Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Радісним святом для нижнівців були вибори до Народних Зборів Західної України. Трудящі села одностайно взяли участь у голосуванні. В своїх наказах вони вимагали возз'єднання всіх західноукраїнських земель з Українською Радянською Соціалістичною Республікою - невід'ємною частиною великого Радянського Союзу. І те возз'єднання невдовзі здійснилось. Землі села - 1743 га, які до вересня 1939 року належали поміщикові, церкві й куркулям, держава передала трудящим.
Пророчими виявилися безсмертні слова великого поета-революціонера Івана Франка:
Зникнуть межі, що помежували Чужі між собою. Згорне мати до себе діти Теплою рукою.
Теплою, рідною рукою матері пригорнула до свого серця західноукраїнських трудящих Радянська Україна, велика країна соціалізму.
Радянська влада подала щиру допомогу хліборобам. Вже 1940 року на нижнівських полях з'явилися перші трактори Тлумацької МТС. Машини стали найвірнішими помічниками селянина в будівництві нового життя. Та великою перешкодою у використанні машин була стара, приватновласницька межа. Об'єднати ті численні розрізнені смужки в один родючий колективний лан-таке завдання постало перед вільним селом. З жителями Нижнева зустрічався селянин з сусіднього села Буківної С. І. Сорока, який побував у складі делегації прикарпатських селян у колгоспах східних областей України, а потім розповідав на зборах про свої враження. Взимку 1940 року в Нижневі народжується ініціативна група для створення сільськогосподарської артілі. Вона провела чималу організаційну роботу серед селян. Але артіль ще не була тоді утворена.
На початку 1940 року в селі заснували комсомольську організацію. Її першими членами були діти колишніх бідняків і середняків: В. Т. Тащук, М. В. Сабат та інші. Комсомольці ставали активними агітаторами за соціалістичну перебудову села, за нову культуру й побут. За їх участю виник сільський клуб, здійснено низку важливих культурно-освітніх заходів.
Уперше за багатовікову історію села всі діти почали навчатися в школі-семирічці рідною мовою. Для ліквідації неписьменності серед дорослого населення створювалися гуртки, які кожного вечора працювали в приміщенні школи та по селянських хатах. Навчалися грамоти, основ знань не тільки молоді, а й літні люди. Всі вони прагнули глибше збагнути сучасність, взяти активну участь у будівництві нового життя.
В селі відкрили бібліотеку, до якої надсилалися книги з східних областей України. При сільському клубі вперше почали демонструвати звукові кінофільми, розгортали свою роботу різні гуртки художньої самодіяльності.
Та радість і щастя визволеного народу несподівано обірвались. Почалася війна. Багато жителів Нижнева пішли до лав Червоної Армії, щоб захищати Вітчизну.
З липня 1941 року гітлерівці окупували село. З ними приповзли сюди підлі прихвосні - українські буржуазні націоналісти. Разом з гестапівцями вони чинили жорстоку розправу в селі. Розстрілювали без слідства й суду патріотів, примушували населення виконувати для них різні роботи. Страшний тягар ліг на село. Замовкли пісні, які ще недавно тут лунали. Крадькома виходили люди з хат, щоб обмінятися думками, порадитись. Перші оголошення німецькою, польською і українською мовами вимагали від населення під страхом смерті цілковитого послуху й покори.
Жителі села не корились окупантам і їхнім лакеям, всіляко саботували їх заходи. Організаторами опору ворогові були радянський активіст В. Т. Тащук і секретар комсомольської організації М. В. Сабат, які переховувалися в Нижневі. У своєму та навколишніх селах вони вели пропагандистську роботу, викривали ганебні цілі гітлерівців у війні. Під впливом підпільників селяни саботували різні повинності, не здавали сільськогосподарських продуктів і одягу. В. М. Казимирко та М. В. Іванів відмовилися виконувати примусові роботи, в партизанському з'єднанні С. А. Ковпака перебував Д. І. Пилипів.
Нижнів
Сторінка 4 з 7
Країні Рад. На загальних зборах села обрали селянський комітет, до якого увійшли бідняки й середняки. Він став справжнім органом народної влади. Комітет створив комісії для розподілу поміщицьких й монастирських земель та майна. їх склад затверджувався на загальних зборах. Пророчими виявилися безсмертні слова великого поета-революціонера Івана Франка:
Зникнуть межі, що помежували Чужі між собою. Згорне мати до себе діти Теплою рукою.
Теплою, рідною рукою матері пригорнула до свого серця західноукраїнських трудящих Радянська Україна, велика країна соціалізму.
Радянська влада подала щиру допомогу хліборобам. Вже 1940 року на нижнівських полях з'явилися перші трактори Тлумацької МТС. Машини стали найвірнішими помічниками селянина в будівництві нового життя. Та великою перешкодою у використанні машин була стара, приватновласницька межа. Об'єднати ті численні розрізнені смужки в один родючий колективний лан-таке завдання постало перед вільним селом. З жителями Нижнева зустрічався селянин з сусіднього села Буківної С. І. Сорока, який побував у складі делегації прикарпатських селян у колгоспах східних областей України, а потім розповідав на зборах про свої враження. Взимку 1940 року в Нижневі народжується ініціативна група для створення сільськогосподарської артілі. Вона провела чималу організаційну роботу серед селян. Але артіль ще не була тоді утворена.
На початку 1940 року в селі заснували комсомольську організацію. Її першими членами були діти колишніх бідняків і середняків: В. Т. Тащук, М. В. Сабат та інші. Комсомольці ставали активними агітаторами за соціалістичну перебудову села, за нову культуру й побут. За їх участю виник сільський клуб, здійснено низку важливих культурно-освітніх заходів.
Уперше за багатовікову історію села всі діти почали навчатися в школі-семирічці рідною мовою. Для ліквідації неписьменності серед дорослого населення створювалися гуртки, які кожного вечора працювали в приміщенні школи та по селянських хатах. Навчалися грамоти, основ знань не тільки молоді, а й літні люди. Всі вони прагнули глибше збагнути сучасність, взяти активну участь у будівництві нового життя.
В селі відкрили бібліотеку, до якої надсилалися книги з східних областей України. При сільському клубі вперше почали демонструвати звукові кінофільми, розгортали свою роботу різні гуртки художньої самодіяльності.
Та радість і щастя визволеного народу несподівано обірвались. Почалася війна. Багато жителів Нижнева пішли до лав Червоної Армії, щоб захищати Вітчизну.
З липня 1941 року гітлерівці окупували село. З ними приповзли сюди підлі прихвосні - українські буржуазні націоналісти. Разом з гестапівцями вони чинили жорстоку розправу в селі. Розстрілювали без слідства й суду патріотів, примушували населення виконувати для них різні роботи. Страшний тягар ліг на село. Замовкли пісні, які ще недавно тут лунали. Крадькома виходили люди з хат, щоб обмінятися думками, порадитись. Перші оголошення німецькою, польською і українською мовами вимагали від населення під страхом смерті цілковитого послуху й покори.
Жителі села не корились окупантам і їхнім лакеям, всіляко саботували їх заходи. Організаторами опору ворогові були радянський активіст В. Т. Тащук і секретар комсомольської організації М. В. Сабат, які переховувалися в Нижневі. У своєму та навколишніх селах вони вели пропагандистську роботу, викривали ганебні цілі гітлерівців у війні. Під впливом підпільників селяни саботували різні повинності, не здавали сільськогосподарських продуктів і одягу. В. М. Казимирко та М. В. Іванів відмовилися виконувати примусові роботи, в партизанському з'єднанні С. А. Ковпака перебував Д. І. Пилипів.