Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Болехів

на 6 відділів, а також механізували видобуток глини, завдяки чому виробництво цегли зросло на кілька мільйонів штук щороку.
Дальшого розвитку набула промисловість міста за роки семирічки і восьмої п'ятирічки. Це стало особливо помітно на прикладі таких підприємств, як лісокомбінат, де нині працює майже 3 тис. чоловік, в т. ч. 44 інженери та 120 спеціалістів з середньою освітою. Тепер це велике механізоване підприємство, що має в своєму складі 5 цехів, лісодільницю і 7 лісництв. На лісокомбінаті випускають близько 50 видів різної продукції. Це, насамперед, сучасні меблі: шафи, крісла, дивани, столи, серванти. З 1969 року почався випуск спеціального гарнітуру «Галичанка». Вартість товарної продукції підприємства за 1968 рік становила 7314 тис. крб., а лише за 11 місяців 1969 року - 7676 тис. крб. Напередодні 100-річного ювілею В. І. Леніна комбінат виступив ініціатором дострокового виконання й перевиконання планів п'ятирічки підприємствами області.
У здійснення виробничих планів лісокомбінату гідний вклад зробили раціоналізатори. Тільки в 1963 році впроваджено у виробництво 80 раціоналізаторських пропозицій з економічним ефектом майже 70 тис. крб. Один з кращих раціоналізаторівслюсар І. С. Павлович - сконструював циліндричну фрезу, що успішно застосовується в одному з процесів виробництва меблів. Званням заслу
женого раціоналізатора республіки удостоєно головного механіка лісокомбінату Г. С. Дворка.
Трудівники підприємства мають всі умови для культурного дозвілля: працює бібліотека, літня естрада, є спортивні майданчики тощо. Завершено будівництво дитячого комбінату на 140 місць. Дружні відносини підтримує колектив лісокомбінату з колгоспом «Перемога» сусіднього села Міжріччя. Він шефствує над цим господарством, допомагає йому ремонтувати сільськогосподарські знаряддя, виконувати інші роботи.
За останні роки значно розвинулися й інші підприємства Болехова. Найбільш характерною рисою їх якісного зростання є механізація виробничих процесів. На найстарішому підприємстві міста - сільзаводі - її повністю завершено. Завдяки цьому тут виварюють щороку в середньому по 13,1 і розфасовують по 8,8 тис. тонн солі.
В результаті механізації виробничих процесів, здійснених заводоуправлінням будівельних матеріалів, завод випускає щороку понад 20 млн. штук цегли і близько 4 млн. штук дренажних трубок.
Новим стало технічне обладнання шкірзаводу. Виробничі процеси механізовано на 70 проц. 1962 року його колектив першим на Україні впровадив цінне удосконалення під час дублення шкіри. Замість тваринних і рослинних жирів, потрібних для виробництва юхтових товарів, застосовуються синтетичні жири, що дає можливість досягти великої економії. 1967 року завод підключено до високовольтної лінії, стала до ладу кільцева сушарня.
Колективи підприємств Болехова поповнюються працівниками вищої кваліфікації, інженерно-технічними кадрами. Болехівці пишаються кращими людьми виробництва, передовиками праці. Серед них - переможці соціалістичного змагання за звання бригад і ударників комуністичної праці. Першим у місті це почесне звання завоювала бригада полірувальниць лісокомбінату, яку очолювала К. Є. Прибура, і бригада вимірювальниць шкірзаводу, очолювана Т. О. Малиніною, а першими ударниками комуністичної праці стали токарі лісокомбінату С. Д. ПІелемей, Е. Й. Бачинський, столяр В. П. Сумеркін, токар шкірзаводу А. В. Мосолов та інші. Самовіддану працю трудівників відзначено високими урядовими нагородами. Ордена Леніна удостоєно колишнього бригадира лісорубів М. В. Гаджуна, вчительку О. Ф. Клинник, начальника бурової Болехівської контори розвідувального буріння О. І. Жарського.
Дуже змінилося місто і його мешканці за роки Радянської влади. Тепер важко знайти будинок, де б не користувалися газом, електрикою, радіо. Міська електростанція, збудована 1928 року, в дорадянський час виробляла 200 тис. квт.-год. на рік і забезпечувала електроенергією лише центральну частину міста. За післявоєнні роки виробництво енергії досягло 1,5 млн. квт.-год. 1968 року здійснено перехід на високовольтну систему. Не краще було за часів буржуазної влади з газифікацією. У 1937 році побудували першу лінію довжиною 4 км, і лише 1939 року газифіковано електростанцію


Сучасна карта - Княжолука