Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Рудники

Сторінка 4 з 6
Зоря свободи над селом зійшла у вересневі дні 1939 року. Ще до приходу червоних бійців у Рудниках було створено революційний комітет. Його очолив О. Г. Маланчук. До комітету ввійшли І. П. Клічак, М. В. Фармуга, Д. П. Костенюк та С. В. Порох. В центрі села звели високу браму, прикрасили її червоними прапорами. Зустріч з частинами Червоної Армії проходила радісно й велично.
Вже в перші місяці волі люди відчули себе господарями життя. Селяни одержали 300 га землі, 30 коней, 80 корів, насіння, інвентар. У 1940 році трудящі Рудників уперше обирали депутатів до сільської Ради.
Широко відчинились двері школи, де на повний голос залунала українська мова. До Рудників приїхали кваліфіковані вчителі, завезли підручники, зошити. Оволодівали знаннями й дорослі. Вечорами вони сідали за парти і натрудженими руками виводили: «Хай живе Ленін!», «У колективі - наше щастя!». Всі неписьменні й малописьменні за короткий час навчилися писати й читати в гуртках ліквідації неписьменності, якими керували вчителі та комсомольці. У багатоповерховому панському будинку відкрили клуб, бібліотеку, лікарню.
На початку 1941 року в Рудниках створено артільне господарство «Перше травня». Колгоспники майже щовечора збиралися, щоб скласти плани роботи, оволодіти агротехнічними й зоотехнічними знаннями. Корисну роботу вела комсомольська організація, до складу якої входили П. І. Іванчук, В. П. Вакалюк, І. І. Курилюк, М. І. Луговий та інші юнаки. Члени ЛКСМУ, очолювані П. І. Іванчуком, розповідали трудівникам села про нові закони Країни Рад, розповсюджували літературу й періодичні видання, викривали шкідливість релігійних забобонів, навчали читати й писати неписьменних, були організаторами культурно-освітньої роботи. Коли 1940 року юнаки села призивалися на службу до Червоної Армії, комсомольці влаштували їм теплі проводи.
22 червня 1941 року село облетіла жахлива звістка - Війна! Вже у перші дні окупації Рудників всіх активістів кинули до в'язниці, де їх нещадно мордували. Голову колгоспу М. В. Івоняка та інших комуністів вивезли у фашистське рабство до Німеччини. Фашисти вдавалися до облав, ловили молодь і відправляли її до Німеччини.
Відновлюючи старі порядки, фашисти відібрали у селян землю, яку хлібороби одержали від Радянської влади, пограбували колгоспне майно, на всі господарства наклали великі податки, закрили обидва млини, заборонили вивозити зерно з села на базар.
Селяни саботували заходи фашистів - відмовлялися виходити на роботу в т. зв. державне господарство, ховали худобу й зерно, робили все можливе, щоб ворог не скористався радянським хлібом.
Сільські комсомольці першими піднялися на боротьбу проти окупантів. Брати Микола й Олекса Марчуки, Ф. О. Рубанець, М. І. Луговий, І. І. Курилюк та інші юнаки зривали фашистські плакати, а на їх місці писали заклики до боротьби з поневолювачами.
До родини Марчуків часто навідувався їх близький знайомий з села Іллінців І. П. Осадчук. Він приносив листівки з інформаціями про події на фронтах, розповідав про підпільну боротьбу. Рудниківські комсомольці з честю витримали іспит громадянської зрілості, вони влилися до Заболотівської підпільної комуністичної організації й урочисто поклялися мстити ненависному ворогові.
Заболотівське підпілля мало свої бойові групи у багатьох селах. У Рудниках штаб групи містився у В. Марчука, два сини якого стали народними месниками. Старий Марчук разом з сином Миколою обладнав горище сарая й зробив непомітну схованку для зброї та трофейного німецького і поліцейського обмундирування, яким користувалися підпільники, виконуючи бойові операції. Сам В. Марчук не раз виконував доручення групи - був зв'язківцем, розвідником, охоронцем.
Комсомольці Рудників здійснювали диверсії на залізниці Снятин-Коломия, знищували засоби зв'язку. Якось комсомольці довідалися від Ф. О. Рубанця, що бандерівці готуються до терористичних актів над родинами сільських активістів у Рудниках. Підпільники залягли на роздоріжжі біля колгоспного двору, і коли з'явилися п'яні головорізи, їх зустріли вогнем. Бандити втекли. У таких операціях брали участь М. В. Марчук, Ф. О. Рубанець, Д. В. Будзик та інші.


Сучасна карта - Рудники