Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ковалівка

Сторінка 5 з 6
Велика увага в перші післявоєнні роки приділялася збільшенню видобутку бурого вугілля, яке тоді забезпечувало потреби області. Для цього проведено комплекс робіт. 1947 року збудовано електростанцію, кілька приміщень для шахтоуправління, яке переїхало сюди з Коломиї. Одночасно будувалося й робітниче селище - зводилися гуртожитки та багатоквартирні будинки. В 1948 році до селища прокладено шосейну дорогу, наступного
року - залізницю, що з'єднувала Ковалівку з Коломиєю. Основний видобуток вугілля було зосереджено на шахті № 3, пізніше стали до ладу шахги № 6 і № 7. На шахти прибували спеціалісти з різних вугільних басейнів країни. Устаткування надходило з міст РРФСР - Скопіно та Ясногорська. Його також надсилали Одеський завод «Червона гвардія», Харківський -
«Світло шахтаря». З часом шахтарський обушок поступився перед відбійним молотком, а на транспортуванні вугілля в шахтах з'явилися електровози, навантажувальні та інші машини і механізми.
Селяни, які прийшли працюваїи на шахти, набували шахтарських професій, оволодівали новою технікою. Син бідняка М. М. Угринчук, працюючи на шахті, здобув спеціальність гірничого майстра, таким був і шлях І. І. Бордуланюка та багатьох інших. Своїм досвідом ділилися з ними кваліфіковані шахтарі - комуністи П. П. Слинько, М. С. Корсун, які ще 1944 року приїхали сюди за путівкою Ворошиловградського обкому КП(б)У. Прибували до Ковалівки й молоді спеціалісти - випускники технікумів і гірничих училищ. Так формувався робітничий колектив. У 1948 році шахтна профспілкова організація об'єднувала близько 400 чоловік.
Складні природні умови - надто тонкий пласт вугілля і велика кількість шахтних вод - га брак кріпильного лісу завдавали чимало клопоту гірникам, через що на початку 50-х років у деякі періоди плани вугледобутку не виконувалися. Подолання цих труднощів вимагало великого напруження сил колективу.
Партійна організація вжила ряд заходів щодо налагодження справ. Насамперед було організовано навчання шахтарів, які опановували нову техніку. Робітничий колектив розгорнув боротьбу за підвищення продуктивності праці, раціоналізацію виробництва. Завдяки цьому план видобутку в 1958 році перевиконали, особливо відзначилася шахта № 3.
В роки семирічки на шахтах розгорнувся рух за соціалістичне ставлення до праці. Весь колектив вів наполегливу боротьбу за вдосконалення роботи підприємства. Шахтар К. Г. Туркулов розробив схему врубової машини для заміни відбійного молотка в умовах ковалівських покладів вугілля, К. Г. Туркулов і Ю. В. Дмитрук запропонували нове дистанційне управління конвейєрами по навантаженню вугілля у лавах. З 1960 року вуглевидобуток провадився тільки в тих лавах, де можна було застосовувати врубову машину. В штреках запровадили металеве кріплення. Шахти об'єднали в комбінат. Завдяки механізації кількість робітників зменшилася приблизно на третину, проте вуглевидобуток на початку 60-х років зріс більш як в 5 разів.
Комуністична партія і Радянський уряд високо оцінили самовіддану працю шахтарів Ковалівки. Орденом Леніна було нагороджено М. С. Корсуна, П. П. Слинька, М. Ф. Кузнюка. Багатьох відзначили медалями, значком «Шахтарська слава». Звання почесного шахтаря присвоєно Д. М. Бордуланюку, В. І. Якимишину, В. М. Веклюку, І. М. Атаманюку, Д. І. Данилюку, Ф. М. Кавацюку.
Шахтарська Ковалівка відіграла важливу роль у розвитку соціалістичної промисловості області. Коли на Прикарпатті значно збільшився видобуток газу і він став основним паливом для промисловості, розробка малопотужних пластів вугілля втратила колишнє значення. 1 січня 1968 року ковалівські шахти закрили. Частина шахтарів виїхала на великі підприємства вугільної промисловості, а ті, що залишилися, пішли працювати на нові підприємства, завчасно відкриті в Ковалівці. З вересня 1967 року тут почали працювати цехи Коломийського металозаводу. Колишні шахтарі перекваліфікувалися. Вони виготовляють сейфи, замки, кабель.
В адміністративному приміщенні комбінату розмістився кабельний цех. Будується завод електровиробів, один цех якого вже дає продукцію. Робітники на цих підприємствах заробляють по 120-130 карбованців.
Чимало колишніх селян-хліборобів Ковалівки стали робітниками, частина їх продовжує працювати в сільському господарстві. З 1958 року колгосп «Ленінський шлях» об'єднано з колгоспом «40 років Жовтневої революції»


Дивиться також інші населені пункти району:

Сучасна карта - Ковалівка