Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На базі шахти того ж року відкрито фанерний цех Солотвинського лісокомбінату, прокладено вузькоколійну залізницю до цеху. У 1962 році на будівництво нових об'єктів і реконструкцію фанерного цеху відпущено 214 тис. крб. Завершено спорудження нового заводського корпусу фанерного цеху, виробничою площею 4600 кв. м, обладнано клейовий цех, значно розширено і переобладнано меблевий цех, який випускає меблі для дитячих дошкільних закладів, крісла для кінотеатрів і клубів.
Щороку на фанерно-меблевому виробництві впроваджуються десятки раціоналізаторських пропозицій. Начальник фанерного цеху М. Ф. Семків, наприклад, за три роки став автором 10 раціоналізаторських пропозицій. Верстатник цього ж цеху М. І. Гладиш - 12. У 1968 році від впровадження 37 раціоналізаторських пропозицій на підприємстві одержано економічний ефект в сумі 110,3 тис. карбованців.
У фанерному цеху трудяться кваліфіковані інженерно-технічні працівники. Тут - сім інженерів, 83 фахівці з середньою спеціальною та загальною середньою освітою. В цеху створено конструкторський відділ, відкрито відділ нової техніки. Забезпечення виробництва кваліфікованими спеціалістами, успішне застосування досягнень науки й техніки - шлях до підвищення продуктивності праці, яка тільки в 1967 році зросла порівняно з 1966 роком на 13,8 процента.
Партійна і комсомольська організації цеху націлюють робітників на дострокове виконання виробничих завдань. Особливо активно розгорнулося соціалістичне змагання напередодні 50-річчя Великого Жовтня. В 1967 році 15 бригад цеху удостоєно звання колективів комуністичної праці. У 1967 році за перевиконання соціалістичних зобов'язань бригадам комуністичної праці фанерного цеху М. Д. Волочія, Д. Г. Дмитришина, В. А. Яцурака присвоєно звання імені 50-річчя Радянської влади.
Колектив цеху зробив вагомий вклад у трудові успіхи лісокомбінату, який неодноразово виходив переможцем у змаганні колективів лісозаготівельних підприємств, а в 1967 році за першість у всесоюзному змаганні нагороджений перехідними Червоними прапорами Міністерства лісової і деревообробної промисловості СРСР та Міністерства лісової і деревообробної промисловості УРСР.
За трудові досягнення багато виробничників нагороджено орденами і медалями. Шофер автоколони І. 3. Семивол, який виконав семирічний план на 118 проц. і вивіз понад план 8000 куб. м деревини, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Начальник фанерного цеху М. Ф. Семків за вміле керівництво колективом цеху, який виконав семирічний план за шість років, нагороджений медаллю «За трудову доблесть». Цієї ж медалі були удостоєні рамщик горизонтальної пилорами П. І. Кирєєв і верстатник І. Ф. Волочій за виконання норм виробітку на 100- 110 процентів.
У післявоєнні роки підвищився матеріальний добробут трудящих Дзвиняча. Особливого розмаху в цей час набуло житлове будівництво. З 1945 по 1967 рік в селі зведено 265 просторих будинків. Вони покриті шифером або бляхою, складаються переважно з двох кімнат і кухні, обставлені добротними меблями. Для робітників споруджено 28 двоквартирних будинків. У 1964 році закінчено будівництво двоповерхового робітничого гуртожитку. Зростають вклади трудящих в ощадних касах, 1968 року вони становили 51 тис. крб. Трудящі села одержали матеріальне забезпечення по старості. 134 жителі Дзвиняча - пенсіонери.
За роки Радянської влади в Дзвинячі багато зроблено в галузі освіти. В селі збудовано восьмирічну школу, в якій навчається понад 300 дітей, працює 16 досвідчених вчителів. В школі є 12 класних кімнат, фізичний кабінет, 2 навчальні майстерні, бібліотека, спортивний та географічний майданчики. При школі - дослідна ділянка, закладено сад плодових дерев. Молоді робітники без відриву від виробництва навчаються у вечірній школі робітничої молоді.
Дзвиняч
Сторінка 6 з 7
Однак руда, що видобувалася у Дзвинячі на глибині до 100 м, мала низький вміст озокериту. В першому півріччі 1959 року собівартість однієї тонни озокериту становила 1526,2 крб. при плані 1200 крб. Через брак запасів високоякісної сировини і високу собівартість продукції у серпні 1959 року озокеритну шахту було закрито.На базі шахти того ж року відкрито фанерний цех Солотвинського лісокомбінату, прокладено вузькоколійну залізницю до цеху. У 1962 році на будівництво нових об'єктів і реконструкцію фанерного цеху відпущено 214 тис. крб. Завершено спорудження нового заводського корпусу фанерного цеху, виробничою площею 4600 кв. м, обладнано клейовий цех, значно розширено і переобладнано меблевий цех, який випускає меблі для дитячих дошкільних закладів, крісла для кінотеатрів і клубів.
У фанерному цеху трудяться кваліфіковані інженерно-технічні працівники. Тут - сім інженерів, 83 фахівці з середньою спеціальною та загальною середньою освітою. В цеху створено конструкторський відділ, відкрито відділ нової техніки. Забезпечення виробництва кваліфікованими спеціалістами, успішне застосування досягнень науки й техніки - шлях до підвищення продуктивності праці, яка тільки в 1967 році зросла порівняно з 1966 роком на 13,8 процента.
Партійна і комсомольська організації цеху націлюють робітників на дострокове виконання виробничих завдань. Особливо активно розгорнулося соціалістичне змагання напередодні 50-річчя Великого Жовтня. В 1967 році 15 бригад цеху удостоєно звання колективів комуністичної праці. У 1967 році за перевиконання соціалістичних зобов'язань бригадам комуністичної праці фанерного цеху М. Д. Волочія, Д. Г. Дмитришина, В. А. Яцурака присвоєно звання імені 50-річчя Радянської влади.
Колектив цеху зробив вагомий вклад у трудові успіхи лісокомбінату, який неодноразово виходив переможцем у змаганні колективів лісозаготівельних підприємств, а в 1967 році за першість у всесоюзному змаганні нагороджений перехідними Червоними прапорами Міністерства лісової і деревообробної промисловості СРСР та Міністерства лісової і деревообробної промисловості УРСР.
За трудові досягнення багато виробничників нагороджено орденами і медалями. Шофер автоколони І. 3. Семивол, який виконав семирічний план на 118 проц. і вивіз понад план 8000 куб. м деревини, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Начальник фанерного цеху М. Ф. Семків за вміле керівництво колективом цеху, який виконав семирічний план за шість років, нагороджений медаллю «За трудову доблесть». Цієї ж медалі були удостоєні рамщик горизонтальної пилорами П. І. Кирєєв і верстатник І. Ф. Волочій за виконання норм виробітку на 100- 110 процентів.
У післявоєнні роки підвищився матеріальний добробут трудящих Дзвиняча. Особливого розмаху в цей час набуло житлове будівництво. З 1945 по 1967 рік в селі зведено 265 просторих будинків. Вони покриті шифером або бляхою, складаються переважно з двох кімнат і кухні, обставлені добротними меблями. Для робітників споруджено 28 двоквартирних будинків. У 1964 році закінчено будівництво двоповерхового робітничого гуртожитку. Зростають вклади трудящих в ощадних касах, 1968 року вони становили 51 тис. крб. Трудящі села одержали матеріальне забезпечення по старості. 134 жителі Дзвиняча - пенсіонери.
За роки Радянської влади в Дзвинячі багато зроблено в галузі освіти. В селі збудовано восьмирічну школу, в якій навчається понад 300 дітей, працює 16 досвідчених вчителів. В школі є 12 класних кімнат, фізичний кабінет, 2 навчальні майстерні, бібліотека, спортивний та географічний майданчики. При школі - дослідна ділянка, закладено сад плодових дерев. Молоді робітники без відриву від виробництва навчаються у вечірній школі робітничої молоді.