Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Рудники

Сторінка 5 з 6
Підпільники підтримували віру людей в близьку перемогу над фашизмом, переховували поранених радянських бійців, відбирали у фашистів пограбоване майно. Лише у рудниківського старости вони забрали 10 тис. злотих, які він стягнув у селян як податок. Героїчну боротьбу комсомольців підтримувало місцеве населення. Вони переховували народних месників, збирали для них потрібні відомості про окупантів, забезпечували
медикаментами, одягом, харчами, грошима, розповсюджували листівки; їх будинки були явочними квартирами. За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі проти фашистських загарбників, їх удостоєно бойових нагород.
Минуло лихоліття фашистського поневолення. В березні 1944 року Рудники вдруге зустрічали радянських визволителів. Всі чоловіки призовного віку поповнили лави червоних бійців. Більшість з них за бойові заслуги нагороджені орденами і медалями. Овіяний славою, після шести поранень повернувся до рідної домівки М. І. Порох. На його грудях 5 нагород. По 4-5 орденів і медалей мають П. І. Іванчук, М. І. Томчук, В. С. Порох, В. П. Вакалюк, С. І. Онуфрейчук. Понад 70 жителів Рудників не повернулися додому, полягли на полях битв. їм у центрі села встановлено пам'ятник.
В селі відновили роботу сільська Рада, земельна громада. Почалася відбудова господарства, повернули селянам відібрану землю. Невдовзі став до ладу цегельний завод, дала струм електростанція, зведено багато нових житлових будинків. Запрацювали семирічна школа, хата-читальня, бібліотека. Вчорашні підпільники стали застрільниками багатьох починань.
Українські буржуазні націоналісти намагалися чинити опір Радянській владі. Підступні боягузи стріляли з-за рогу. Досить було записатися до колгоспу, віднов
леного в березні 1947 року, - і це загрожувало життю. А коли М. С. Абрам'юк віддала свою дочку-школярку до піонерського табору, вночі до неї «завітали» бандерівці й наказали забрати дівчину додому.
Жертвами мерзенних виродків стали М. В. Марчук, Ф. О. Рубанець, С. Д. Рубанець, Д. П. Порох, В. І. Луговий, С. Й. Савчук та інші активісти села. М. В. Марчук під час заготівель зерна в Богородчанському районі 1948 року вивихнув ногу і змушений був лягти до лікарні. Опівночі 12 бандитів вдерлися до палати, де лежав М. В. Марчук. Вони намагалися схопити живцем комсомольського ватажка. Але сміливець не розгубився, чинив опір. Та сили були нерівними. Мужній юнак загинув.
Важко було працювати колгоспникам: не вистачало кадрів, машин, добрив. Майже щоночі лунали постріли бандерівців, не вщухали заграви пожеж. Бандитські виродки спалили багатоповерховий будинок, де містилися клуб, бібліотека, сільрада, лікарня, контора колгоспу. Партійної організації в Рудниках ще не було, провідниками нових починань на селі стали комсомольці. Вони створили хату-читальню, де відбувалися лекції, вистави, демонструвалися кінофільми, брали активну участь у важливих політичних кампаніях, працювали на полях і фермі.
Згодом у приміщенні костьолу відкрили клуб. Про це теж подбали комсомольці. Спочатку сюди мало хто ходив, але згодом клуб став центром культурного життя, в ньому працювали гуртки художньої самодіяльності. Господарство дедалі зростало. Уже в 1950 році Рудники стали селом суцільної колективізації. Дружна праця, механізований обробіток грунту забезпечували високі врожаї. Навіть у несприятливі роки колгоспники збирали вищі врожаї, ніж одноосібні господарства. В 50-х роках в артілі зведено понад десять капітальних споруд - корівники і свинарники, вівчарники, конюшні, зерносховища, майстерні.
Весною 1964 року хлібороби сіл Рудників і Джурова об'єдналися в одну велику сільськогосподарську артіль «Верховина». Колгосп став спеціалізованим господарством по відгодівлі великої рогатої худоби. Вже першого року господарювання у новій сім'ї рудниківська бригада одержала грошових прибутків майже вдвічі більше, ніж мав колгосп до об'єднання.
За бригадою закріпилася слава передової в районі. З 1964 року вона міцно утримує перехідний Червоний прапор колгоспу. Тут всі трудівники добиваються високих урожаїв, тваринники множать успіхи ферм. Ланка В. Никифорук щорічно вирощує по 20 цнт тютюну на га, ланкаМ. І. Солоненко - по 500 цнт цукрових буряків. Добре працює О. І. Олексюк, яку удостоєно ордена Трудового Червоного Прапора.


Сучасна карта - Рудники