Сторінка 4 з 6
будинки культурноосвітніх та медичних закладів. Найцінніше устаткування підприємств окупанти вивезли до Німеччини. Спалено і зруйновано близько 100 хат та інших будівель.
5 серпня 1944 року Вигоду визволили бійці підрозділів Глухівської стрілецької дивізії 18-ї армії. У боях за селище відзначився комсомолець Оржеховський з 876 полку дивізії. Його кулеметна обслуга відбила 2 контратаки ворога, знищивши до 30 гітлерівців.
Після визволення 280 жителів стали воїнами Червоної Армії і брали участь у боях з фашистами. Багатьох з них нагороджено бойовими орденами й медалями.
З 1945 року у Вигоді проживає і трудиться колишній розвідник Червоної Армії М. О. Афонченко, уродженець с. Клинового Псковської області. За мужність і відвагу, виявлену в боях, його удостоєно ордена Слави трьох ступенів. Після війни М. О. Афонченко брав участь у боротьбі проти банд українських буржуазних націоналістів у Вигодському районі.
Коли Вигода знову стала радянською, трудящі включилися в активну працю щодо-відбудови і дальшого розвитку народного господарства й культури. їх очолила районна партійна організація, яка в серпні 1944 року налічувала 16 членів та кандидатів у члени партії. Хоч лінія фронту знаходилася ще за 30-40 км від Вигоди, вже в серпні розпочалася відбудова лісозаводу, лісохімзаводу, електростанції, здійснено ремонт залізничної колії і мосту через Свічу; стали до ладу 49 паровозів і вагонів. 1 вересня діти сіли за парти середньої школи. З листопада почала виходити районна газета «Вільна Україна». В листопаді 1944 року дав першу продукцію лісохімзавод, а в грудні відновили роботу всі основні його цехи. Було подано допомогу потерпілим під час війни. Держава виділяла багатьом сім'ям грошові позички для спорудження будинків та придбання худоби. Наприкінці 1945 року відкрито харчокомбінат, завдяки чому населення краще забезпечувалося продуктами.
В перші роки після визволення, намагаючись паралізувати економічне й політичне життя Вигоди, населення тероризували банди українських буржуазних націоналістів. Від чорних рук цих запроданців загинуло 20 жителів, серед них колишні члени КПЗУ В. І. Гутак, Г. Я. Каба, секретар Вигодського РК ЛКСМУ М. В. Шубинець. Націоналісти зробили спробу спалити лісохімзавод.
Але, незважаючи на дії ворожих елементів, труднощі післявоєнного часу, життя у Вигоді налагоджувалося з кожним днем. Почалася реконструкція лісозаводу та лісохімзаводу. За перші три післявоєнні роки рівень виробництва зріс тут у 5 разів. Дальшим кроком на шляху розвитку вигодських промислових підприємств було здійснення механізації виробничих процесів. З 1950 року все основне старе устаткування замінили новим, більш потужним та продуктивним.
У грудні 1959 року Вигодський лісозавод перетворюється на лісокомбінат, продукція якого налічує більш як 20 назв, у т. ч. хвойні баланси для паперової промисловості, кріпильний та будівельний ліс, фанерна сировина, чорнові заготовки для
музичних інструментів, паркетні плитки, пакувальна стружка, експортні пиломатеріали. Вироби надходять майже до всіх областей республіки, а також за кордон. Зокрема, в соціалістичні країни щороку вивозиться високоякісна деревина на суму понад 1 млн. карбованців.
За семирічку обсяг промислового виробництва на лісокомбінаті зріс на 84 проц. Продуктивність праці збільшилася на 25 проц.7. Успішно впроваджуються наукова організація праці, механізація і автоматизація трудомістких процесів. Вагомий внесок у підвищення продуктивності праці вносять раціоналізатори підприємства. Д. М. Оленюк сконструював верстат-автомат, на якому один робітник може виконати таку роботу, що її раніше виконували 43 робітники. Завдяки цьому річна економія становить 28 тис. карбованців.
Колектив пишається кращими людьми виробництва. В 1966 році за досягнуті успіхи у виконанні завдань семирічного плану орденами й медалями нагороджено 23 робітники лісокомбінату. Серед них майстер лісодільниці М. М. Курус, нагороджений орденом Леніна. Колишній лісоруб фірми «Сільвінія», а нині начальник лісопункту, комуніст І. А. Сащин за сумлінну й
Дивиться також інші населені пункти району: