Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У 1940 році Тлумач стає районним центром. Трудящі району обрали 3 депутатів до обласної Ради, 50 - до районної. Першим головою
райвиконкому був обраний посланець донецьких шахтарів І. І. Шептекіта. Головою Тлумацької міської Ради, до складу якої ввійшли 35 представників трудящих міста, став колишній член КПЗУ, депутат Народних Зборів С. І. Сорока. Уродженець с. Буківної Тлумацького повіту С. І. Сорока перед першою світовою війною виїхав на заробітки до США, звідки у 1926 році був висланий за комуністичну діяльність. Повернувшись на
батьківщину, він очолював осередок КПЗУ в Буківній. У квітні 1940 року створюється Тлумацька районна партійна організація. На відповідальні посади висунули 793 місцевих батраків та бідняків, серед них 239 жінок.
Тлумачани активно взялися будувати нове життя, вони одразу ж відчули турботу Радянської влади про трудову людину. В місті запрацювали десятирічна школа з українською мовою викладання, районна лікарня, поліклініка, пологовий будинок. Почала виходити газета (в 1939 році-«Селянська газета», з 1940 року - «За соціалістичну перемогу»). Відкрились широкі можливості для розвитку народних талантів -створили артіль художньої вишивки ім. Крупської. Вона об'єднала 250 вишивальниць міста і району.
Перші соціалістичні перетворення в місті перервав напад фашистів. 2 липня 1941 року до Тлумача вдерлися гітлерівські загарбники. За роки окупації місто зазнало жахливих руйнувань. Було знищено залізничну колію Тлумач-Станіслав, понад 660 житлових та адміністративних будинків, залізничну станцію, електростанцію, пошту, школу, млин, лікарню, поліклініку, районний будинок культури, цегельний завод, розграбовано МТС тощо. Окупанти розстріляли понад 400 жителів міста та 274 чоловіка вивезли в рабство до Німеччини. Кількість населення міста за час окупації скоротилась у 2 рази.
Тлумачани чинили опір загарбникам. Більша частина населення ухилялась від поставок сільськогосподарської продукції, теплого одягу та сплати податків, відмовлялася їхати до гітлерівської Німеччини. Зимою 1944 року фашисти заарештували 80 жителів міста. їм загрожував розстріл. Патріотам та рідним потерпілих вдалося визволити в'язнів. З Тлумачем підтримувала зв'язки львівська підпільна організація «Народна гвардія» імені Івана Франка.
29 березня частини 8-го гвардійського механізованого корпусу Червоної Армії зав'язали бій за місто Тлумач. Протягом дня знищили понад 300, взяли в полон до 250 гітлерівських солдатів і офіцерів, спалили 150 автомашин, 13 гармат, танк. Але переважаючі сили ворога перейшли в наступ. В районі Тлумача точилися багатоденні кровопролитні бої. Командир 203-го гвардійського стрілецького полку Герой Радянського Союзу гвардії майор О. А. Бербешкін, очоливши ударну групу, кілька годин вів нерівний бій з фашистами. Герой загинув і похований у Городенці. Не знаючи страху, бились під Тлумачем І. В. Мищенко, Б. .А. Цунукідзе та багато інших відважних синів радянського народу. 25 лшшя 1944і року частини 18-го гвардійського стрілецького корпусу після важких боїв визволили Тлумач від ворога. В боях за місто загинуло 590 радянських воїнів.
Трудящі міста подавали всіляку допомогу своїй армії: 200 громадян Тлумача поповнили лави Червоної Армії і хоробро бились на різних фронтах. У боях за Вітчизну загинула половина комуністів міста. За ініціативою тлумачан у районі збирали кошти на будівництво танкової колони. Було здано 165 тис. крб. та 4800 пудів хліба. Школярі району зібрали 3 тис. крб. на ланку літаків «Учень Станіславщини». До фонду Червоної Армії трудящі району здали 6100 цнт зерна.
З перших же днів після визволення почалася відбудова зруйнованого міста. 29 липня відновила діяльність міська Рада. Дістали допомогу господарства, що потерпіли під час війни, асигнували кошти на придбання худоби, відбудову жител. Родини червоноармійців одержали пенсію.
Для боротьби з бандами українських буржуазних націоналістів трудящі міста створили винищувальний батальйон. Проти банд ОУН боролись близько 500 активістів - представників місцевого населення. Водночас вони вели в селах
Тлумач
Сторінка 5 з 7
Тлумацького повіту за часів панської Польщі, і, виражаючи їх волю, підтримав пропозицію про встановлення на західноукраїнських землях Радянської влади та возз'єднання їх з Українською РСР в складі СРСР.У 1940 році Тлумач стає районним центром. Трудящі району обрали 3 депутатів до обласної Ради, 50 - до районної. Першим головою
батьківщину, він очолював осередок КПЗУ в Буківній. У квітні 1940 року створюється Тлумацька районна партійна організація. На відповідальні посади висунули 793 місцевих батраків та бідняків, серед них 239 жінок.
Тлумачани активно взялися будувати нове життя, вони одразу ж відчули турботу Радянської влади про трудову людину. В місті запрацювали десятирічна школа з українською мовою викладання, районна лікарня, поліклініка, пологовий будинок. Почала виходити газета (в 1939 році-«Селянська газета», з 1940 року - «За соціалістичну перемогу»). Відкрились широкі можливості для розвитку народних талантів -створили артіль художньої вишивки ім. Крупської. Вона об'єднала 250 вишивальниць міста і району.
Перші соціалістичні перетворення в місті перервав напад фашистів. 2 липня 1941 року до Тлумача вдерлися гітлерівські загарбники. За роки окупації місто зазнало жахливих руйнувань. Було знищено залізничну колію Тлумач-Станіслав, понад 660 житлових та адміністративних будинків, залізничну станцію, електростанцію, пошту, школу, млин, лікарню, поліклініку, районний будинок культури, цегельний завод, розграбовано МТС тощо. Окупанти розстріляли понад 400 жителів міста та 274 чоловіка вивезли в рабство до Німеччини. Кількість населення міста за час окупації скоротилась у 2 рази.
Тлумачани чинили опір загарбникам. Більша частина населення ухилялась від поставок сільськогосподарської продукції, теплого одягу та сплати податків, відмовлялася їхати до гітлерівської Німеччини. Зимою 1944 року фашисти заарештували 80 жителів міста. їм загрожував розстріл. Патріотам та рідним потерпілих вдалося визволити в'язнів. З Тлумачем підтримувала зв'язки львівська підпільна організація «Народна гвардія» імені Івана Франка.
29 березня частини 8-го гвардійського механізованого корпусу Червоної Армії зав'язали бій за місто Тлумач. Протягом дня знищили понад 300, взяли в полон до 250 гітлерівських солдатів і офіцерів, спалили 150 автомашин, 13 гармат, танк. Але переважаючі сили ворога перейшли в наступ. В районі Тлумача точилися багатоденні кровопролитні бої. Командир 203-го гвардійського стрілецького полку Герой Радянського Союзу гвардії майор О. А. Бербешкін, очоливши ударну групу, кілька годин вів нерівний бій з фашистами. Герой загинув і похований у Городенці. Не знаючи страху, бились під Тлумачем І. В. Мищенко, Б. .А. Цунукідзе та багато інших відважних синів радянського народу. 25 лшшя 1944і року частини 18-го гвардійського стрілецького корпусу після важких боїв визволили Тлумач від ворога. В боях за місто загинуло 590 радянських воїнів.
Трудящі міста подавали всіляку допомогу своїй армії: 200 громадян Тлумача поповнили лави Червоної Армії і хоробро бились на різних фронтах. У боях за Вітчизну загинула половина комуністів міста. За ініціативою тлумачан у районі збирали кошти на будівництво танкової колони. Було здано 165 тис. крб. та 4800 пудів хліба. Школярі району зібрали 3 тис. крб. на ланку літаків «Учень Станіславщини». До фонду Червоної Армії трудящі району здали 6100 цнт зерна.
З перших же днів після визволення почалася відбудова зруйнованого міста. 29 липня відновила діяльність міська Рада. Дістали допомогу господарства, що потерпіли під час війни, асигнували кошти на придбання худоби, відбудову жител. Родини червоноармійців одержали пенсію.
Для боротьби з бандами українських буржуазних націоналістів трудящі міста створили винищувальний батальйон. Проти банд ОУН боролись близько 500 активістів - представників місцевого населення. Водночас вони вели в селах