Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Широкого відгомону набули події, що сталися у Жабйому в 60-90-х роках XIX ст. У 1867 році адміністрація маєтків графа Скарбека загарбала в громади сервітутний ліс. За це поміщик погодився віддати селянам 526
моргів 322 квадратні сажні землі. Окремим рішенням від 5 липня 1868 року намісництво затвердило акт відмежування й передачі селянам згаданої землі. Однак поміщик не обмежився привласненням громадського лісу. Він пред'явив претензії на 3 тис. моргів земель, якими селяни користувалися з XVIII ст. Багато років справу розглядали судові органи і щоразу на користь поміщика. Селяни, як повідомляв урядовий комісар, врешті, переконалися, що «їм сталася велика кривда, бо пан за паном тягне» і в травні 1898 року вирішили розправитися з урядовою комісією, яка приїхала в село. Однак їм не вдалося здійснити свого наміру. Прибулі в село жандарми і військо арештували 50 чоловік, з них 22 віддали до суду. Урядова комісія працювала під охороною жандармів і війська. Як і раніше, справу було вирішено на користь поміщика.
Наприкінці XIX ст. селянський рух набув нової форми - скликання віч (зборів), які стали масовим явищем. Перше селянське віче в Галичині відбулося в Жабйому 16 вересня 1885 року.
З кожним роком зростав податковий тягар на користь австро-угорської монархії. Якщо 1886 року селяни Жабйого сплатили 19 550 золотих ринських податків (ґрунтовий, домовий, заробітковий, прибутковий, адміністративний, шкільний, повітовий, шляховий та ін.), то в 1896 році - 19 992 золоті. Податки підривали економіку села. Основним джерелом прибутку в селянському господарстві було скотарство, однак кількість худоби систематично зменшувалась. У 1880 році великої рогатої худоби й коней у Жабйому налічувалося 7626 голів, у 1890 - 6247 голів, овець стало менше на 1485 голів, кіз - на 379, свиней - на 4413.
Колоніальна політика габсбурзької монархії гальмувала не лише економічний, а й культурний розвиток села. В 40-х роках XIX ст. сюди не було навіть дороги з Косова, жителі села лишалися неписьменними (школу засновано лише в 1852 році). У 1860 році з 718 дітей школу відвідували 40. Характерно, що протягом другого півстоліття кількість учнів Жаб'ївської школи зросла лише на 37 чоловік; у 1899 році в ній навчалося 77 дітей.
Медичної допомоги практично не було. В 90-х роках в Жабйому була лікарня на 10 ліжок, в якій працював 1 лікар. Населення «лікувалось» у різних знахарів.
Побувавши 1884 року в селі, І. Франко так писав про нього: «Ось Жаб'є, гуцульська столиця, нема, мовляють, села понад Жаб'є і більшого лиха шукати дарма...».
Проте ні утиски експлуататорів, ні напівголодне животіння, ні підневільна праця за шматок хліба, ні штучні перепони на шляху української культури не змогли притупити природних здібностей селянина. Розвивалися художні промисли: різьба й випалювання по дереву, виготовлення прикрас і побутових речей з міді та шкіри, килимарство, ткацтво, гончарство. Відомими майстрами з Жабйого були мосяжники Юрко Дробок, Іван Гуцинюк, Юрко Розкорищук, токарі і різьбярі Мокій Зюзяк, Микола і Дмитро Івасюки, Дмитро Соломійчук, Юра Джеголяк та інші.
На розвитку прогресивної культури гуцулів благотворно позначилося перебування в Жабйому ряду видатних українських письменників революціонерів-демократів: Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Василя Стефаника, Ольги Кобилянської, Марка Черемшини, Осина Маковея. Побували в Жабйому артисти Московського художнього театру на чолі з К. С. Станіславським. У 1887-1890 рр. тут жив чеський етнограф Ф. Ржегорж, який написав кілька статей про життя, побут і мистецтво гуцулів. А раніше, у 1841 році, на основі почутої тут розповіді про опришка А. Ревізорчука польський письменник Ю. Коженьовський написав п'єсу «Карпатські горці» («Верховинці»), дуже популярну на українській сцені.
Часто бував у Жабйому письменник, артист і мистецтвознавець Г. М. Хоткевич. Як активний учасник революційних подій 1905 року в Харкові, він емігрував до Галичини, де активно займався літературною і мистецькою діяльністю: До створеного ним Гуцульського театру входили й аматори з Жабйого Іван Гелетюк, Семен та Іван Минайлюки.
Верховина
Сторінка 2 з 7
графу Скарбеку належало 50 559 моргів лісу, тоді як усі мешканці села та його околиць мали лише 7302 морги.Широкого відгомону набули події, що сталися у Жабйому в 60-90-х роках XIX ст. У 1867 році адміністрація маєтків графа Скарбека загарбала в громади сервітутний ліс. За це поміщик погодився віддати селянам 526
Наприкінці XIX ст. селянський рух набув нової форми - скликання віч (зборів), які стали масовим явищем. Перше селянське віче в Галичині відбулося в Жабйому 16 вересня 1885 року.
З кожним роком зростав податковий тягар на користь австро-угорської монархії. Якщо 1886 року селяни Жабйого сплатили 19 550 золотих ринських податків (ґрунтовий, домовий, заробітковий, прибутковий, адміністративний, шкільний, повітовий, шляховий та ін.), то в 1896 році - 19 992 золоті. Податки підривали економіку села. Основним джерелом прибутку в селянському господарстві було скотарство, однак кількість худоби систематично зменшувалась. У 1880 році великої рогатої худоби й коней у Жабйому налічувалося 7626 голів, у 1890 - 6247 голів, овець стало менше на 1485 голів, кіз - на 379, свиней - на 4413.
Колоніальна політика габсбурзької монархії гальмувала не лише економічний, а й культурний розвиток села. В 40-х роках XIX ст. сюди не було навіть дороги з Косова, жителі села лишалися неписьменними (школу засновано лише в 1852 році). У 1860 році з 718 дітей школу відвідували 40. Характерно, що протягом другого півстоліття кількість учнів Жаб'ївської школи зросла лише на 37 чоловік; у 1899 році в ній навчалося 77 дітей.
Медичної допомоги практично не було. В 90-х роках в Жабйому була лікарня на 10 ліжок, в якій працював 1 лікар. Населення «лікувалось» у різних знахарів.
Побувавши 1884 року в селі, І. Франко так писав про нього: «Ось Жаб'є, гуцульська столиця, нема, мовляють, села понад Жаб'є і більшого лиха шукати дарма...».
Проте ні утиски експлуататорів, ні напівголодне животіння, ні підневільна праця за шматок хліба, ні штучні перепони на шляху української культури не змогли притупити природних здібностей селянина. Розвивалися художні промисли: різьба й випалювання по дереву, виготовлення прикрас і побутових речей з міді та шкіри, килимарство, ткацтво, гончарство. Відомими майстрами з Жабйого були мосяжники Юрко Дробок, Іван Гуцинюк, Юрко Розкорищук, токарі і різьбярі Мокій Зюзяк, Микола і Дмитро Івасюки, Дмитро Соломійчук, Юра Джеголяк та інші.
На розвитку прогресивної культури гуцулів благотворно позначилося перебування в Жабйому ряду видатних українських письменників революціонерів-демократів: Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Василя Стефаника, Ольги Кобилянської, Марка Черемшини, Осина Маковея. Побували в Жабйому артисти Московського художнього театру на чолі з К. С. Станіславським. У 1887-1890 рр. тут жив чеський етнограф Ф. Ржегорж, який написав кілька статей про життя, побут і мистецтво гуцулів. А раніше, у 1841 році, на основі почутої тут розповіді про опришка А. Ревізорчука польський письменник Ю. Коженьовський написав п'єсу «Карпатські горці» («Верховинці»), дуже популярну на українській сцені.
Часто бував у Жабйому письменник, артист і мистецтвознавець Г. М. Хоткевич. Як активний учасник революційних подій 1905 року в Харкові, він емігрував до Галичини, де активно займався літературною і мистецькою діяльністю: До створеного ним Гуцульського театру входили й аматори з Жабйого Іван Гелетюк, Семен та Іван Минайлюки.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Яблуниця
- Устеріки
- Стебнів
- Пробійнівка
- Перехресне
- Кривопілля
- Красноїлів
- Зелена
- Замагорів
- Довгопілля
- Гринява
- Голови
- Верхній Ясенів
- Білоберізка
- Бистрець
- Криворівня