Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Життя трудящих не стало кращим і після 1848 року. За «звільнення» від кріпацтва вони мали сплачувати великий викуп. Ліси й значну частину пасовиськ привласнила поміщиця Поструська. Кривдила селян і церква. На початку 70-х років XIX ст. уніатська церква володіла 57 моргами орної землі та сіножатей. Через ЗО-40 років її володіння збільшилися за рахунок дальшого пограбування селян ще на 220 моргів.
Захищаючись від панської і церковної сваволі, мешканці Войнилова активно боролися за справедливе вирішення сервітутної справи. Ця боротьба тривала кілька десятиліть. Було витрачено багато коштів на судове розслідування, але все лишалося по-старому.
Переважна більшість жителів Войнилова на той час була неписьменною. Лише в 1854 році тут засновано початкову школу, яку відвідувало 25 дітей з 419. У XX ст» школа стала 4-класною з польською мовою навчання. До роботи в ній допускали тільки польських викладачів.
Не краще було з медичною справою. Лише у 1874 році тут почав працювати один лікар, який мав обслуговувати місцеве населення і жителів навколишніх сіл.
Перша світова війна завдала великих руйнувань і жертв. В містечку було розквартировано австрійську дивізію. Австрійські власті безперервно реквізували коней, рогату худобу, сільськогосподарські продукти. Чимало чоловіків було мобілізовано до армії або відправлено на примусові роботи. Солдати з Войнилова не хотіли воювати проти своїх братів і здавалися в полон російським військам. Багато з них взяли потім участь у соціалістичній революції в Росії.
Наприкінці 1917 року у Войнилові відбулося масове віче (збори), на якому селяни й міщани вітали перехід влади в Росії до рук трудящих.
У 1919 році містечко загарбала панська Польща. Окупаційний режим ще більше загострив боротьбу трудящих за своє соціальне й національне визволення, яку очолили комуністи.
Перебуваючи в російському полоні, Й. Й. Дрозд ознайомився з марксистськоленінським вченням. У Жовтневі дні брав участь у революції. Повернувшись до рідного краю, вів роз'яснювальну роботу серед своїх односельчан, розповідав про В. І. Леніна і партію більшовиків, про перші ленінські декрети. На початку березня 1919 року Й. Й. Дрозд заснував підпільну комуністичну групу. Членами її були І. Гаджаровський - гімназист, П. Бабій - студент торгової школи у Львові, селянин С. Олексів, О. Сметанський, П. Гречух та інші. За короткий час група об'єднала 20 чоловік. Незважаючи на репресії, терор, комуністичний осередок підтримував тісні зв'язки з трудящими, розповсюджував марксистську літературу. Найбільшу популярність серед населення мали Маніфест І конгресу Комінтерну, брошура В. О. Карпінського «Що таке Радянська влада і як вона будується» та інші.
Коли в квітні 1920 року війська буржуазної Польщі почали наступ на Країну Рад, на вулицях Войнилова з'явилися комуністичні лозунги: «Хай живе єдина пролетарська соціалістична республіка!», «Хай живе свобода всіх національностей!», «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!».
В час наступу Червоної Армії проти польсько-шляхетських війську Войнилові був створений революційний комітет на чолі з І. Гаджаровським. Але він проіснував недовго. Коли шляхетська Польща знову окупувала Галичину, частина членів Войнилівської партійної організації змушена була виїхати до Радянської України.
Комуністи, що залишилися в підпіллі, проводили агітаційну роботу серед населення. 23 листопада 1925 року поліцейські органи Калуського повіту повідомляли, що у Войнилові знайдено відозви, складені українською мовою. Листівки закликали жителів не виходити на роботу в маєтки поміщиків. У відповідь на заклики комуністів воєводське управління загрожувало селянам арештами, стягненням штрафів.
У серпні 1931 року організація КПЗУ у Войнилові нараховувала 8 чоловік. Комуністи закликали населення до боротьби за визволення західноукраїнських земель від гніту панської Польщі і возз'єднання з Українською РСР. 6 лютого 1934 року з'явився транспарант: «Хай живе
Войнилів
Сторінка 2 з 6
На той час Войнилів був невеликим торговим і ремісничим поселенням. Тут щороку влаштовували 5 ярмарків. Були тут гончарна, ткацька майстерні, ґуральня, цегельня. Працювало чимало ремісників.Життя трудящих не стало кращим і після 1848 року. За «звільнення» від кріпацтва вони мали сплачувати великий викуп. Ліси й значну частину пасовиськ привласнила поміщиця Поструська. Кривдила селян і церква. На початку 70-х років XIX ст. уніатська церква володіла 57 моргами орної землі та сіножатей. Через ЗО-40 років її володіння збільшилися за рахунок дальшого пограбування селян ще на 220 моргів.
Переважна більшість жителів Войнилова на той час була неписьменною. Лише в 1854 році тут засновано початкову школу, яку відвідувало 25 дітей з 419. У XX ст» школа стала 4-класною з польською мовою навчання. До роботи в ній допускали тільки польських викладачів.
Не краще було з медичною справою. Лише у 1874 році тут почав працювати один лікар, який мав обслуговувати місцеве населення і жителів навколишніх сіл.
Перша світова війна завдала великих руйнувань і жертв. В містечку було розквартировано австрійську дивізію. Австрійські власті безперервно реквізували коней, рогату худобу, сільськогосподарські продукти. Чимало чоловіків було мобілізовано до армії або відправлено на примусові роботи. Солдати з Войнилова не хотіли воювати проти своїх братів і здавалися в полон російським військам. Багато з них взяли потім участь у соціалістичній революції в Росії.
Наприкінці 1917 року у Войнилові відбулося масове віче (збори), на якому селяни й міщани вітали перехід влади в Росії до рук трудящих.
У 1919 році містечко загарбала панська Польща. Окупаційний режим ще більше загострив боротьбу трудящих за своє соціальне й національне визволення, яку очолили комуністи.
Перебуваючи в російському полоні, Й. Й. Дрозд ознайомився з марксистськоленінським вченням. У Жовтневі дні брав участь у революції. Повернувшись до рідного краю, вів роз'яснювальну роботу серед своїх односельчан, розповідав про В. І. Леніна і партію більшовиків, про перші ленінські декрети. На початку березня 1919 року Й. Й. Дрозд заснував підпільну комуністичну групу. Членами її були І. Гаджаровський - гімназист, П. Бабій - студент торгової школи у Львові, селянин С. Олексів, О. Сметанський, П. Гречух та інші. За короткий час група об'єднала 20 чоловік. Незважаючи на репресії, терор, комуністичний осередок підтримував тісні зв'язки з трудящими, розповсюджував марксистську літературу. Найбільшу популярність серед населення мали Маніфест І конгресу Комінтерну, брошура В. О. Карпінського «Що таке Радянська влада і як вона будується» та інші.
Коли в квітні 1920 року війська буржуазної Польщі почали наступ на Країну Рад, на вулицях Войнилова з'явилися комуністичні лозунги: «Хай живе єдина пролетарська соціалістична республіка!», «Хай живе свобода всіх національностей!», «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!».
В час наступу Червоної Армії проти польсько-шляхетських війську Войнилові був створений революційний комітет на чолі з І. Гаджаровським. Але він проіснував недовго. Коли шляхетська Польща знову окупувала Галичину, частина членів Войнилівської партійної організації змушена була виїхати до Радянської України.
Комуністи, що залишилися в підпіллі, проводили агітаційну роботу серед населення. 23 листопада 1925 року поліцейські органи Калуського повіту повідомляли, що у Войнилові знайдено відозви, складені українською мовою. Листівки закликали жителів не виходити на роботу в маєтки поміщиків. У відповідь на заклики комуністів воєводське управління загрожувало селянам арештами, стягненням штрафів.
У серпні 1931 року організація КПЗУ у Войнилові нараховувала 8 чоловік. Комуністи закликали населення до боротьби за визволення західноукраїнських земель від гніту панської Польщі і возз'єднання з Українською РСР. 6 лютого 1934 року з'явився транспарант: «Хай живе