварі, орендарі, шляхта та інші експлуататори.
Культурне життя Болехова в ці часи обмежувалося хіба що діяльністю церковного братства, заснованого в XVII ст.2, яке в зв'язку з переслідуванням православ'я і посиленням уніатства, дедалі більше втрачало свої колишні функції і вжо у першій чверті XVIII ст. обмежувалося справами церковних обрядів.
У першій половині XVIII ст. в околицях, прилеглих до Болехова, діяв загін опришків Івана Довбуша, брата прославленого Олекси, про якого на Болехівщині побутує безліч легенд, пісень і переказів. Але найбільш відомим і вдалим походом опришків на Болехів був похід Івана Бойчука, що стався в ніч на 6 липня 1759 року. В день ярмарку загін Бойчука в складі близько 30 чоловік напав на місто. Опришки спалили частину будинків знаті, забрали майно, коштовності і роздали біднякам.


Сучасна карта - Вишків