Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В березні біля школи було розкидано комуністичні відозви, в яких населення закликалося до об'єднання у зв'язку з назріванням нової світової війни, до солідарності з СРСР.
Чималу роль у боротьбі трудящих Войнилова відіграв місцевий комітет комсомолу, який працював під безпосереднім керівництвом комуністів. Першими комсомольцями у Войнилові були М. Шайнер та М. Г. Кусень. 5 грудня 1934 року вночі комсомольці розповсюдили 4 відозви ЦК КСМЗУ, які закликали робітників і селян до боротьби проти фашистського терору, проти спроб ліквідувати професійні спілки. У першотравневих листівках 1936 року писалося: «Товариші робітники і селяни! Перше травня є днем солідарності всього робітничого і селянського народу. Хай живе народний фронт боротьби з фашизмом!». З травня 1936 року в місті Калуші відбулася партійно-комсомольська конференція. Від Войнилівського комітету КПЗУ на ній виступив Рейнгартц.
Польські власті, хоч і діяли разом з українськими буржуазними націоналістами та католицькою церквою, не могли загальмувати розвитку класової боротьби. Адже вона у Войнилові мала глибокі соціально-економічні корені. В 1934 році малоземельних селян у Войнилові було в 3 рази більше, ніж середняків і куркулів. Кращі землі й ліси загарбав поміщик. Одного лісу йому належало 917 гектарів. Селяни-бідняки змушені були йти на заробітки, гнути спини на підприємців. Пани навіть забороняли ходити в їхній ліс по ягоди й гриби. Якщо хтось з бідняків назбирав грошей, щоб придбати клаптик землі, йому не продавали, аж поки він не відмовлявся від своєї національної приналежності. Селяни виплачували чимало різних податків. Один ґрунтовий податок дорівнював 40 проц. загального прибутку. В середньому кожний житель Войнилова сплачував податок у розмірі 100 злотих.
Село майже не одержувало медичної допомоги. Постійними супутниками в житті селян були туберкульоз, ревматизм, зоб, венеричні захворювання. У Войнилові не було лікарні, деякий час працював тут один приватний лікар. 1939 року з кожної сотні дітей, які народжувались, вмирало 23.
Населення ополячувалося. Слово «українець» польські окупанти заміняли словом «бидло», «хлоп». Переслідувалась українська мова й культура. У Войнилівській школі навчання велося польською мовою. Основними предметами, що викладалися, були релігія та історія Польщі. Більшість населення залишалася неписьменною. До 1939 року у Войнилові не було клубу, бібліотеки, кінотеатру.
Визволення трудящим Войнилова приніс вересень 1939 року. Створюються органи народної влади. До складу революційного комітету увійшли колишні члени КПЗУ - селянин С. М. Залевський, П. Медвідь, М. Шайнер та ін. Комітет вже у перші дні свого існування ухвалив конфіскувати поміщицьку землю й розподілити її між селянами, а дрібні підприємства кооперувати. У жовтні трудящі Войнилова обрали депутатом Народних Зборів Західної України колишнього члена КСМЗУ М. Шайнер. Після проголошення Радянської влади трудящі обрали сільську Раду, першим головою якої став М. М. Федюшко.
У лютому 1940 року Войнилів став районним центром. Почали діяти районний комітет КП(б)У, райком комсомолу, виконком районної Ради депутатів трудящих. У травні 1941 року Войнилівська партійна організація об'єднувала понад 50 комуністів. Вже у 1940 році було відкрито парткабінет та гуртки політосвіти, в яких навчалося 35 чоловік місцевого активу.
На радянську, господарську, кооперативну та іншу роботу в масштабі району висунули 522 чоловіка з робітників, селян і трудової інтелігенції, у т. ч. 98 жінок.
У передвоєнні роки у Войнилові почали працювати школа з українською мовою навчання, бібліотека, кінотеатр, лікарня. Допомогу селянам подавала створена МТС.
Але перші соціалістичні перетворення перервала війна.липня 1941 року Войнилів окупували німецько-фашистські загарбники. У Войнилівському лісі гітлерівці розстріляли близько 150 чоловік. Від рук українських буржуазних націоналістів загинув секретар Войнилівського райкому комсомолу В. Г.
Войнилів
Сторінка 3 з 6
боротьба за звільнення Західної України!». Активно діяв комітет КПЗУ у Войнилові в 1936 році. В січні біля костьолу було вивішено транспарант з лозунгами: «Хай живе свято 3-х Л!», «Геть фашизм!», «Геть білий терор, геть війну!», «Хай живе КПЗУ!».В березні біля школи було розкидано комуністичні відозви, в яких населення закликалося до об'єднання у зв'язку з назріванням нової світової війни, до солідарності з СРСР.
Польські власті, хоч і діяли разом з українськими буржуазними націоналістами та католицькою церквою, не могли загальмувати розвитку класової боротьби. Адже вона у Войнилові мала глибокі соціально-економічні корені. В 1934 році малоземельних селян у Войнилові було в 3 рази більше, ніж середняків і куркулів. Кращі землі й ліси загарбав поміщик. Одного лісу йому належало 917 гектарів. Селяни-бідняки змушені були йти на заробітки, гнути спини на підприємців. Пани навіть забороняли ходити в їхній ліс по ягоди й гриби. Якщо хтось з бідняків назбирав грошей, щоб придбати клаптик землі, йому не продавали, аж поки він не відмовлявся від своєї національної приналежності. Селяни виплачували чимало різних податків. Один ґрунтовий податок дорівнював 40 проц. загального прибутку. В середньому кожний житель Войнилова сплачував податок у розмірі 100 злотих.
Село майже не одержувало медичної допомоги. Постійними супутниками в житті селян були туберкульоз, ревматизм, зоб, венеричні захворювання. У Войнилові не було лікарні, деякий час працював тут один приватний лікар. 1939 року з кожної сотні дітей, які народжувались, вмирало 23.
Населення ополячувалося. Слово «українець» польські окупанти заміняли словом «бидло», «хлоп». Переслідувалась українська мова й культура. У Войнилівській школі навчання велося польською мовою. Основними предметами, що викладалися, були релігія та історія Польщі. Більшість населення залишалася неписьменною. До 1939 року у Войнилові не було клубу, бібліотеки, кінотеатру.
Визволення трудящим Войнилова приніс вересень 1939 року. Створюються органи народної влади. До складу революційного комітету увійшли колишні члени КПЗУ - селянин С. М. Залевський, П. Медвідь, М. Шайнер та ін. Комітет вже у перші дні свого існування ухвалив конфіскувати поміщицьку землю й розподілити її між селянами, а дрібні підприємства кооперувати. У жовтні трудящі Войнилова обрали депутатом Народних Зборів Західної України колишнього члена КСМЗУ М. Шайнер. Після проголошення Радянської влади трудящі обрали сільську Раду, першим головою якої став М. М. Федюшко.
У лютому 1940 року Войнилів став районним центром. Почали діяти районний комітет КП(б)У, райком комсомолу, виконком районної Ради депутатів трудящих. У травні 1941 року Войнилівська партійна організація об'єднувала понад 50 комуністів. Вже у 1940 році було відкрито парткабінет та гуртки політосвіти, в яких навчалося 35 чоловік місцевого активу.
На радянську, господарську, кооперативну та іншу роботу в масштабі району висунули 522 чоловіка з робітників, селян і трудової інтелігенції, у т. ч. 98 жінок.
У передвоєнні роки у Войнилові почали працювати школа з українською мовою навчання, бібліотека, кінотеатр, лікарня. Допомогу селянам подавала створена МТС.
Але перші соціалістичні перетворення перервала війна.липня 1941 року Войнилів окупували німецько-фашистські загарбники. У Войнилівському лісі гітлерівці розстріляли близько 150 чоловік. Від рук українських буржуазних націоналістів загинув секретар Войнилівського райкому комсомолу В. Г.