Сторінка 2 з 9
та історії як Роксолана-Хуррем, яку кримський бей продав турецькому султану Сулейману Пишному. За всю історію Туреччини жінка не посідала такого впливового місця, як Роксолана. Розумна, здібна, вольова Настя-Роксолана, що знала 5 іноземних мов, мала значний вплив на політику Туреччини. Слава про неї рознеслася по всій Україні, не забувають про неї у народі й досі. В кінці XVI - на початку XVII ст. невідомий місцевий художник написав портрет Роксолани. В ньому узагальнено образ української красуні.
Соціальний гніт, який терпіли трудящі, посилювався національно-релігійним гнобленням. Рогатин став одним з оплотів католицизму. Тут з'явилися костьоли, монастирі.
Значну роль у боротьбі проти католицизму й агресії відігравало Рога-
тинське церковне братство, створене 1589 року за активною участю впливового діяча Львівського братства Юрія Рогатинця, якому приписують авторство богословсько-полемічного трактату «Пересторога зело потребная на потомньїе часн православним христианом» та половину статуту школи Львівського братства. Братство відкрило в місті школу з староруською мовою навчання, спрямовувало боротьбу міщан за рідну мову, звичаї і культуру, за свої права, виступало проти ополячення населення.
Виступаючи проти унії і ополячення, місцеве населення не раз повставало і на деякий час оволодівало міським самоуправлінням. Значну роль у цій боротьбі відігравали ремісники. На початку XVII ст. серед членів міського самоуправління трапляється багато українських прізвищ - Гаврило Кучарський, Федір Перегибайло, Андрій Князівський та ін. Найбільш активними учасниками цих повстань були ремісники, які і очолювали їх. Серед них були Гаврило Кучарський, Іван Слюсар. На той час ремісники складали 40-45 проц. всього населення міста. Ремісничих професій у місті було 29, у т. ч. й такі рідкісні, як котлярі, саф'янники. Всі вони об'єднувалися цехами.
Розуміючи силу цехів та ремісників, польська шляхта постійно чинила збройні напади на місто та села. В 1630 році загони шляхти несподівано напали на Рогатин й пограбували жителів. Особливо знущалися вони з убогих людей, ремісників, «яких обухами б'ючи», примушували працювати й постачати панам продовольство, давати їм гроші. Розбещена шляхта пограбувала міщан, захопила 1500 злотих та багато цінних речей.
Політика грубого насильства й грабежу посилила протест і масову організовану участь населення краю у визвольній війні українського народу 1648-1654 рр. Вже у серпні 1648 року селяни 8 навколишніх сіл влаштували напади на шляхетські замки і маєтки. На допомогу повсталим селянам і жителям Рогатина та Перемишля сюди прибули козацькі загони на чолі з Л. Капустою і Б. Товпигою. Трудящі міста у вересні 1648 року прогнали польську адміністрацію, обрали нове управління. Міським війтом став Гаврило Кучарський. Нове управління знищило бастіони ненависного католицизму - було зруйновано костьол, монастир домініканців, розгромлено приміщення, де жили єзуїти, монастирську броварню.
Повстанці Рогатина не обмежувалися діями в місті. Очолювані Г. Кучарським, вони громили панські замки, маєтки й монастирі в інших селах. Було зруйновано маєток шляхтича Стамеровського в Середніх Серниках, захоплено замок і маєток у містечку Підкамені. В грудні 1648 року вони здійснили походи на Новосілку й Роздол, захоплене там майно вивозили до Рогатина.
Польська шляхта люто розправилася з учасниками виступів. Весною і влітку 1649 року багатьом прилюдно відтяли голови, понад 50 міщан повісили над потоком Бабинкою.
Після селянської війни шляхта й королі перетворили Рогатин в опорний пункт свого панування на Прикарпатті: укріпили замок, оборонні вали й мури. Інтенсивно здійснювали полонізацію. Зростало польське, єврейське і вірменське населення. Крім грошових податків, міщан примушували виконувати різні повинності. Через надмірні податки (у 1765 році Рогатинське староство дало 37 560 злотих доходу) скорочувався попит на міські вироби, загострювалася конкурентна боротьба між цехами. Та ніщо не могло вбити у народі прагнення до визволення. У XVIII ст. вибухають нові повстання проти феодального гніту. Полум'я опришківського руху досягло й Рогатина. Перелякана шляхта в 1745 році повтікала із своїх маєтків і сховалася за мурами Рогатина.
Дивиться також інші населені пункти району: