Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
1 серпня 1944 року Ценяву визволили частини 317-ї стрілецької дивізії 17-го гвардійського стрілецького корпусу. Хлібороби села прагнули своєю працею допомогти загоїти рани, завдані війною, внести свій вклад у справу остаточного розгрому ворога. В 1944-1945 рр. в селі розгорнувся
патріотичний рух за дострокову здачу державі поставок та додатковий продаж продуктів сільського господарства. Сільський актив, комсомольці скликали збори селян, роз'яснювали значення допомоги села фронту. Першими і в найбільшій кількості здали державі зерно Л. М. Олексин, М. Д. Дирів, Д. Комар.
Відбудові народного господарства чинили одчайдушний опір оунівці. Від їх рук загинули радянські активісти М. Я. Комар, В. М. Носин, В. А. Дирів, О. Г. Романишин, Г. Ф. Михайлів, І. 0. Максимонько, М. І. Комар та ін. У ніч з 19 на 20 січня 1945 року бандити захопили групу селян-активістів, повели їх роздягнених вулицею, хоч на дворі лютував мороз, а ввечері убили. Трупи закатованих вбивці вивезли за село Іванівну, сховавши від людського ока сліди своєї звірячої розправи. Тієї ж ночі вони вбили дружину голови сільської Ради П. Комар з шестимісячною донькою Оксаною, повісили батька голови сільради Якова Комара. Будинки замордованих спалили, майно розграбували. Допомагав бандитам місцевий піп, який закликав знищити комуністів, комсомольців, усіх сільських активістів.
Сільський актив, комсомольці піднялися на рішучу боротьбу з націоналістичними бандами, створили групу охорони громадського порядку. З грудня 1945 року цією групою керував Є. Д. Николюк. Спираючись на допомогу радянських органів, трудящі Ценяви розгромили бандитів. У центрі села в жовтні 1967 року відкрито пам'ятник тим, хто загинув у жорстокій борні з ненависним фашизмом, а також радянським активістам, які стали жертвами бандитського терору.
Долаючи опір буржуазно-націоналістичних банд, мешканці Ценяви активно будували нове життя. Селяни створили ініціативну групу по організації колгоспу. К. І. Буряк, Є. Д. Николюк, М. І. Депутович та інші проводили агітацію, розповідали селянам про переваги колективного господарства. В цю роботу включилися вчителі О. В. Дмитрів, Л. С. Ярошенко, М. Г. Блайда. В 1950 році в селі було створено колгосп ім. Т. Г. Шевченка, в якому об'єдналося 375 господарств. Головою обрали І. В. Вовчука. Колгосп мав 1600 га землі (з них 230 га орної), 65 коней, 16 голів великої рогатої худоби. Спочатку артіль переживала значні труднощі: бракувало кадрів, техніки, органічних і мінеральних добрив, сортового насіння, господарських приміщень. Через низьку врожайність низькою була й оплата праці.
Партійна організація, яка налічувала спочатку три члени КПРС, разом з правлінням колгоспу повела рішучу боротьбу за зміцнення господарства. Налагодили агротехнічне навчання, мобілізували трудівників на боротьбу за підвищення урожайності. В 1954 році комуністи рекомендували колишнього бідняка В. М. Джурина головою правління колгоспу. Секретарем парторганізації був обраний М. І. Марків. Організаційно-господарському зміцненню колгоспу значно сприяло
об'єднання його в 1959 році з двома сусідніми артілями. Укрупнене господарство почало вирощувати культури, що давали найбільший прибуток, - льон, картоплю, коренеплоди. Земельні угіддя колгоспу становлять понад 4 тис. га, в т. ч. орної землі - 870 га, сіножатей - 830 га, пасовиськ - понад 660 га, лісів - понад 300 га. Надання колгоспам права самим планувати своє господарство значно сприяло поліпшенню виробничої діяльності. 1963 року запровадили внутріколгоспний госпрозрахунок. Було розроблено заходи щодо піднесення культури виробництва і підвищення продуктивності всіх галузей господарства. На виробничих нарадах колгоспники викривали хиби в роботі, брали нові зобов'язання. Правління колгоспу встановило контроль за нарахуванням трудоднів. Колгоспні поля стали краще удобрюватися, поліпшилася агротехніка. Протягом 1965 року осушено 134 га земель, на 278 га здійснено вапнування кислих грунтів. У 1966 році вже зібрано з га по 18 цнт пшениці, 4,5 цнт насіння та понад 6 цнт волокна льону. Застосування сучасної техніки допомогло механізувати основні виробничі процеси, поліпшити обробіток полів, скоротити строки збирання. За роки свого існування колгосп ім. Т. Г. Шевченка перетворився
Ценява
Сторінка 4 з 7
фашистської каторги і повернулися до рідного села. Понад 50 чоловік з Ценяви захищали соціалістичну Батьківщину на фронтах. З них 32 чоловіка нагороджено орденами і медалями.1 серпня 1944 року Ценяву визволили частини 317-ї стрілецької дивізії 17-го гвардійського стрілецького корпусу. Хлібороби села прагнули своєю працею допомогти загоїти рани, завдані війною, внести свій вклад у справу остаточного розгрому ворога. В 1944-1945 рр. в селі розгорнувся
Відбудові народного господарства чинили одчайдушний опір оунівці. Від їх рук загинули радянські активісти М. Я. Комар, В. М. Носин, В. А. Дирів, О. Г. Романишин, Г. Ф. Михайлів, І. 0. Максимонько, М. І. Комар та ін. У ніч з 19 на 20 січня 1945 року бандити захопили групу селян-активістів, повели їх роздягнених вулицею, хоч на дворі лютував мороз, а ввечері убили. Трупи закатованих вбивці вивезли за село Іванівну, сховавши від людського ока сліди своєї звірячої розправи. Тієї ж ночі вони вбили дружину голови сільської Ради П. Комар з шестимісячною донькою Оксаною, повісили батька голови сільради Якова Комара. Будинки замордованих спалили, майно розграбували. Допомагав бандитам місцевий піп, який закликав знищити комуністів, комсомольців, усіх сільських активістів.
Сільський актив, комсомольці піднялися на рішучу боротьбу з націоналістичними бандами, створили групу охорони громадського порядку. З грудня 1945 року цією групою керував Є. Д. Николюк. Спираючись на допомогу радянських органів, трудящі Ценяви розгромили бандитів. У центрі села в жовтні 1967 року відкрито пам'ятник тим, хто загинув у жорстокій борні з ненависним фашизмом, а також радянським активістам, які стали жертвами бандитського терору.
Долаючи опір буржуазно-націоналістичних банд, мешканці Ценяви активно будували нове життя. Селяни створили ініціативну групу по організації колгоспу. К. І. Буряк, Є. Д. Николюк, М. І. Депутович та інші проводили агітацію, розповідали селянам про переваги колективного господарства. В цю роботу включилися вчителі О. В. Дмитрів, Л. С. Ярошенко, М. Г. Блайда. В 1950 році в селі було створено колгосп ім. Т. Г. Шевченка, в якому об'єдналося 375 господарств. Головою обрали І. В. Вовчука. Колгосп мав 1600 га землі (з них 230 га орної), 65 коней, 16 голів великої рогатої худоби. Спочатку артіль переживала значні труднощі: бракувало кадрів, техніки, органічних і мінеральних добрив, сортового насіння, господарських приміщень. Через низьку врожайність низькою була й оплата праці.
Партійна організація, яка налічувала спочатку три члени КПРС, разом з правлінням колгоспу повела рішучу боротьбу за зміцнення господарства. Налагодили агротехнічне навчання, мобілізували трудівників на боротьбу за підвищення урожайності. В 1954 році комуністи рекомендували колишнього бідняка В. М. Джурина головою правління колгоспу. Секретарем парторганізації був обраний М. І. Марків. Організаційно-господарському зміцненню колгоспу значно сприяло
об'єднання його в 1959 році з двома сусідніми артілями. Укрупнене господарство почало вирощувати культури, що давали найбільший прибуток, - льон, картоплю, коренеплоди. Земельні угіддя колгоспу становлять понад 4 тис. га, в т. ч. орної землі - 870 га, сіножатей - 830 га, пасовиськ - понад 660 га, лісів - понад 300 га. Надання колгоспам права самим планувати своє господарство значно сприяло поліпшенню виробничої діяльності. 1963 року запровадили внутріколгоспний госпрозрахунок. Було розроблено заходи щодо піднесення культури виробництва і підвищення продуктивності всіх галузей господарства. На виробничих нарадах колгоспники викривали хиби в роботі, брали нові зобов'язання. Правління колгоспу встановило контроль за нарахуванням трудоднів. Колгоспні поля стали краще удобрюватися, поліпшилася агротехніка. Протягом 1965 року осушено 134 га земель, на 278 га здійснено вапнування кислих грунтів. У 1966 році вже зібрано з га по 18 цнт пшениці, 4,5 цнт насіння та понад 6 цнт волокна льону. Застосування сучасної техніки допомогло механізувати основні виробничі процеси, поліпшити обробіток полів, скоротити строки збирання. За роки свого існування колгосп ім. Т. Г. Шевченка перетворився