Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Фашистські окупанти закрили у Войнилові школу, лікарню, пограбували аптеку, маслозавод, пошту тощо.
В умовах фашистського терору жителі Войнилова чинили окупантам всілякий опір.
Під час Карпатського рейду партизанського з'єднання С. А. Ковпака місцеве населення подавало їм допомогу. Житель Войнилова О. Сметанський, який до війни очолював сільську Раду, підтримував зв'язок з ковпаківцями, розповсюджував антифашистські листівки, за що був убитий озвірілою бандою українських буржуазних націоналістів. Антифашистську роботу серед мешканців села вели комуніст П. Шпирко, комсомолець О. І. Дуркало та інші.
Голова колишнього Войнилівського райвиконкому, депутат Верховної Ради СРСР М. О. Семанишин був комісаром партизанського з'єднання, яке діяло на території Волині, Білорусії і Польщі.
Радянські війська після триденного бою 30 липня 1944 року визволили Войнилів від окупантів.
Після визволення села від гітлерівських загарбників значна частина чоловіків пішла на фронт.
З визволенням Войнилова було відновлено роботу органів Радянської влади, запрацював Войнилівський районний комітет партії. Партійна організація при РК КП(б)У в лютому 1945 року вже об'єднувала 29 комуністів.
Ще димилися згарища руїн, не вщух грім боїв, а комуністи вже організовували трудящих на відбудову зруйнованого фашистами господарства й культури. Почала виходити районна газета «Вперед».
В ті роки гостро відчувалася нестача техніки, посівного матеріалу, робочих рук. У плуги доводилося впрягати корів, хоч їх і залишилося після фашистів дуже мало. Волочили ріллю ручними граблями. Та посівні кампанії 1946 і 1947 рр. було завершено вчасно й здачу хліба державі виконано достроково.
Зростала політична свідомість і активність населення Войнилова. Під час виборів до Верховних Рад СРСР і УРСР за кандидатів блоку комуністів і безпартійних проголосувало понад 99 проц. виборців.
Значною подією в житті Войнилова було створення за ініціативою бідняцького сільського активу в 1948 році колгоспу. Він об'єднав спочатку 150 одноосібних господарств. У виконанні сільськогосподарських робіт колгоспу, який майже не мав свого тягла, значну підтримку подавала Войнилівська МТС.
Велику допомогу мав колгосп від держави й трудящих східних областей республіки. Ланкова, депутат Верховної Ради Української РСР М. О. Турелик після наради передовиків сільського господарства в Черкасах, застосувала їх досвід у своєму колгоспі. Держава постачала артіль сортовим насінням, грішми, з Житомирської області було одержано високоякісну посівну картоплю.
Після об'єднання господарство зміцніло. Зросла продуктивність праці. Ланка комуністки Ю. І. Турій, трактористи В. Андрусів і М. Ковальчук виконували по 2-3 виробничі норми.
Вже у перші післявоєнні роки було досягнуто чималих успіхів у розвитку освіти, охорони здоров'я й культурного життя Войнилова. Місцеву десятирічку в 1947 році закінчили перші 16 юнаків та дівчат. Почали працювати лікарня, поліклініка. Відкрили будинок культури з 2 бібліотеками - дитячою та для дорослих, читальним залом, кімнатами для спортивних ігор, кінозалом, методичним кабінетом тощо. Розгорнули роботу школи й гуртки політосвіти. Високу політичну свідомість продемонстрували трудящі Войнилова 12 березня 1950 року під час виборів до Верховної Ради СРСР.
Важливе значення для зміцнення колгоспу мали рішення вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС і XX з'їзду КПРС. Парторганізація колгоспу розставила комуністів на відповідальних ділянках роботи, активізувала організаційно-партійну та політико-виховну роботу, зміцнила зв'язки з безпартійними. Кращою стала трудова дисципліна. Зросло виробництво продукції. У 1953 році ланка комуністки А. І. Магас зібрала по 360 цнт картоплі з гектара, а ланка Н. П. Мельник - по 308 цнт. З 1955 року колгосп очолив тридцятитисячник М. Г. Дробот.
Войнилів
Сторінка 4 з 6
Бобов. У Войнилові в братській могилі поховано 211 загиблих в боях воїнів Червоної Армії. Червоним слідопитам, учням середньої школи, вдалося розшукати рідних близько 100 полеглих.Фашистські окупанти закрили у Войнилові школу, лікарню, пограбували аптеку, маслозавод, пошту тощо.
В умовах фашистського терору жителі Войнилова чинили окупантам всілякий опір.
Голова колишнього Войнилівського райвиконкому, депутат Верховної Ради СРСР М. О. Семанишин був комісаром партизанського з'єднання, яке діяло на території Волині, Білорусії і Польщі.
Радянські війська після триденного бою 30 липня 1944 року визволили Войнилів від окупантів.
Після визволення села від гітлерівських загарбників значна частина чоловіків пішла на фронт.
З визволенням Войнилова було відновлено роботу органів Радянської влади, запрацював Войнилівський районний комітет партії. Партійна організація при РК КП(б)У в лютому 1945 року вже об'єднувала 29 комуністів.
Ще димилися згарища руїн, не вщух грім боїв, а комуністи вже організовували трудящих на відбудову зруйнованого фашистами господарства й культури. Почала виходити районна газета «Вперед».
В ті роки гостро відчувалася нестача техніки, посівного матеріалу, робочих рук. У плуги доводилося впрягати корів, хоч їх і залишилося після фашистів дуже мало. Волочили ріллю ручними граблями. Та посівні кампанії 1946 і 1947 рр. було завершено вчасно й здачу хліба державі виконано достроково.
Зростала політична свідомість і активність населення Войнилова. Під час виборів до Верховних Рад СРСР і УРСР за кандидатів блоку комуністів і безпартійних проголосувало понад 99 проц. виборців.
Значною подією в житті Войнилова було створення за ініціативою бідняцького сільського активу в 1948 році колгоспу. Він об'єднав спочатку 150 одноосібних господарств. У виконанні сільськогосподарських робіт колгоспу, який майже не мав свого тягла, значну підтримку подавала Войнилівська МТС.
Велику допомогу мав колгосп від держави й трудящих східних областей республіки. Ланкова, депутат Верховної Ради Української РСР М. О. Турелик після наради передовиків сільського господарства в Черкасах, застосувала їх досвід у своєму колгоспі. Держава постачала артіль сортовим насінням, грішми, з Житомирської області було одержано високоякісну посівну картоплю.
Після об'єднання господарство зміцніло. Зросла продуктивність праці. Ланка комуністки Ю. І. Турій, трактористи В. Андрусів і М. Ковальчук виконували по 2-3 виробничі норми.
Вже у перші післявоєнні роки було досягнуто чималих успіхів у розвитку освіти, охорони здоров'я й культурного життя Войнилова. Місцеву десятирічку в 1947 році закінчили перші 16 юнаків та дівчат. Почали працювати лікарня, поліклініка. Відкрили будинок культури з 2 бібліотеками - дитячою та для дорослих, читальним залом, кімнатами для спортивних ігор, кінозалом, методичним кабінетом тощо. Розгорнули роботу школи й гуртки політосвіти. Високу політичну свідомість продемонстрували трудящі Войнилова 12 березня 1950 року під час виборів до Верховної Ради СРСР.
Важливе значення для зміцнення колгоспу мали рішення вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС і XX з'їзду КПРС. Парторганізація колгоспу розставила комуністів на відповідальних ділянках роботи, активізувала організаційно-партійну та політико-виховну роботу, зміцнила зв'язки з безпартійними. Кращою стала трудова дисципліна. Зросло виробництво продукції. У 1953 році ланка комуністки А. І. Магас зібрала по 360 цнт картоплі з гектара, а ланка Н. П. Мельник - по 308 цнт. З 1955 року колгосп очолив тридцятитисячник М. Г. Дробот.