Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Коршів

Сторінка 2 з 6
Хоча.з 80-х років XIX ст. в Коршеві існувала шестирічна школа, для багатьох сімей освіта була недоступною. В звіті інспектора шкіл краю за 16 квітня 1885 року вказувалося, що в Коршеві налічувалося 248 дітей шкільного віку, на 1 вересня 1884 року записано до школи 114 дітей, а насправді в школі навчалося тільки 22 учні. Цю єдину школу могли відвідувати лише діти шляхтичів, лихварів та інших багатіїв. Бідняків було позбавлено освіти взагалі.
Великого лиха завдала мешканцям села перша світова імперіалістична війна. З середини травня 1915 року під Коршевом точилися запеклі бої між російськими і австро-угорськими військами. Село буквально було забите пораненими солдатами. Не припинялися артилерійські обстріли. Кілька разів Коршів переходив з рук у руки. Лише в червні 1916 року російські війська, розпочавши наступ, завдали відчутної поразки ворогові поблизу Коршева. Внаслідок цього удару було взято в полон близько 15 тис. солдатів і офіцерів, захоплено багато зброї.
В Коршеві тяжке випробування випало на долю невеликого російського санітарно-продовольчого загону Пироговського, в якому перебували М. І. Ульянова та письменник О. С. Серафимович. Марія Іллінічна та її товариші під вогнем противника перев'язували і виносили з поля бою поранених. Завдяки їх мужності та героїзму було врятовано життя багатьом російським воїнам. У пам'яті М. І. Ульянової «коршівські дні» залишилися як найтяжчий період її фронтового життя. Санітарно йродовольчий загін обслуговував, крім військових частин, і місцевих жителів. Це дало можливість Марії Іллінічні ближче познайомитися з життям місцевого наг еелення. М. І. Ульянова пропагувала серед солдатів і населення ідеї пролетарського інтернаціоналізму. Вона роз'яснювала важливість єдності дій пролетарів України і Росії в спільній боротьбі проти гнобителів.
Російські війська перебували в Коршеві з червня 1916 до липня 1917 року. Тут їх застала звістка про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції в Росії та повалення царського самодержавства. Солдати зустріли цю подію з великою радістю. По Коршеву залунала революційна пісня «Вставай, подымайся, рабочий народ!». Жителі села надовго запам'ятали доброзичливе ставлення російських солдатів до місцевого населення. Солдати їм допомагали продуктами харчування, виконували деякі сільськогосподарські роботи, ремонтували землеробський інвентар. Згодом, коли в 1918 році повернулися з російського полону односельці В. Д. Андріїшин, Г. Я. Бойчук та ін., вони розповіли про героїчну боротьбу трудящих Росії за Радянську владу. Ідеї Великого Жовтня надихали селян Коршева на боротьбу проти соціальної і національної несправедливості. Вони відмовлялися від служби в армії ЗУНР, не платили податків.
У травні 1919 року Коршів окупували війська боярської Румунії, яка була маріонеткою в руках імперіалістів Антанти. 1 червня 1919 року до села вдерлися війська буржуазно-поміщицької Польщі. На знак протесту жителі села бойкотували розпорядження окупантів. Незважаючи на вимогу окупаційних властей записуватись поляками під час перепису населення в 1921 році, із 2793 жителів села 2564 зареєструвались українцями. Коли було оголошено про призов до польської; армії, молодь ігнорувала і цю вимогу. Переважна більшість допризовників відмовлялася служити окупантам, переховувалася від польських властей у лісах або переходила через Збруч на територію Радянської України. В 1922 році під час виборів
до польського сейму в голосуванні взяло участь не більше 20 проц. виборців із селян. За це понад 40 селянських дворів було позбавлено громадських угідь.
Як і всюди на Прикарпатті, селяни Коршева терпіли від малоземелля і безземелля. За даними 1934 року, в селі було 647 селянських господарств, які мали 1128 га орної землі - в середньому по 1,74 га на кожне господарство. Але якщо не враховувати куркульські та середняцькі господарства, то на бідняцьке припадало лише 0,5-0,7 га землі. У всіх селянських господарствах налічувалося 280 коней. Примітивність знарядь і недостатня кількість їх, відсутність добрив і низька агротехніка зумовлювали мізерні врожаї. У 1934 році тут одержали з га по 7,5 цнт озимої пшениці, 4 цнт жита, 10 цнт вівса, 8 цнт зерна кукурудзи. Через нестачу кормів малопродуктивним було і тваринництво. Внаслідок цього бідняцькі та середняцькі господарства занепадали. Щоб прохарчувати свої сім'ї, бідняки мусили брати в борг у поміщика, попа, куркулів, а потім відробляти на їх


Дивиться також інші населені пункти району:

Сучасна карта - Коршів