Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Не кращим було становище і з освітою. В середині XIX ст. у Новиці було засновано першу початкову школу. Однак з 178 дітей шкільного віку у 1853 році її відвідувала всього 21 дитина. Навчали тут чужою для дітей мовою.
Населення Новиці боролося проти політики онімечування. У 1880 році селяни Новиці разом з міщанами Калуша звертались до уряду з вимогою дозволити в школі українську мову. Як і слід було чекати, цю вимогу селян не задовольнили. В цей період активізується в Новиці й суспільне життя. У 1898 році тут було відкрито читальню «Просвіти», громадську позичкову касу. Та напередодні війни ці організації прибирають до своїх рук багатії й українські буржуазні націоналісти.
На початку XX ст. шкільне навчання у Новиці дещо розширюється. У 1913 році тут було вже дві школи: однокласна і двокласна.
Згубною для трудящих Новиці була перша світова війна. Понад 60 чоловік насильно мобілізованих загинуло на фронті. В результаті жорстоких боїв у селі спалено понад 100 будинків, вбито багато селян. Мобілізовані до австро-угорської армії селяни не хотіли воювати проти своїх братів-українців і росіян, 55 з них перейшли на бік російської армії. Багато з солдатів за антивоєнну агітацію було ув'язнено в концтаборі Талергоф.
Звістку про перемогу революції і встановлення у Росії й на Україні влади робітників та селян принесли в Новицю жителі села, які перебували в російському полоні. Селяни Д. Семенів, І. Ільків, П. Стефурак, В. Соколовський, які на власні очі бачили революцію, повели агітацію за встановлення Радянської влади. Але в 1919 році Новицю загарбали війська буржуазно-поміщицької Польщі. Окупаційні власті намагалися зброєю й тюрмами залякати селян. За революційну пропаганду Д. Семенів, І. Ільків, П. Стефурак та В. Соколовський були засуджені на 2 роки тюремного ув'язнення.
Господарями села, як і раніше, були куркулі, торговці та уніатська церква, їм належали молочарня, олійниця, млини, тартак, кращі землі та більшість лісів і пасовиськ. Малоземелля змушувало селян працювати на багачів за 10-17 сніп. Доводилося сплачувати великі податки: від нерухомого майна, прибутковий, військовий та інші. Загальна сума тільки ґрунтових податків становила понад 40 проц. усіх прибутків. Класовий гніт посилювався ще й національним.
В одній початковій школі, яку залишили окупаційні власті в Новиці, дітей вчили польською мовою. Селян змушували приймати католицьку релігію або уніатство. Навіть багачі віддавали землі в оренду тим селянам, хто ставав католиком. Польський уряд виділив 150 га землі, яку передбачалося продавати на пільгових умовах лише тим, хто приймав католицьку віру і польське громадянство. Оскільки з українських селян на це ніхто не пішов, то ці землі продали польським осадникам.
Безземелля примушувало бідноту шукати роботу в різних містах і навіть емігрувати. Через це населення Новиці з 1921 по 1936 рік зменшилося майже на 150 чоловік.
З надією дивилися селяни Новиці на Радянський Союз, раділи, коли дізнавалися про успіхи радянського народу в соціалістичному будівництві. Житель села І. Лесюк розповсюджував радянську літературу. Він підтримував зв'язок з Калуською організацією КПЗУ. В. Юрчишин та В. Семенів передплачували й поширювали газету «Сель-Роб».
18 вересня 1939 року селяни Новиці вітали своїх братів-визволителів. По-новому завирувало життя на селі. Влада перейшла до рук батраків, бідняків і середняків. Було створено селянський комітет. Посилаючи до Народних Зборів депутата Ф. І. Стрільцева, трудящі дали йому наказ: голосувати за встановлення Радянської влади і за возз'єднання Західної України з Українською РСР. Невдовзі трудящі Новиці обрали свою першу сільську Раду, головою якої став Ф. І. Стрільців.
Радянська влада передала трудящим села 1800 га поміщицької, церковної і куркульської землі. Почали робити українська школа, клуб. Селяни вперше побачили кіно. У грудні 1939 року засновано комсомольську організацію (секретар В. М. Бойчук). Комсомольці були першими агітаторами, взяли під свій контроль клуб, створили осередок ТСОАВІАХІМу та спортивні гуртки.
Суворих випробувань довелося зазнати мешканцям села в роки фашистської навали. 1 липня 1941 року Новицю захопили фашистські війська. Окупанти
Новиця
Сторінка 3 з 5
містах Прикарпаття або за кордоном. За час з 1880 по 1890 рік з села емігрувало до Німеччини, США, Канади та інших країн 40 чоловік.Не кращим було становище і з освітою. В середині XIX ст. у Новиці було засновано першу початкову школу. Однак з 178 дітей шкільного віку у 1853 році її відвідувала всього 21 дитина. Навчали тут чужою для дітей мовою.
Населення Новиці боролося проти політики онімечування. У 1880 році селяни Новиці разом з міщанами Калуша звертались до уряду з вимогою дозволити в школі українську мову. Як і слід було чекати, цю вимогу селян не задовольнили. В цей період активізується в Новиці й суспільне життя. У 1898 році тут було відкрито читальню «Просвіти», громадську позичкову касу. Та напередодні війни ці організації прибирають до своїх рук багатії й українські буржуазні націоналісти.
Згубною для трудящих Новиці була перша світова війна. Понад 60 чоловік насильно мобілізованих загинуло на фронті. В результаті жорстоких боїв у селі спалено понад 100 будинків, вбито багато селян. Мобілізовані до австро-угорської армії селяни не хотіли воювати проти своїх братів-українців і росіян, 55 з них перейшли на бік російської армії. Багато з солдатів за антивоєнну агітацію було ув'язнено в концтаборі Талергоф.
Звістку про перемогу революції і встановлення у Росії й на Україні влади робітників та селян принесли в Новицю жителі села, які перебували в російському полоні. Селяни Д. Семенів, І. Ільків, П. Стефурак, В. Соколовський, які на власні очі бачили революцію, повели агітацію за встановлення Радянської влади. Але в 1919 році Новицю загарбали війська буржуазно-поміщицької Польщі. Окупаційні власті намагалися зброєю й тюрмами залякати селян. За революційну пропаганду Д. Семенів, І. Ільків, П. Стефурак та В. Соколовський були засуджені на 2 роки тюремного ув'язнення.
Господарями села, як і раніше, були куркулі, торговці та уніатська церква, їм належали молочарня, олійниця, млини, тартак, кращі землі та більшість лісів і пасовиськ. Малоземелля змушувало селян працювати на багачів за 10-17 сніп. Доводилося сплачувати великі податки: від нерухомого майна, прибутковий, військовий та інші. Загальна сума тільки ґрунтових податків становила понад 40 проц. усіх прибутків. Класовий гніт посилювався ще й національним.
В одній початковій школі, яку залишили окупаційні власті в Новиці, дітей вчили польською мовою. Селян змушували приймати католицьку релігію або уніатство. Навіть багачі віддавали землі в оренду тим селянам, хто ставав католиком. Польський уряд виділив 150 га землі, яку передбачалося продавати на пільгових умовах лише тим, хто приймав католицьку віру і польське громадянство. Оскільки з українських селян на це ніхто не пішов, то ці землі продали польським осадникам.
Безземелля примушувало бідноту шукати роботу в різних містах і навіть емігрувати. Через це населення Новиці з 1921 по 1936 рік зменшилося майже на 150 чоловік.
З надією дивилися селяни Новиці на Радянський Союз, раділи, коли дізнавалися про успіхи радянського народу в соціалістичному будівництві. Житель села І. Лесюк розповсюджував радянську літературу. Він підтримував зв'язок з Калуською організацією КПЗУ. В. Юрчишин та В. Семенів передплачували й поширювали газету «Сель-Роб».
18 вересня 1939 року селяни Новиці вітали своїх братів-визволителів. По-новому завирувало життя на селі. Влада перейшла до рук батраків, бідняків і середняків. Було створено селянський комітет. Посилаючи до Народних Зборів депутата Ф. І. Стрільцева, трудящі дали йому наказ: голосувати за встановлення Радянської влади і за возз'єднання Західної України з Українською РСР. Невдовзі трудящі Новиці обрали свою першу сільську Раду, головою якої став Ф. І. Стрільців.
Радянська влада передала трудящим села 1800 га поміщицької, церковної і куркульської землі. Почали робити українська школа, клуб. Селяни вперше побачили кіно. У грудні 1939 року засновано комсомольську організацію (секретар В. М. Бойчук). Комсомольці були першими агітаторами, взяли під свій контроль клуб, створили осередок ТСОАВІАХІМу та спортивні гуртки.
Суворих випробувань довелося зазнати мешканцям села в роки фашистської навали. 1 липня 1941 року Новицю захопили фашистські війська. Окупанти