Сторінка 3 з 8
«Польська фореста». В ньому взяли участь 400 робітників, які вимагали скорочення робочого дня, оплати за надурочні години, поліпшення охорони праці жінок і підлітків, наполягали на тому, щоб побудували гуртожиток та їдальню. Страйк тривав до 28 травня і закінчився перемогою робітників.
Комуністи провели також велику роз'яснювальну роботу серед населення під час виборів до польського сейму 1928 року. Завдяки цьому, незважаючи на репресії властей, трудящим Надвірної вдалося висунути свого кандидата - члена «Сельробу» І. Бойка.
Надвірнянська міська організація КПЗУ керувала роботою інших організацій - комсомольських та найбільших профспілкових: кравців і робітників лісової та деревообробної промисловості. Це посилило революційну боротьбу молоді. У ніч на 31 січня 1932 року комсомольці Надвірної, очолювані Р. І. Юркевичем, розігнали нараду куркулів, яка зібралася, щоб схвалити політику польського уряду про підвищення асигнувань на озброєння. Польські жандарми вчинили розправу над молодими патріотами. Більшість комсомольців опинилася за тюремними ґратами, ув'язнення тривало майже півроку.
Комуністи Надвірної приділяли увагу зміцненню союзу робітників і селян. На повітовій конференції КПЗУ, що відбулася 4 листопада 1934 року в Надвірній, було обговорено питання про вплив робітників на розгортання революційної боротьби селянства. Конференція ухвалила створити в ряді сіл повіту комірки КПЗУ. В цей же час комуністи посилили революційну агітацію серед населення. У Надвірній в 1934-1935 рр. систематично розповсюджуються комуністичні листівки із закликом до боротьби проти експлуататорів, проти окупаційного режиму, за возз'єднання з Українською РСР. В листівках викривалися також профашистська політика пілсудчиків та антинародні дії українських буржуазних націоналістів.
Під керівництвом комуністів на знак солідарності з виступом робітників у Львові 23 квітня 1936 року в Надвірній відбувся великий страйк. Зокрема, не працювали 600 робітників-деревообробників фірми «Польська фореста». Трудящі Надвірної, незважаючи на поліцейські репресії, урочисто відмічали революційні свята. Першого травня 1936 року районний комітет КПЗУ організував у місті демонстрацію, в якій взяли участь 350 чоловік. Польська поліція розігнала демонстрантів, а шестеро з них було заарештовано.
Місцеві власті намагалися придушити революційні виступи робітників, постійно переслідували комуністів і діячів прогресивних організацій. Лише з 1 березня по 24 квітня 1937 року польська поліція провела 33 обшуки в Надвірній і заарештувала 8 комуністів. За активну участь у революційній боротьбі в Березу Картузьку було ув'язнено комуністів: М. Д. Боєчка, В. М. Гунду і Я. О. Скаліша.
Від польсько-шляхетської окупації місто визволили частини Червоної Армії 17 вересня 1939 року. Населення активно взялося будувати нове життя. Під час виборів до Народних Зборів Західної України трудящі обрали своїми депутатами вчительку Е. О. Туєшин, робітника-нафтовика, колишнього члена КПЗУ М. П. Терпеляка. Головою Надвірнянського тимчасового управління став П. К. Щербак.
Після встановлення Радянської влади Надвірна перетворилася на районний центр. Тут було створено райком партії на чолі з секретарем С. Т. Саранчою, райком комсомолу, обрано місцеві органи влади. Було націоналізовано всі промислові й торгові підприємства, в будинках багачів оселилися трудящі. Запрацювали промислові підприємства, завдяки чому уже до кінця 1939 року не стало безробітних.
З ентузіазмом трудилися надвірнянці. За перемогу в соціалістичному змаганні на честь першої річниці з дня визволення колектив лісокомбінату в серпні 1940 року було нагороджено перехідним Червоним прапором обласного лісопереробного тресту. Зразки трудового героїзму проявили і працівники нафтопереробного заводу.
Трудящі міста були активними учасниками політичного життя країни - в березні 1940 року вони обирали Верховну Раду УРСР і своїм депутатом до українського парламенту назвали робітника лісокомбінату Ю. І. Дем'янчука.
Сталися докорінні зміни в галузі культури, охорони здоров'я. Уже в перші дні після визволення чимало зробили щодо піднесення освітнього рівня населення. Було підібрано кадри вчителів, обліковано дітей шкільного віку, а також дорослих неписьменних. Відкрилися середня і неповна середня школи, де навчали рідною мовою. Комуністи й комсомольці створили гуртки
Дивиться також інші населені пункти району: