Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Новою технікою оснащувалися підприємства хімічної промисловості. На Калуському калійному комбінаті майже заново збудовано збагачувальну фабрику та інші об'єкти.
В 1955 році на будівельних майданчиках облбудтресту, «Укрцукроспецбуду» та інших організацій почалося виготовлення залізобетонних конструкцій та деталей. Це дало можливість прискорити спорудження промислових підприємств та житлових будинків.
Реконструйовано старі й побудовано нові підприємства легкої і харчової промисловості. В Станіславі стали давати продукцію новозбудовані трикотажна, швейна та взуттєва фабрики, в Коломиї - фабрика щіток, промислові й харчові комбінати. Капітально перебудовано Городенківський цукровий комбінат. Однією з найбільших споруд п'ятої п'ятирічки був Бовшівський цукровий комбінат, який у 1957 році включився у виробничий процес.
Велика робота проводилася по відбудові і соціалістичній реконструкції підприємств місцевої промисловості та споживчої кооперації.
На промислових підприємствах швидко поширювався почин робітниці Станіславської бавовняної фабрики Р. П. Буренко, яка працювала на кількох верстатах. Незабаром їй присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Вона обиралася депутатом Верховної Ради УРСР.
Неослабну увагу звертала обласна партійна організація на розвиток сільського господарства. Це завдання виявилось нелегким. Воно ускладнювалось тим, що тут сільське господарство до Радянської влади було відсталим, а в роки Вітчизняної війни підірване фашистською окупацією.
На 1 січня 1946 року в області налічувалось понад 210 тис. індивідуальних селянських господарств. На кожне з них припадало в середньому по 3,8 га землі, а в гірських районах - лише 1,1 га. Один кінь був на три двори, а в гірських районах - на 9-10 дворів.
Одразу ж після визволення області робилися перші кроки у здійсненні колективізації на селі. Певну роль тут відіграли земельні товариства, які створювалися в районах. Вони організовували очистку зерна, ремонт інвентаря, допомагали обробляти землю безкінним господарствам, сім'ям інвалідів війни та вдовам. У 1946 році в області працювало 875 земельних товариств. Вони об'єднували 193 518 селянських господарств.
У 1948 році на Прикарпатті шириться рух за здійснення суцільної колективізації. Друга обласна партійна конференція, яка відбулася в березні 1948 року, поставила перед партійними організаціями завдання відновити колгоспи, що існували до війни, і створити нові.
Повсякденну допомогу в проведенні колективізації сільського господарства краю подавала держава. Протягом 1949-1950 рр. сюди надійшло 860 тракторів та іншої сільськогосподарської техніки на 4 млн. карбованців. Селянам області держава відпустила близько 10 тис. тонн сортового насіння, понад 30 тис. тонн мінеральних добрив, а також 2,3 млн. крб. довготермінового кредиту. В 1944-1950 рр. в область відрядили 2305 спеціалістів сільського господарства. Водночас на різних курсах і в школах з місцевого населення підготовлено понад 11 тис. голів колгоспів, бригадирів, рільників, механізаторів, тваринників, садоводів, ланкових, будівельників та інших працівників сільського господарства.
Безпосередніми організаторами колгоспного будівництва виступали районні та сільські партійні організації. Влітку 1946 року в селі Кобаках була створена перша на Прикарпатті сільська партійна організація. На кінець 1950 року в області було вже 152 сільські територіальні й колгоспні первинні партійні організації та партійно-кандидатські групи, які об'єднували 1249 комуністів. Повсякденну допомогу їм подавали комсомольці. В їх лавах перебувало тоді 5985 юнаків і дівчат. Корисну роботу на селі вели жіночі організації, наукові та культурно-освітні заклади. Виховне значення мало шефство робітничих колективів міст над першими колгоспами.
Навесні 1946 року вже відновив свою діяльність 21 колгосп. На 1 січня 1951 року їх було створено 616. Вони об'єднували 78,2 проц. усіх селянських господарств. Перемога колгоспного ладу відкрила широкі можливості для дальшого розвитку сільського господарства. Щоб раціонально
Івано-Франківська область
Сторінка 21 з 29
Швидко розвивалася й газова промисловість, яку було створено майже заново. Дешевим паливом стали користуватися промислові підприємства і населення обласного центру, Калуша, Долини, Болехова та інших міст.Новою технікою оснащувалися підприємства хімічної промисловості. На Калуському калійному комбінаті майже заново збудовано збагачувальну фабрику та інші об'єкти.
В 1955 році на будівельних майданчиках облбудтресту, «Укрцукроспецбуду» та інших організацій почалося виготовлення залізобетонних конструкцій та деталей. Це дало можливість прискорити спорудження промислових підприємств та житлових будинків.
Реконструйовано старі й побудовано нові підприємства легкої і харчової промисловості. В Станіславі стали давати продукцію новозбудовані трикотажна, швейна та взуттєва фабрики, в Коломиї - фабрика щіток, промислові й харчові комбінати. Капітально перебудовано Городенківський цукровий комбінат. Однією з найбільших споруд п'ятої п'ятирічки був Бовшівський цукровий комбінат, який у 1957 році включився у виробничий процес.
Велика робота проводилася по відбудові і соціалістичній реконструкції підприємств місцевої промисловості та споживчої кооперації.
На промислових підприємствах швидко поширювався почин робітниці Станіславської бавовняної фабрики Р. П. Буренко, яка працювала на кількох верстатах. Незабаром їй присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Вона обиралася депутатом Верховної Ради УРСР.
Неослабну увагу звертала обласна партійна організація на розвиток сільського господарства. Це завдання виявилось нелегким. Воно ускладнювалось тим, що тут сільське господарство до Радянської влади було відсталим, а в роки Вітчизняної війни підірване фашистською окупацією.
На 1 січня 1946 року в області налічувалось понад 210 тис. індивідуальних селянських господарств. На кожне з них припадало в середньому по 3,8 га землі, а в гірських районах - лише 1,1 га. Один кінь був на три двори, а в гірських районах - на 9-10 дворів.
Одразу ж після визволення області робилися перші кроки у здійсненні колективізації на селі. Певну роль тут відіграли земельні товариства, які створювалися в районах. Вони організовували очистку зерна, ремонт інвентаря, допомагали обробляти землю безкінним господарствам, сім'ям інвалідів війни та вдовам. У 1946 році в області працювало 875 земельних товариств. Вони об'єднували 193 518 селянських господарств.
У 1948 році на Прикарпатті шириться рух за здійснення суцільної колективізації. Друга обласна партійна конференція, яка відбулася в березні 1948 року, поставила перед партійними організаціями завдання відновити колгоспи, що існували до війни, і створити нові.
Повсякденну допомогу в проведенні колективізації сільського господарства краю подавала держава. Протягом 1949-1950 рр. сюди надійшло 860 тракторів та іншої сільськогосподарської техніки на 4 млн. карбованців. Селянам області держава відпустила близько 10 тис. тонн сортового насіння, понад 30 тис. тонн мінеральних добрив, а також 2,3 млн. крб. довготермінового кредиту. В 1944-1950 рр. в область відрядили 2305 спеціалістів сільського господарства. Водночас на різних курсах і в школах з місцевого населення підготовлено понад 11 тис. голів колгоспів, бригадирів, рільників, механізаторів, тваринників, садоводів, ланкових, будівельників та інших працівників сільського господарства.
Безпосередніми організаторами колгоспного будівництва виступали районні та сільські партійні організації. Влітку 1946 року в селі Кобаках була створена перша на Прикарпатті сільська партійна організація. На кінець 1950 року в області було вже 152 сільські територіальні й колгоспні первинні партійні організації та партійно-кандидатські групи, які об'єднували 1249 комуністів. Повсякденну допомогу їм подавали комсомольці. В їх лавах перебувало тоді 5985 юнаків і дівчат. Корисну роботу на селі вели жіночі організації, наукові та культурно-освітні заклади. Виховне значення мало шефство робітничих колективів міст над першими колгоспами.
Навесні 1946 року вже відновив свою діяльність 21 колгосп. На 1 січня 1951 року їх було створено 616. Вони об'єднували 78,2 проц. усіх селянських господарств. Перемога колгоспного ладу відкрила широкі можливості для дальшого розвитку сільського господарства. Щоб раціонально