Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Важке матеріальне становище, невпевненість у завтрашньому дні змусили ценівчан в Торонто створити в 1925 році свою громаду. В ній об'єдналося 130 чоловік.
Велике значення у формуванні політичної свідомості жителів Ценяви мала пропаганда комуністичних ідей, розповіді про соціалістичне будівництво в Радянському Союзі. Революційні ідеї активно пропагували в Ценяві М. Ф. Гринишин, М. М. Юречко, О. В. Комар, Д. Кондур, В. Михайлів. Я. Г. Турчин тримав зв'язок з осередком КПЗУ на Тернопільщині, де працював комуніст М. Л. Кондур. Через нього він одержував політичну інформацію, поради, листи, марксистську літературу. Навколо Я. Г. Турчина гуртувалися революційно настроєні селяни М. І. Марків, А. Д. Грицьків та інші. Часто мешканці Ценяви відмовлялися виконувати розпорядження уряду, не брали участі у виборах. 20 жовтня 1925 року в с. Ріпному відбувся страйк робітників нафтових копалень, страйкували і жителі Ценяви М. Бадик та С. Комар, які тут працювали. 6 січня 1929 року М. І. Філіпович та М. М. Комар брали участь у страйку робітників-лісорубів Перегінського.
У своєрідній формі проявлялася солідарність жителів Ценяви з трудящими Країни Рад. 7 листопада 1938 року в святковому вбранні вони вийшли на вулицю села. Озброєні молодчики, синки багатих польських колоністів і місцевих куркулів, вчинили на них напад, били, шматували на селянах український одяг, топтали їх кіньми.
За 4 дні до приходу радянських військ А. Д. Грицьків і М. Ф. Гринишин з групою ценівчан роззброїли польський загін. Був створений тимчасовий комітет для збереження порядку, головою його обрали бідняка М. Ф. Гринишина, секретарем - А. Д. Грицькова. Чимало жителів попрямували до Рожнятова зустрічати радянських воїнів-визволителів. 19 вересня 1939 року червона кіннота вступила в село. На мітингу палкі промови виголосили Я. Г. Турчин, М. О. Голубовський та ін. Вони висловлювали подяку односельчан і безмежну радість за визволення від гніту польських панів, любов до братнього радянського народу. Трудівники села радо вітали встановлення Радянської влади в Західній Україні і возз'єднання її з Українською РСР. Одним з перших актів Радянської влади було наділення бідняків землею. Безземельним та малоземельним передали 900 га поміщицької і церковної землі. Близько 30 сімей безплатно одержали на спорудження жител по 15-20 куб. м лісу. В грудні 1939 року жителі Ценяви обрали свою першу сільську Раду.
В селі відкрили українську семирічну школу. Сільські активісти А. М. Джурин, І. Д. Грицьків, М. В. Федорів, С. Я. Комар разом з учителями розпочали роботу по ліквідації неписьменності серед дорослого населення. В травневі дні 1940 року в Ценяві створено комсомольську організацію, секретарем її молодь обрала І. П. Хабаля. Комсомольці читали селянам книжки, газети, вивчали з ними Конституцію СРСР та УРСР.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, на долю мешканців Ценяви випали тяжкі випробування. Окупанти грабували селянські господарства. Особливо важким для ценівчан видався 1942 рік. У селі настав голод. Люди їли кропиву. Голодні, опухлі, йшли вони до Збруча обмінювати одяг, взуття й інші речі на продукти. Та коли поверталися у село з продуктами, що їх пощастило виміняти, поліцаї все відбирали. 108 чол. фашисти вивезли на каторжні роботи до Німеччини. 13 жителів села розстріляли окупанти як заложників. 30 сільських активістів, серед них М. І. Марків, І. М. Бадик, С. Г. Комар, А. Д. Грицьків були ув'язнені. Оунівські бандити по-звірячому вбили сільського активіста Г. Д. Хортова, спалили одного з перших комсомольців А. М. Джурина, замордували М. О. Дирова з дружиною
і двома маленькими дітьми, знищили всю родину М. М. Маркова. В нелюдських муках загинув від рук озвірілих бандитів Є. М. Николюк.
В роки суворих випробувань боротьба ценівчан проти загарбників і їх прислужників - українських буржуазних націоналістів -набрала форм саботажу, зволікання сплати податків. Про становище на фронтах селянам розповідали І. В. Вовчук, Д. М.Макіїшин, І.С. Бойчук, які втекли з
Ценява
Сторінка 3 з 7
бідну людину вважають за сміття... Не всі можуть їхати на відвідини рідних. Я мала тисячу доларів, що заробила за сім років, то дала завдаток за хату і лишилася з десятьма пальцями до праці. Син пішов до школи. Я сплачувала хату, п'ять років платила сотками за школу, за навчання сина. Не раз йшла пішки до роботи, бо не мала за що їхати...». Велике значення у формуванні політичної свідомості жителів Ценяви мала пропаганда комуністичних ідей, розповіді про соціалістичне будівництво в Радянському Союзі. Революційні ідеї активно пропагували в Ценяві М. Ф. Гринишин, М. М. Юречко, О. В. Комар, Д. Кондур, В. Михайлів. Я. Г. Турчин тримав зв'язок з осередком КПЗУ на Тернопільщині, де працював комуніст М. Л. Кондур. Через нього він одержував політичну інформацію, поради, листи, марксистську літературу. Навколо Я. Г. Турчина гуртувалися революційно настроєні селяни М. І. Марків, А. Д. Грицьків та інші. Часто мешканці Ценяви відмовлялися виконувати розпорядження уряду, не брали участі у виборах. 20 жовтня 1925 року в с. Ріпному відбувся страйк робітників нафтових копалень, страйкували і жителі Ценяви М. Бадик та С. Комар, які тут працювали. 6 січня 1929 року М. І. Філіпович та М. М. Комар брали участь у страйку робітників-лісорубів Перегінського.
У своєрідній формі проявлялася солідарність жителів Ценяви з трудящими Країни Рад. 7 листопада 1938 року в святковому вбранні вони вийшли на вулицю села. Озброєні молодчики, синки багатих польських колоністів і місцевих куркулів, вчинили на них напад, били, шматували на селянах український одяг, топтали їх кіньми.
За 4 дні до приходу радянських військ А. Д. Грицьків і М. Ф. Гринишин з групою ценівчан роззброїли польський загін. Був створений тимчасовий комітет для збереження порядку, головою його обрали бідняка М. Ф. Гринишина, секретарем - А. Д. Грицькова. Чимало жителів попрямували до Рожнятова зустрічати радянських воїнів-визволителів. 19 вересня 1939 року червона кіннота вступила в село. На мітингу палкі промови виголосили Я. Г. Турчин, М. О. Голубовський та ін. Вони висловлювали подяку односельчан і безмежну радість за визволення від гніту польських панів, любов до братнього радянського народу. Трудівники села радо вітали встановлення Радянської влади в Західній Україні і возз'єднання її з Українською РСР. Одним з перших актів Радянської влади було наділення бідняків землею. Безземельним та малоземельним передали 900 га поміщицької і церковної землі. Близько 30 сімей безплатно одержали на спорудження жител по 15-20 куб. м лісу. В грудні 1939 року жителі Ценяви обрали свою першу сільську Раду.
В селі відкрили українську семирічну школу. Сільські активісти А. М. Джурин, І. Д. Грицьків, М. В. Федорів, С. Я. Комар разом з учителями розпочали роботу по ліквідації неписьменності серед дорослого населення. В травневі дні 1940 року в Ценяві створено комсомольську організацію, секретарем її молодь обрала І. П. Хабаля. Комсомольці читали селянам книжки, газети, вивчали з ними Конституцію СРСР та УРСР.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, на долю мешканців Ценяви випали тяжкі випробування. Окупанти грабували селянські господарства. Особливо важким для ценівчан видався 1942 рік. У селі настав голод. Люди їли кропиву. Голодні, опухлі, йшли вони до Збруча обмінювати одяг, взуття й інші речі на продукти. Та коли поверталися у село з продуктами, що їх пощастило виміняти, поліцаї все відбирали. 108 чол. фашисти вивезли на каторжні роботи до Німеччини. 13 жителів села розстріляли окупанти як заложників. 30 сільських активістів, серед них М. І. Марків, І. М. Бадик, С. Г. Комар, А. Д. Грицьків були ув'язнені. Оунівські бандити по-звірячому вбили сільського активіста Г. Д. Хортова, спалили одного з перших комсомольців А. М. Джурина, замордували М. О. Дирова з дружиною
і двома маленькими дітьми, знищили всю родину М. М. Маркова. В нелюдських муках загинув від рук озвірілих бандитів Є. М. Николюк.
В роки суворих випробувань боротьба ценівчан проти загарбників і їх прислужників - українських буржуазних націоналістів -набрала форм саботажу, зволікання сплати податків. Про становище на фронтах селянам розповідали І. В. Вовчук, Д. М.Макіїшин, І.С. Бойчук, які втекли з