Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Стецева

Сторінка 2 з 8
будинків, знищено значну кількість худоби, посіви. У Стецевій почався голод.
Після розпаду Австро-Угорської імперії та краху ЗУНР польська шляхта запровадила в Стецевій жорстокий колоніальний режим. Краща земля залишилась за поміщиками, куркулями і церквою. Понад 700 га орної землі належало панові Криштофовичу, 120 га - Конну. По 50-75 га мали піп та 8 сільських глитаїв, а 300 селянських господарств -по 0,25-0,75 га землі, 400
родин були зовсім безземельними. Зростала кількість безкінних та безкорівних господарств. У середині 30-х років вони становили майже 50 проц.2. Урожайність на селянських клаптиках була низькою. В 1934 році вона становила в середньому з гектара лише по 5 цнт кукурудзи й жита. Бідняки гнули спину на поміщика і куркулів, працювали за 12-13-й сніп. З 10 років батракував у поміщика Йосип Мельничук. Його син Іван також у десятирічному віці змушений був піти у найми. Іван Стефаник зазнав тяжкого визиску з 12 років. У дитячому віці пішли працювати до попа Касіян Козьмик та Марія Мойсик. Такою була доля багатьох бідняків села.
Нужда, непосильні податки змушували селян кидати рідну оселю та їхати на чужину шукати шматок хліба. Із Стецевої за 1919-1939 рр. емігрувало понад 400 чоловік. У Т. М. Личука сім'я складалася з 8 чоловік. А землі було обмаль. Ось і поїхав він до Канади, звідти до Аргентіни. Але щастя там не знайшов. Повернувся додому хворим, обідраним. Його син Юстин кілька років поневірявся на чужині, пішки пройшов усю Канаду, шукаючи заробітку. На роботі Юстин зламав ногу, і його вигнали на вулицю. Повернувся він додому таким же бідняком, яким їхав за океан. Микола Загорук, втративши надію знайти роботу, кинувся під поїзд поблизу Торонто.
Не мали трудящі Стецевої за панської Польщі ніяких політичних і громадянських прав. Польські власті мало дбали про освіту. В селі працювала лише початкова
школа. Щоб забезпечити один рік навчання сина чи дочки в гімназії, селянин повинен був продати не менше 20 цнт пшениці.
Трудящі Стецевої не мирилися з таким становищем, вели боротьбу проти експлуатації і гніту. Ще в березні 1927 року в селі було створено місцеву організацію «Сельроб», вона об'єднувала понад 100 членів. Сельробівці скеровували селян на боротьбу проти окупаційного режиму, розповсюджували листівки, організовували страйки. Коли розпочалися вибори органів місцевого самоврядування в 1927 році, сельробівці добились обрання 36 своїх кандидатів радними і їх заступниками. Поліція почала жорстоко переслідувати членів організації. Під час підготовки до виборів польського сейму 1928 року було заарештовано керівників стецівської організації «Сельробу». їх тримали у в'язниці до закінчення виборів. Незважаючи на поліцейський терор, сельробівці розгорнули агітацію за ,своїх кандидатів, викривали ворожі дії поміщицько-куркульських ставлеників. Тоді ж у сільській читальні відбулися збори жінок, на яких виступили члени КПЗУ, вимагаючи рівних прав жінок з чоловіками. Було організовано також мітинг селян, учасники якого вимагали звільнення заарештованих керівників «Сельробу». Українські буржуазні націоналісти закликали селян голосувати на виборах до сейму за поміщика. Але біднота не піддавалася їхній агітації. Багатії змушені були шукати підтримки в жандармів. Під час мітингу над будинком читальні замайорів червоний прапор. Результати виборів показали, що КПЗУ користувалася авторитетом серед селян. Третину голосів у Стецевій було подано за кандидатів «Сельробу».
Жорстоких переслідувань зазнали стецівчани під час кривавої пацифікації влітку 1930 року. До Стецевої прибуло понад 150 поліцаїв і солдатів. Карателі разом з буржуазними націоналістами катували багатьох селян, руйнували їхні будинки, засипали і труїли криниці, били вікна, нищили домашні речі, обливали гасом продукти харчування. Майже половину мешканців села піддали такому «умиротворенню». А жителя Василя Сухолиткого побили до смерті лише за те, що в його хаті не було портрета Пілсудського. Великих знущань зазнала родина сельробівця П. Т. Яцурака, якого після побоїв заарештували і катували ще у в'язниці.
Стецівчани брали активну участь у боротьбі трудящих Західної України проти фашизму й війни. Коли до села дійшла звістка про арешт Ернста


Сучасна карта - Стецева