Сторінка 7 з 7
У 1968 році 11 торговельних точок Кобаків реалізували товарів на суму понад 1 млн. крб. У 1969 році в селі було 130 мотоциклів, 19 легкових автомашин, 325 радіоприймачів, 100 телевізорів, багато швейних і пральних машин. Більше тисячі кобаківців є вкладниками сільської ощадної каси, зберігаючи в ній понад 200 тис. карбованців.
60 проц. колгоспників села звели на власні кошти нові будинки. За панської Польщі селянин М. М. Никифорчин тулився в низенькій хатині. Нині він мешкає в новому світлому будинку, має сучасні меблі, телевізор, автомашину «Волга». Новий просторий будинок спорудив І.Ю.Сенчук. Його старша дочка закінчила педінститут, молодша - працює зоотехніком у колгоспі.
За 20 років панування буржуазної Польщі тільки кілька чоловік здобули середню і вищу освіту. Тепер у Кобаках є середня школа, консультпункт Косів ської заочної школи, де працює 29 вчителів. Більшість сільських учителів - уродженці Кобаків. В 1967 році в школі відкрито ленінський зал і кімнату бойової слави. З 485 випускників середньої школи 128 закінчили вищі навчальні заклади. Випускник школи П. Д. Ткачук став викладачем Івано-Франківського інституту нафти і газу. З села вийшло 44 вчителі, 9 лікарів, 6 інженерів, 18 агрономів, 7 офіцерів, 6 ветлікарів та багато інших спеціалістів. Зараз у вузах навчається 45 чоловік.
У Кобаках добре налагоджено охорону здоров'я. 4 медпункти обслуговують понад 1600 чоловік на рік. Є пологовий будинок, дитячі ясла, 2 спортивні майданчики.
Сьогодні в Кобаках діють 3 клуби, 3 кіноустановки, 4 бібліотеки. Багато колгоспників придбали свої власні бібліотеки. В 1969 році вони передплачували 5128 газет та журналів.
Культурно-масову роботу на селі здійснює будинок культури. При ньому працюють гуртки художньої самодіяльності - хоровий, драматичний, який виступає також у сусідніх селах. Будинок культури і школа мають свої духові оркестри.
Владно ввійшли у побут селян нові традиції й обряди. Нині реєстрація шлюбу відбувається в кімнаті щастя, обладнаній при сільській Раді. Стало традицією відзначати свято весни, пісні і танцю, свято врожаю, дні тваринника, механізатора.
У будинку, де народився Марко Черемшина, відкрито меморіальний музей. Тут побували делегації з Білорусії, Узбекистану, Болгарії, Канади, Румунії. Споруджено пам'ятники Марку Черемшині, С. В. Букатчуку, воїнам Великої Вітчизняної війни, які загинули в боях за село і від рук українських буржуазних націоналістів, радянським розвідникам. У центрі села молодь заклала чудовий парк.
В Кобаках народився і весь час жив колгоспний поет, член Спілки письменників України Д. П. Осічний (1885-1962). В радянський час вийшли збірки його поезій «Де шум потоків і смерек», «Думи верховинця».
Народились у Кобаках молодий поет В. Ю. Григорак, артистка М. М. Петрук. У селі деякий час жив композитор Михайло Гайворонський, автор багатьох пісень.
Змінилося життя гуцулів. Сини і доньки прототипів героїв новел Марка Черемшини стали справжніми господарями своєї долі. Понад 220 кобаківців - члени КПРС. З 1959 року в Кобаках діє партійний комітет, який об'єднує 5 колгоспних бригадних партійних організацій і 17 партійних груп. У 1969 році 284 комсомольці села були об'єднані в 4 комсомольські організації.
З 1961 року виходить багатотиражна газета «Колгоспник».
Центром масово-політичної роботи став кабінет політичної освіти, створений 1961 року на громадських засадах. Тут працюють гуртки політичної освіти, школа агітаторів, відбуваються теоретичні конференції, семінари тощо. Лекційну пропаганду здійснює на селі відділення товариства «Знання».
Чималі досягнення Кобаків за роки Радянської влади. Але ще більші перспективи відкриваються перед селом у майбутньому. Дружний трудовий колектив села впевнено будує нове життя, вносить свій вклад у велику справу комуністичного будівництва.
Дивиться також інші населені пункти району: