Сторінка 2 з 7
Сільське господарство було основним заняттям населення Долини в ті часи. Промисловість у місті розвивалася повільно. Тут наприкінці XVIII - на початку XIX ст. працювали лише солеварні, лісопилка, цегельня, а також ткацька майстерня. Продуктивність праці була дуже низькою: на початку XIX ст. солеварня в середньому давала до 20 цнт солі на рік. Австрійські власті примушували селян відбувати військову службу. За найменші провини молодих рекрутів жорстоко карали. В газеті «Слово» 10 жовтня 1881 року повідомлялося, що рекрута Миколу Малька, сина бідних батьків із Долини, мирного, дисциплінованого, покірного, на одинадцятому дні військової служби під час муштри фельдфебель прикладом карабіна й кулаками убив на місці.
Становище бідноти Долини стало ще гіршим після пожежі 1886 року. Згоріло 320 будинків, і близько 2 тис. жителів позбулися житла. Від вогню вдалося врятувати лише східну частину міста й солеварню. Але через 12 років нова пожежа знищила й соляні копальні. Відбудовано солеварню тільки 1900 року.
Стан шкільної справи у місті красномовно свідчив про те, які можливості мали діти трудящих набувати освіту за тих часів. У 1811 році в Долині було відкрито двокласну школу, в якій навчалося 57 учнів. Вона містилась у старому непристосованому приміщенні. В кінці XIX ст. почали працювати п'ятикласна чоловіча й чотирикласна жіноча школи з польською мовою викладання, в 1898 році їх реорганізовано в шестикласну школу. В цій школі здобували освіту кілька десятків дітей багатіїв. У 1914 році жителі Долини звернулися до крайового сейму з листом, в якому просили відкрити в місті початкову школу з українською мовою навчання. Але сейм відхилив це прохання.
Великого лиха завдала населенню Долини перша світова війна. Австрійські власті силоміць мобілізували в армію чимало чоловіків, місто розграбували, багато будівель було знищено вогнем під час боїв. У жовтні 1914 року російські війська зайняли Долину. Рядові російські солдати по-братськи ставилися до жителів міста, ділилися з ними харчами, допомагали відбудовувати зруйновані житла. Австрійські власті після повернення до міста жорстоко розправлялися з усіма, кого підозрювали в симпатіях до росіян, відправляли до концтаборів, розстрілювали, вішали.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії у Долині відбулися заворушення і страйки. Навесні 1919 року робітники сільзаводу брати Фрищини та селянин С. Г. Бабій закликали населення озброїтися, вигнати панів і, наслідуючи приклад Радянської країни, розподілити землю. Власті ЗУНР кинули патріотів до в'язниці, де після жорстоких катувань їх було розстріляно. У жовтні 1920 року в Долині було заарештовано кілька чоловік за пропаганду ленінських ідей.
Коли Долина опинилася під владою панської Польщі, місцеві жителі всіляко ігнорували заходи, до яких вдавалися власті. Трудящі бойкотували вибори до сейму і сенату в листопаді 1922 року. Незважаючи на те, що під час виборів до міста ввели батальйон солдатів, в них взяли участь тільки 20 проц. виборців.
Найбільш активні виступи долинських трудящих припадають на час, коли вони мали свої організації - професійні, молодіжні, що діяли під впливом комуністів. Найпоширенішою формою класової боротьби долинських робітників у 20-30-х роках був страйк. У жовтні 1923 року відмовилися працювати робітники деревообробної фірми. Вони одержували вкрай низьку заробітну плату. Тут широко застосовувалася дитяча праця. Страйком керували робітники Іван Плугенович та Михайло Моринович. Деревообробники добилися свого: перелякані власники фірми змушені були погодитися на певне підвищення заробітної плати і навіть виплатити робітникам компенсацію за час страйку в сумі 50 тис. злотих. Польські власті відповіли на страйкову боротьбу трудящих репресіями, але деревообробники Долини на початку 1924 року знову застрайкували, вимагаючи підвищення заробітної плати. І цей виступ закінчився для них успішно.
1926 року в Долину і навколишні села для голодуючих із східних областей України було надіслано зерно. Ця братня допомога мала не тільки економічне значення - в повідомленні долинського старости властям підкреслювалося, що посилка зерна сприяла об'єднанню прихильників Радянської України.
Дивиться також інші населені пункти району: