Сторінка 3 з 9
Щоб залякати народні маси, відвернути їх від антифеодальної боротьби, польська шляхта після придушення гайдамацького повстання 1768 року доставила в Рогатин повстанця Степана Іванченка з Уманщини. Тут його прилюдно стратили, відтявши перед цим праву руку й ліву ногу.
Після загарбання Австрією віддалений від економічних центрів Рогатин стає незначним провінціальним торговим містом. Занепадає ремесло. Прошарок майстрів і ремісників втрачає свій вплив і вагу у міському житті. Частина міщан займалася сільським господарством. Проте становище із
землеволодінням вражало разючими контрастами. Зростали двірські (поміщицькі) й церковно-монастирські землі. За переписом 1786 року в Рогатині налічувалось 426 моргів землі, з них поміщикам і церкві належало понад 340 моргів, а трудящим - лише 84 морги. До половини XIX ст. володіння графів Красінських тільки в Рогатині збільшились за рахунок громадських земель удвічі. Земельний голод викликав посилення боротьби за ліс і сервітути. Коли економ самовільно намагався збільшити повинності і передав до села Стратина ліси, які здавна належали міщанам Рогатина, вони разом з жителями передмістя Бабинців почали в 1774 році судовий процес. Продовжувався він сорок років й закінчився у 1814 році безрезультатно.
По реформі 1848 року починається деяка спеціалізація сільського господарства. Ще з 80-х років XIX ст. на Рогатинщині широко культивували хміль, який переважно вирощували поміщики й заможні селяни. Рогатинський хміль на Паризькій виставці 1878 року здобув першу премію.
Рогатинський повіт був суто аграрний. У 1886 році основна маса населення - 78,41 проц. займалася сільським господарством, решта жила за рахунок ремесла й торгівлі, працювала на транспорті, в установах, 4,67 проц. існувала за рахунок прибутків від власних будинків. Сезонні робітники становили 8,2 процента.
Деяке пожвавлення в промисловості стало помітним лише в кінці XIX ст. Це було зумовлено підготовкою Австро-Угорщини до першої світової війни. Закінчується будівництво залізничних ліній стратегічного значення - Галич-Тернопіль, Ходорів - Підвисоке і шосейного шляху Рогатин-Ходорів. Злидні й голод гнали жителів Рогатина на будівництво дороги Рогатин-Ходорів. Але більшість із них не могли одержати хоч на один день роботу. Плата тут була мізерна: 15-20 крейцерів у день. Щоб не позбутися дешевих робочих рук у сільському господарстві, землевласники домовилися з адміністрацією дороги про те, що денна плата не повинна перевищувати 20 крейцерів. Почалась експлуатація родовищ гіпсу. У 1910 році на весь повіт налічувалося 54 дрібних промислових підприємства, де працювало всього 367 робітників. Та вони не могли забезпечити роботою величезну кількість людей, позбавлених землі й засобів існування.
Австрійський уряд розпалював національну ворожнечу між українцями й поляками, сприяв переселенню до міста заможних німців і поляків, яким надавав пільги та державні посади. Місцеве населення в більшості лишалося неписьменним. У 1886 році 92 проц. населення повіту не вміли читати й писати, а серед жінок неписьменних було 98,5 процента. Початкові чоловічу й жіночу школи діти трудящих Рогатина майже не відвідували. Навчали тут польською мовою. На кошти місцевого населення 1909 року було побудовано приватну українську гімназію. Для дітей бідноти і вона була недоступною.
За панування Австро-Угорщини в місті широкого розмаху набрав революційний рух. Особливо посилився він під впливом російської революції 1905-1907 рр. В Рогатинському повіті відбулися масові заворушення. Батраки й селянська біднота 23 сіл повіту вимагали від поміщиків підвищення заробітної плати, поліпшення
умов праці та запровадження загального виборчого права. На придушення страйків австрійські власті кидали жандармерію і військові частини. В кожному селі розташувалися каральні загони, а в Рогатині перебувала рота піхоти й ескадрон кавалерії.
Багато лиха зазнали мешканці Рогатина в роки першої світової війни. В місті було зруйновано 70 проц. будинків. У тяжкому становищі опинились міська біднота, сім'ї робітників і кустарів. Відчутних збитків сільському господарству завдали реквізиції. Скорочувалися посівні площі. На кінець 1915 року в межах повіту не оброблялося 20 тис. моргів землі, було знищено худоби на суму 64,9 тис. крейцерів.
Дивиться також інші населені пункти району: