Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Кобаки

Сторінка 2 з 7
моргів лісу і 400 моргів толоки. Але ці землі невдовзі стали власністю куркулів. У 1857 році в середньому на селянський двір припадало трохи більше 1 морга землі, а тим часом домінії належало 1234 морги, уніатський піп володів 107 моргами землі в Кобаках і 58 моргами в Рибному.
За рахунок землі зубожілих селян зростають куркульські господарства, з'являються крамарі, лихварі. В 1880 році тут відкрилась позичкова каса. З розвитком
капіталізму Кобаки швидко розширюються. У 1900 році село вже мало 627 дворів (у 1820 році - 290), 3200 мешканців, 2 млини, 2 крамниці. 1882 року народна школа була реорганізована у 2-класну, а через два роки - у 4-класну. В селі працювало 2 читальні. Школи й читальні перебували під впливом уніатів і націоналістів. Але передові селяни навіть за таких умов освоюють грамоту, усвідомлюють шкідливість забобонів, релігії. У 1895 році член читальні І. Чепіга відмовився хрестити дитину, перестав ходити до церкви.
У 1889 році закінчив сільську школу майбутній письменник Марко Черемшина (І. Ю. Семанюк). Марко Черемшина народився в Кобаках. Батько письменника Юрій Степанович був знайомий з Ю. Федьковичем, який не раз бував у Кобаках. Кілька реалістичних картин з власного дитинства Марко Черемшина відобразив у новелі «Карби», яку із захопленням читали селяни. Під час першої світової війни письменник, перебуваючи в рідному селі, зібрав матеріал для збірки новел «Село вигибає». В них відобразив злидні і горе народу, звірства австрійських солдатів й офіцерів, які вбивали селян за симпатії до росіян. М. Т. Рильський назвав новели Марка Черемшини верховинськими квітами.
Тяжкий капіталістичний гніт, політичне безправ'я спонукали трудящих на боротьбу проти гнобителів. Селяни відмовлялися платити податки, втікали в гори. Ця боротьба значно посилилась під впливом російської революції 1905-1907 рр. Селяни вимагали землі, політичних прав, виборчої реформи, створення українського університету, українських гімназій. Соціальне і національне гноблення, злидні змушували багатьох селян кидати рідний край і їхати за океан шукати кращої долі. Напередодні першої світової війни з Кобаків виїхало до Канади понад 200 чоловік.
В роки першої світової війни 500 жителів села силоміць мобілізували до австроугорської армії. Солдати-галичани не хотіли воювати за інтереси габсбурзької монархії. Кобаківці Ф. Я. Григораш, Д. П. Осічний, І. М. Дупей, І. Д. Кондревич та інші добровільно здалися в полон російським військам. Серед них був і С. В. Букатчук. Велику Жовтневу соціалістичну революцію він зустрів у Росії і відразу ж пішов на фронт захищати молоду Республіку Рад. У районі Кобаків відбулися жорстокі бої між австро-угорськими і російськими військами. Село кілька разів переходило з рук у руки. Австро-угорські війська відібрали у населення майже всю худобу. Під час перебування в Кобаках російських військ революційно настроєні солдати вели серед населення більшовицьку агітацію. Коли в Росії відбулася Лютнева революція, солдати разом з робітниками косівських підприємств провели в Косові великий мітинг. На ньому виступив селянин з Кобаків Ф. Я. Григораш, який щойно повернувся з російського полону. Його обрали членом Косівської Ради робітничих і солдатських депутатів.
Близько 40 чоловік колишніх військовополонених з села були очевидцями й учасниками переможної Жовтневої революції. М. М. Герасим'юк був бійцем Першої Кінної армії Будьонного, а В. Я. Прокоп'юк - Чапаєвської дивізії. Повернувшись додому, вони розповідали односельчанам про Жовтневу революцію, про нову робітничо-селянську владу, вели більшовицьку пропаганду.
За прикладом трудящих Росії 17 лютого 1919 року збори трудящих у Косові, де були й селяни з Кобаків, засудили політику ЗУНР, ухвалили конфіскувати землю великих поміщиків і роздати її безземельним та малоземельним безплатно, відокремити церкву від держави, забезпечити безробітних працею.
Навесні 1919 року в Кобаки ввійшли війська боярської Румунії, а влітку цього ж року село окупувала буржуазно-поміщицька Польща. Жителі Кобаків не мирилися з окупацією, бойкотували заходи польських властей. До боротьби з поль
ськими окупантами закликав своїх земляків С. В. Букатчук, який повернувся з Радянської України. Созонт Букатчук відзначався організаторськими


Сучасна карта - Кобаки