Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ковалівка

Сторінка 3 з 6
Ковалівське вугілля не могло витримати конкуренції з сілезьким - з середини 20-х років видобуток його припинився. Основним заняттям мешканців села залишилося сільське господарство.
За двадцятиліття польської окупації ковалівські селяни вкрай зубожіли, а додаткових засобів до існування знайти було дуже важко. Та гніт був не тільки економічний. Селяни не могли одержати медичної допомоги - в Ковалівці не було жодного медика. Житель села Л. І. Іванюк розповідав: коли у нього в 1929 році захворів 12-річний син, він мусив везти його при великому морозі в Яблунів, бо лікар не захотів приїхати до Ковалівки. За лікування Іванюк заплатив 25 злотих, але поки довіз сина додому, той помер.
Хоч формально початкову школу, що існувала в Ковалівці, мусили відвідувати всі діти, бідняки не мали змоги здійснити це право. Через відсутність взуття їх діти взимку сиділи вдома.
Одним з керівників комуністичного руху на Прикарпатті був уродженець Ковалівки О. О. Ясінський (Олесь Коваль). Ще в гімназійні роки він став на шлях революційної боротьби. Навідуючись у рідне село, читав ровесникам заборонені книжки, прагнув прищепити їм ненависть до експлуататорського ладу. Двадцятирічним юнаком він потрапив на фронт і при першій же нагоді опинився в російському полоні. Жовтневі дні 1917 року він зустрів у Ростові-на-Дону. Деякий час перебував у Харкові. 1918 року О. О. Ясінський повернувся на батьківщину переконаним комуністом. Був одним з організаторів Коломийської повітової партійної організації. Влітку 1923 року його обрали в члени ЦК КПСГ. У 1924 році партія послала О. О. Ясінського секретарем окружкому в Холм. Навесні 1925 року, виказаний провокатором, він опинився в пазурах поліції. Стійко тримався комуніст на допитах і суді, гнівно заявив своїм катам: «Можна понівечити тіло бійця, але ніколи не задушити велику ідею комунізму». Мужній революціонер загинув 30 листопада 1930 року в дрогобицькій тюрмі. «Наша правда» (орган КПЗУ) писала, що смерть О. О. Ясінського є «великою втратою для партії і революційного руху».
Хоча в Ковалівці не було створено комуністичного осередку, революційну агітацію в селі вів Коломийський окружком КПЗУ, а також члени місцевого осередку «Сельробу». Намагалися впливати на селян і буржуазно-націоналістичні організації, які зосередили свою діяльність в читальні «Просвіти». За ними йшла куркульська верхівка. З донесень поліції відомо, що 24 березня 1935 року в Ковалівці було розкидано кілька десятків комуністичних листівок, написаних українською мовою. Знайдено в селі також листівку, видану ЦК КПЗУ з нагоди 21-ї річниці початку першої світової війни. Листівки розповсюджували місцевий житель Дмитро Микитюк та Юрій Маковійчук з сусіднього села Микитинець.
Ковалівські селяни гаряче сприймали кожне слово революційної пропаганди. В 30-і роки громадське життя в селі було досить жвавим. Протягом 1933-1935 рр. споруджено народний дім, у якому проводилася культосвітня робота, селяни самотужки здобували освіту. Активно виступили мешканці Ковалівки на чолі з М. О. Камищуком проти спроб окупаційних властей запровадити в школі польську мову, їм вдалося добитися від уряду дозволу вести навчання українською і польською мовами. В селі був громадський верстат для виготовлення покрівельних матеріалів з цементу, який здавали в оренду. Одержані гроші витрачали на утримання читальні, купівлю книжок та інші потреби. Ще з початку XX ст. в Ковалівці існував зерновий фонд взаємодопомоги, який у 30-х роках був значно розширений. Кожний господар міг тут одержати навесні необхідний посівний матеріал, а восени повертав з невеликим процентом.
З різних джерел дізнавалися селяни про життя Радянської України. Мешканець Ковалівки І. П. Боднарук ходив у пошуках заробітку по селах понад Збручем. Повернувшись додому, він розповідав, що бачив, як за річкою, на ланах, неподілених межами, працюють трактори. Слухаючи ці розповіді, мешканці Ковалівки мріяли про возз'єднання з своїми братами, які давно позбулися експлуатації.
З радістю зустріли трудящі Ковалівки воїнів Червоної Армії у вересні 1939 року. З великим піднесенням проходили вибори до Народних Зборів Західної України. Селяни одностайно віддали свої голоси за жителя селища Яблунова В. П. Котлярчука. Після проголошення Радянської влади мешканці села обрали Ковалівську сільську Раду, яку очолив бідняк М. І. Мельник.


Дивиться також інші населені пункти району:

Сучасна карта - Ковалівка