Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Більшівці

Сторінка 2 з 7
Панський гніт доповнювався ще й поборами греко-католицької церкви. У кінці XVIII - першій половині XIX ст. жителі Більшівців сплачували на утримання церкви щороку податок «на віно», від землевласників по 3 крейцери, від безземельних, загородників - по 1,5 крейцера. Крім того, на утримання церковної прислуги стягувалося щорічно по 15 крейцерів від власників землі, по 10 крейцерів з панських орендарів і по 6 крейцерів із загородників.
На постійно зростаючий гніт поміщика і греко-католицької церкви селяни відповідали протестом, який виражався у масовій втечі селян від пана. Тікали не тільки халупники, але й землевласники-півгрунтові. Якщо їх у Більшівцях 1787 року було 176 сімей, то на час аграрної реформи 1848 року залишилось 77 сімей. Пояснювалося це тим, що для півгрунтових пан збільшував панщину і довів її до 81 дня лише тяглової парокінної норми і 3/4 корця вівса натурального оброку. Всього ж до 1848 року Більшівці покинуло 99 півгрунтових сімей, 160 - халупників і 79 міщанських. Тому на середину XIX ст. населення Більшівців зменшилось майже на 2/3 і становило лише 197 сімей, у т. ч. 17 сімей халупників і 7 - чиншовиків. Оскільки обсяг робіт на панському фільварку не зменшився, а, навпаки, збільшився, то й норми панщини для тих селян, що залишилися, зросли.
Аграрна реформа 40-х років звільнила селян не тільки від кріпаччини, але й від землі. Селянське землеволодіння різко скоротилося. Поміщик Кшешинович привласнив багато селянських наділів, пасовиськ, лук і городів. За переписом 1857 року, його володіння становили: орної землі - 759 моргів, лук і городів - 560 моргів, пасовиськ - 35 моргів, лісів - 30 моргів, а всього - 1384 морги земельних угідь. Водночас на всю селянську громаду Більшівців припадало: 942 морги орної землі, 260 моргів лук і городів, 72 морги пасовиськ і жодного морга лісу, тобто на 110 моргів земельних угідь менше, ніж у поміщика. До того ж, їх наділи були на солончакуватих землях, або на мочарах. Більшість же селян взагалі не мали землі.
Малоземельність більшівцівських селян змушені були визнати навіть австрійські власті. У доповідній записці до цісарсько-королівської комісії від 23 березня 1852 року поміщицький управитель писав, що в Більшівцях селяни мають або дуже мало землі, або зовсім позбулися її. Кращі грунти, ліси, пасовиська і луки належали поміщику. Користуючись підтримкою і заступництвом уряду, Кшешиновичі і в другій половині XIX ст. поступово прибирали до своїх рук кращі земельні угіддя, ліси, луки і пасовиська.
Боротьба селян з Кшешиновичами за землі точилася понад 50 років, з 1858 до 1910 року. Першу скаргу на свавілля пана подано у вересні 1859 року. В ній селяни заявляли, що поміщик самовільно захопив пасовисько, яке раніше належало їм. Заяву підписали три чоловіка, що були грамотними, а 100 неписьменних поставили хрестики. Цілих 8 років скарга блукала по різних комісіях, а тим часом Кшешинович загарбав пасовиська ще в трьох урочищах. 1867 року більшівцівська громада призначав делегатів-ходаків до цісарсько-королівської комісії, сподіваючись
знайти правду і повернути громаді загарбані паном землі. У заяві, яку вони несли комісії, було сказано: «Як заступники членів громади Більшівців, вимагаємо лише визнання власності 4 кусків пасовиськ (Вівчарка, Пожирниця, Воловниця та Луг), які панський маєток Більшівців у громади в різних часах відібрав і для себе на повну власність прилучив». Характерно, що в боротьбі з панським свавіллям спільно виступали селяни й міщани Більшівців різних національностей: українці, поляки і євреї. В липні 1867 року засідала повітова комісія в Рогатині, було вирішено передати справу про пасовисько до суду. Але суд селянських вимог не задовольнив, і їм довелось знову скаржитись. 1902 року Галицьке цісарсько-королівське намісництво у Львові надіслало справу до Бережанського суду. Не задовольнили селянських вимог і у 1902, 1906, 1907 роках ні цісарсько-королівське намісництво, ні Бережанський суд. Півстолітня тяжба селян Більшівців з магнатами закінчилась безрезультатно. Загарбаних земель повернути громаді так і не вдалося. Не добившись правди у австро-угорського уряду, селяни вдавалися до інших форм боротьби: вони самовільно рубали поміщицький ліс, випасали худобу на панських пасовиськах, проганяли панських охоронників та економів з загарбаних у селян земель.


Сучасна карта - Більшівці