Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
споживчого товариства Івана Семковича, поранили його дружину і на її руках вбили восьмимісячну дитину. Для боротьби з бандитизмом в Перегінському створили винищувальний загін, який забезпечував охорону установ і підприємств. Радянські та партійні органи вели широку роз'яснювальну роботу. Завдяки їй частина учасників націоналістичних банд порвала з оунівцями і з'явилася з повинною. Таких трудовлаштовували, і вони поверталися до чесного життя. В боротьбі з бандитизмом загинув чекіст О. Сухоруких, його іменем названо одну з вулиць Перегінського.
Вже через кілька днів після визволення за допомогою військових частин став до ладу лісопильний завод. Згодом за участю бакинських спеціалістів, які прибули до Перегінського, відбудовано нафтодільницю № 4. Тут діяло в 1944 році тільки 17 свердловин. Видобуток нафти становив 2,5 тонни на добу. 6 свердловин не працювало через
нестачу механізмів та спеціалістів. За два тижні після визволення відновлено роботу Перегінського ліспромгоспу, хоч не вистачало робочої сили. Вузькоколійна залізниця Брошнів-Осмолода була в трьох місцях пошкоджена, придатними виявилися тільки один паровоз і 4 вагони. Для ліспромгоспу з Москви, Ленінграда, далекого Уралу надійшли залізничні рейки, лісовозні вагони і паровози, трактори, електролебідки. Завдяки цьому підприємство змогло виконувати і перевиконувати виробничі завдання. 1945 року став до ладу райпромкомбінат, що об'єднував шевську та кравецьку майстерні, шкіряний завод, сукновальню, 2 водяні млини, 2 крупорушки, олійницю та 2 цегельні.
Ліспромгосп тоді об'єднував лісодільниці Перегінського, Небилова, Ясеня та Порогів. У його розпорядженні було 67 тис. га лісу. Комсомольсько-молодіжна бригада лісорубів (бригадир І. В. Урядов) перший післявоєнний п'ятирічний план виконала в лютому 1948 року. За короткий час ліспромгосп став одним з найбільших і найкраще оснащених промислових підприємств Прикарпаття. В 1949 році він завоював перехідний Червоний прапор Ради Міністрів СРСР. 1954 року колектив ліспромгоспу вдруге вийшов переможцем у всесоюзному соціалістичному змаганні. Великий вклад у поліпшення технології виробництва внесли раціоналізатори, зокрема Ф. В. Максимів, зробив нову конструкцію мотопили, яку використовують на рубці лісу. Поліпшилося життя лісорубів. На лісопунктах і майстерських ділянках ліспромгоспу споруджено просторі і світлі житлові будинки, гуртожитки, їдальні, клуби, медичні заклади. За першу післявоєнну п'ятирічку в селищі збудовано електростанцію, реконструйовано лісопильний завод. Відкрили радіовузол, нову лікарню.
Селищна Рада та партійна організація, створена в 1946 році, чимало зробили, щоб піднести сільське господарство. Бідняки об'єднувалися в земельні громади, при них створювалися супряжні групи. Вони допомагали безкінним господарствам, сім'ям військовослужбовців, інвалідам Великої Вітчизняної війни, вдовам і сиротам у проведенні сівби. Застрільниками в цій справі виступали комсомольці. При земельних громадах відкрили кузні, плодові розсадники. В 1947 році перегінським
селянам держава виділила 50 корів, одержували вони додатково землю, лісоматеріали, звільнялися від податків. Комуністи і комсомольці проводили широку роз'яснювальну роботу серед одноосібників, агітуючи їх за створення колгоспу. Немала заслуга в створенні ініціативних груп заступника голови райвиконкому, колишньої біднячки Ю. І. Стефурак. Вона побувала в колгоспах східних областей, а потім пропагувала серед перегінських селян досягнення і переваги колгоспного ладу.
В лютому 1952 року селяни Перегінського створили артіль «Більшовик». Це невелике господарство через кілька років об'єдналося з колгоспом с. Вільхівки, а згодом з артілями Небилова, Слободи-Небилівської, Рошнятого та Закерничного.
В наступні п'ятирічки міцніла економіка селища, швидко зростали місцеві кадри. Лісоруби оволодівали різними професіями. Багатьох, було висунуто на керівні посади. Колишні лісоруби Б. Я. Пельц та Ю. Я. Петреній стали
Перегінське
Сторінка 5 з 7
Селищу і району окупанти завдали величезних збитків: зруйновано 2 лісозаводи, курорт у с. Підлютому, 500 будинків. Всі шляхи потребували ремонту. Становище ускладнювалося через терористичні дії банд українських буржуазних націоналістів. Восени 1944 року вони вбили активіста Р. М. Кулика, голову селищногоспоживчого товариства Івана Семковича, поранили його дружину і на її руках вбили восьмимісячну дитину. Для боротьби з бандитизмом в Перегінському створили винищувальний загін, який забезпечував охорону установ і підприємств. Радянські та партійні органи вели широку роз'яснювальну роботу. Завдяки їй частина учасників націоналістичних банд порвала з оунівцями і з'явилася з повинною. Таких трудовлаштовували, і вони поверталися до чесного життя. В боротьбі з бандитизмом загинув чекіст О. Сухоруких, його іменем названо одну з вулиць Перегінського.
Вже через кілька днів після визволення за допомогою військових частин став до ладу лісопильний завод. Згодом за участю бакинських спеціалістів, які прибули до Перегінського, відбудовано нафтодільницю № 4. Тут діяло в 1944 році тільки 17 свердловин. Видобуток нафти становив 2,5 тонни на добу. 6 свердловин не працювало через
нестачу механізмів та спеціалістів. За два тижні після визволення відновлено роботу Перегінського ліспромгоспу, хоч не вистачало робочої сили. Вузькоколійна залізниця Брошнів-Осмолода була в трьох місцях пошкоджена, придатними виявилися тільки один паровоз і 4 вагони. Для ліспромгоспу з Москви, Ленінграда, далекого Уралу надійшли залізничні рейки, лісовозні вагони і паровози, трактори, електролебідки. Завдяки цьому підприємство змогло виконувати і перевиконувати виробничі завдання. 1945 року став до ладу райпромкомбінат, що об'єднував шевську та кравецьку майстерні, шкіряний завод, сукновальню, 2 водяні млини, 2 крупорушки, олійницю та 2 цегельні.
Ліспромгосп тоді об'єднував лісодільниці Перегінського, Небилова, Ясеня та Порогів. У його розпорядженні було 67 тис. га лісу. Комсомольсько-молодіжна бригада лісорубів (бригадир І. В. Урядов) перший післявоєнний п'ятирічний план виконала в лютому 1948 року. За короткий час ліспромгосп став одним з найбільших і найкраще оснащених промислових підприємств Прикарпаття. В 1949 році він завоював перехідний Червоний прапор Ради Міністрів СРСР. 1954 року колектив ліспромгоспу вдруге вийшов переможцем у всесоюзному соціалістичному змаганні. Великий вклад у поліпшення технології виробництва внесли раціоналізатори, зокрема Ф. В. Максимів, зробив нову конструкцію мотопили, яку використовують на рубці лісу. Поліпшилося життя лісорубів. На лісопунктах і майстерських ділянках ліспромгоспу споруджено просторі і світлі житлові будинки, гуртожитки, їдальні, клуби, медичні заклади. За першу післявоєнну п'ятирічку в селищі збудовано електростанцію, реконструйовано лісопильний завод. Відкрили радіовузол, нову лікарню.
Селищна Рада та партійна організація, створена в 1946 році, чимало зробили, щоб піднести сільське господарство. Бідняки об'єднувалися в земельні громади, при них створювалися супряжні групи. Вони допомагали безкінним господарствам, сім'ям військовослужбовців, інвалідам Великої Вітчизняної війни, вдовам і сиротам у проведенні сівби. Застрільниками в цій справі виступали комсомольці. При земельних громадах відкрили кузні, плодові розсадники. В 1947 році перегінським
селянам держава виділила 50 корів, одержували вони додатково землю, лісоматеріали, звільнялися від податків. Комуністи і комсомольці проводили широку роз'яснювальну роботу серед одноосібників, агітуючи їх за створення колгоспу. Немала заслуга в створенні ініціативних груп заступника голови райвиконкому, колишньої біднячки Ю. І. Стефурак. Вона побувала в колгоспах східних областей, а потім пропагувала серед перегінських селян досягнення і переваги колгоспного ладу.
В лютому 1952 року селяни Перегінського створили артіль «Більшовик». Це невелике господарство через кілька років об'єдналося з колгоспом с. Вільхівки, а згодом з артілями Небилова, Слободи-Небилівської, Рошнятого та Закерничного.
В наступні п'ятирічки міцніла економіка селища, швидко зростали місцеві кадри. Лісоруби оволодівали різними професіями. Багатьох, було висунуто на керівні посади. Колишні лісоруби Б. Я. Пельц та Ю. Я. Петреній стали