Сторінка 4 з 8
ліквідації неписьменності. Вчителі, освічені робітники й службовці навчали грамоти в цих гуртках. Важливим осередком виховної роботи стали культурно-освітні заклади. В Надвірній відкрилися районний будинок культури, будинок культури на нафтопромислі, кінотеатр, бібліотеки, червоні кутки. Радянська влада велику увагу приділяла охороні здоров'я. В поліклініці й лікарні трудящим подавали кваліфіковану медичну допомогу. В розпорядження населення передали новостворені дитячі садки, ясла.
Війна перервала творчу працю трудящих. 1 липня 1941 року Надвірну окупували гітлерівські й угорські війська. До кінця 1941 окупанти разом з українськими буржуазними націоналістами знищили в Надвірній понад 6 тис. чоловік, в т. ч. 1024 дітей. Гітлерівці вивезли на каторжні роботи до Німеччини 200 чоловік. На початку 1942 року фашисти розстріляли Р. І. Юркевича, який до 1939 року був секретарем підпільної комсомольської організації. Вони завдали Надвірній великої матеріальної шкоди, знищили 134 будинки, зруйнували приміщення середньої школи, кінотеатру, поліклініки, вивезли обладнання парафінового цеху і кубової установки з нафтопереробного заводу, майже повністю зруйнували його устаткування.
Але трудящі не корилися окупантам: вони ховали від гітлерівців одяг, хліб, худобу, саботували їх розпорядження, уникали служби у фашистських військах, відмовлялися їхати до Німеччини на примусову працю. Жителька Надвірної Е. І. Майковська в роки окупації, ризикуючи життям, переховувала двох радянських громадян, яких розшукувало гестапо. Трудящі Надвірної улітку 1943 року допомогли партизанам-ковпаківцям знищити 9 нафтових вишок, бензосховище.
Надвірну визволили від фашистського рабства 30 березня 1944 року бійці 1-ої танкової бригади полковника В. М. Горєлова. Жителі радо вітали воїнів. 18 квітня
радянські війська змушені були тимчасово залишити місто. А 26 липня 1944 року Надвірна назавжди стала вільною.
408 місцевих жителів билися з ворогом на фронтах. 311 надвірнянців за хоробрість у боях нагороджено бойовими орденами і медалями Союзу РСР. 27 жителів міста загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Відступаючи під ударами Червоної Армії з території Прикарпаття, гітлерівці залишили своїх підручних - буржуазно-націоналістичні банди, які тероризували населення, палили лікарні, школи, клуби. Оунівці закатували молодого лікаря, завідуючу відділом охорони здоров'я райвиконкому комсомолку Л. Ф. Гречуху, повісили М. Стебеляк тільки за те, що вона хотіла влаштуватись на роботу в радянській установі, вбили директора Надвірнянського лісгоспу комуніста М. Д. Максимчука. Трудящі Надвірної рішучими діями знешкодили націоналістів,розгромили бандитів і продовжували будівництво нового життя.
Насамперед було організовано відбудову промислових підприємств міста» 1944 року відновлено видобуток нафти, проведено ремонт свердловин, розгорнуто розвідувальні роботи. Велику допомогу в цьому робітники Надвірної одержали від нафтовиків Татарії і Башкирії. До нафтопромислів надходило устаткування з Баку, Ленінграда, Москви, Свердловська, Челябінська, Харкова та інших міст. Завдяки героїчним зусиллям робітників та інтелігенції міста до середини лютого 1945 року були відбудовані: нафтові підприємства, лісозавод і ліспромгосп, райпромкомбінатг сироварний завод, пекарня, кінотеатр, лікарня, до квітня - залізнична станція.
Одразу ж після визволення у Надвірній здійснювалися і перетворення в галузі освіти та культури. В місті уже 1944 року у відбудованих приміщеннях відкрили середню і дві семирічні школи, де 1945 року навчалося 370 учнів, працювало 35 учителів. У Надвірній створювалася сітка культосвітніх закладів: 1944 року відновив роботу Надвірнянський районний будинок культури, відкрилися клуби бурильників, нафтопереробного й лісового заводів.
З великим творчим піднесенням виконували трудящі Надвірної завдання четвертої п'ятирічки. В 1948 році, наприклад, 345 робітників ліспромгоспу перевиконували виробничі норми. Особливо відзначилася бригада лісорубів І. О. Госедла. За трудові успіхи І. О. Госедло був нагороджений орденом Леніна. В 1948 році колектив ліспромгоспу переміг у соціалістичному змаганні серед лісових підприємств області і був удостоєний Червоного прапора обкому КП(б)У і облвиконкому. Наполегливо трудились
Дивиться також інші населені пункти району: