Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Вигода

Сторінка 2 з 6
Мізунки. Було побудовано лісопилку. 1929 року на ній працювало 260 постійних і 180 сезонних робітників. Підприємства Поппера стали власністю англійського акціонерного товариства «Сільвінія».
Лісова промисловість Вигоди як за часів Австро-Угорщини, так і за буржуазнопоміщицької Польщі знаходилась на низькому технічному рівні. Підприємці по-хижацькому використовували багатства краю. Лісозаготівлі мали сезонний характер, вони здійснювалися переважно з травня до серпня, у заготівлі деревини бракувало плановості. Ліс вирубували
здебільшого поблизу залізниць, вивозили, тільки ділову деревину, а решта гнила на місцях. Ніяких заходів щодо відновлення карпатських лісів не вживалося: іноземні й місцеві капіталісти не дбали про їх майбутнє.
Умови праці і життя робітників були жахливими. Робочий день на лісодільницях тривав 10-12 годин. Незадовільний стан техніки безпеки призводив до великої кількості нещасних випадків. У гонитві за прибутками підприємці не приділяли уваги технічному оснащенню виробничих процесів. Про полегшення важкої фізичної праці лісорубів ніхто не дбав. Їх знаряддями були тільки ручні пили, сокири й цапини. Жили лісоруби в колибах, де не було ні вікон, ні печі. Спали на гілках смереки біля вогнища, дим від якого виходив у щілини між дерев'яними стінами і солом'яною стріхою. Заробітна плата робітника не забезпечувала найелементарніших потреб. Основним і майже єдиним продуктом харчування була кукурудзяна мамалиґа.
Охорона здоров'я трудящих, стан освіти до 1939 року являли жалюгідну картину. Одна лікарня на 10 ліжок та 2 спеціалісти з середньою медичною освітою не могли забезпечити медичне обслуговування населення. У звіті лікарів за 1929 рік по Долинському повіту записано: «Найбільша кількість хвороб і смертей припадає на туберкульоз... Засоби боротьби проти нього утруднені в зв'язку з неможливістю усунути вогнище зарази. Часто хворіють на туберкульоз робітники тартаків».
У селищі відкрили тільки одну початкову школу з польською та приватну з німецькою мовою викладання, в яких працювали два вчителі. Не було жодної масової бібліотеки, клубу, зате в центрі стояв католицький костьол. Трудящі зазнавали не тільки соціального, а й національного гноблення: до державних і приватних установ вони мали звертатися лише польською мовою.
З посиленням експлуатації робітників загострюється класова боротьба. І якщо, наприкінці XIX ст. це були переважно прояви гніву лісорубів, що виступали з економічними вимогами, то після Жовтневої революції цей рух набирає політичного характеру. Вигодські робітники виявляли пролетарську солідарність з страйкуючими інших міст і сіл західноукраїнських земель: у липні-серпні 1923 року деревообробники селища підтримали загальний страйк деревообробників всього
Прикарпаття. В 1926 році застрайкували 360 робітників парової лісопилки фірми «Карпатське лісове товариство». Страйк закінчився перемогою робітників.
Боротьбою робітників керували комуністи. З грудня 1927 року у Вигоді існувала організація КПЗУ. Першими її членами були Ф. М. Семків, М. І. Гутак, О. І. Гутак, Г. Я. Каба. Вони розповсюджували комуністичну літературу, вели пропагандистську роботу, організовували святкування Першого травня та Великого Жовтня. Все це сприяло зростанню класової свідомості вигодських робітників. Комуністична організація селища працювала в умовах переслідувань властей. Членів її Ф. М. Семкова та М. І. Гутака неодноразово судили та ув'язнювали. Проте комуністи не припиняли боротьби.
Під час світової економічної кризи ще більше загострилися класові суперечності, погіршало становище трудящих. Почалася криза, підприємці закрили одну з лісопилок, у зв'язку із зменшенням замовлень на продукцію двічі припиняв роботу лісохімзавод. Зростало безробіття. Навіть в одному з офіційних документів польських властей визнавалося, що робітники лісової і деревообробної промисловості живуть у нестерпних умовах, харчуються погано і через це часто хворіють, що призводить до високої смертності. Все це спричинилося до посилення страйкового руху. В жовтні 1929 року припинив роботу лісохімзавод: страйкарі вимагали збільшити зарплату та виплату заробітку, видачу якого затримали на три місяці. Проте цю вимогу


Сучасна карта - Вигода