Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
сільськогосподарському інституті. Він часто виступає по обласному і республіканському радіомовленню, в пресі. В. М. Джурин - делегат III Всесоюзного з'їзду колгоспників. Його обрали членом Союзної Ради колгоспів.
Комсомольців у Ценяві - 144. Вони виступають організаторами недільників, під час яких вивозять добрива, прибирають територію села, озеленюють її, беруть активну участь в художній самодіяльності, в пропаганді книги, в агітаційній роботі.
В Ценяві сталися глибокі культурно-освітні перетворення. За роки Радянської влади 35 чоловік здобули вищу, 236 - середню та понад 2 тис. - неповну середню освіту. В 1970 році 89 ценівчан навчалося у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах республіки. В селі працює восьмирічна школа. В ній обладнано навчальні кабінети, географічний та спортивний майданчики, учнівські майстерні. В навчальному процесі використовуються наочне приладдя, кіноапаратура, телевізор. При школі працює музична студія. Радянський уряд високо оцінив заслуги вчительки з 52-річним педагогічним стажем О. В. Сойки, нагородивши її орденом Леніна.
В культурному житті села велика роль належить бібліотеці. Жодна громадсько-політична кампанія не залишається поза увагою її працівників. Пропагуючи книгу, бібліотечні працівники влаштовують виставки літератури, відзначають знаменні дати. Понад 100 чоловік мають власні бібліотеки.
1969 року став до ладу будинок культури. В ньому часто відбуваються виступи приїжджих артистів та гуртків художньої самодіяльності. В будинку культури організовуються масові вечори відпочинку, вогники, теоретичні конференції, лекції.
В останню неділю серпня кожного року колгоспники справляють в полі свято врожаю. Плетуть вінки з пшениці, співають пісень про врожай. Голова правління
колгоспу вітає колгоспників з успішним закінченням збирання врожаю, підводить підсумки праці,нагороджує кращих хліборобів. Агіткультбригада виступає з концертом, а потім усі колгоспники сідають за святково прибрані столи. Ввечері в будинку культури продовжується свято.
Дедалі ліпшими стають умови життя колгоспників. За останні 10 років у селі споруджено близько 450 будинків, укритих бляхою, шифером, черепицею. В 1969 році розпочато газифікацію будинків колгоспників та виробничих приміщень. Медичну допомогу мешканці села одержують у фельдшерсько-акушерському пункті в Ценяві та у районній лікарні. Є в селі кілька магазинів, їдальня.
Якщо за капіталістичного ладу бідняки Ценяви тікали з рідного краю за океан шукати шматок хліба, то тепер багато з тих, що колись виїхали на чужину, повертаються додому і тут знаходять своє щастя. Цьому значною мірою сприяє активна діяльність створеної у селі
в лютому 1968 року первинної організації Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном, керує нею комуніст І. М. Романюк. Організація листується з ценівчанами в Торонто, влаштувала 10 зустрічей з емігрантами-українцями, які хотіли переконатися в успіхах, здобутих ценівчанами. В 1968 році приїздили голова громади ценівчан в Торонто І. М. Дмитрів та секретар - А. Д. Николюк. Від імені громади вони поклали вінки біля пам'ятника односельчанам, які загинули від рук німецько-фашистських загарбників та оунівських бандитів. Гості побували на вечорі в школі, де урочисто вручалися атестати зрілості учням-заочникам. Учасники зустрічі піднесли гостям сувеніри. Канадські гості побачили, як відпочивають і розважаються односельчани. А. Д. Николюк сказав: «Дорогі односельчани! Я очам своїм не вірю. Бував на різних прийомах, між різними людьми, в різних колах. А такого багатого столу ще не бачив. А його підготували селяни Ценяви, які здобули середню освіту, про їх нібито важке життя багато базікають в Торонто націоналістичні газети». Гості добре зрозуміли почуття колишнього емігранта В. І. Максимонька, який після багаторічних поневірянь в Канаді повернувся в рідне село. «Тільки тут, у Ценяві,- казав
Ценява
Сторінка 6 з 7
Радянської Армії В. М. Джурин закінчив полкову школу снайперів. Спеціальність агронома він здобув у ІваноФранківському сільськогосподарському технікумі. 1953 року вступив до КПРС. Вже на посаді голови колгоспу заочно навчався у Львівському Комсомольців у Ценяві - 144. Вони виступають організаторами недільників, під час яких вивозять добрива, прибирають територію села, озеленюють її, беруть активну участь в художній самодіяльності, в пропаганді книги, в агітаційній роботі.
В Ценяві сталися глибокі культурно-освітні перетворення. За роки Радянської влади 35 чоловік здобули вищу, 236 - середню та понад 2 тис. - неповну середню освіту. В 1970 році 89 ценівчан навчалося у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах республіки. В селі працює восьмирічна школа. В ній обладнано навчальні кабінети, географічний та спортивний майданчики, учнівські майстерні. В навчальному процесі використовуються наочне приладдя, кіноапаратура, телевізор. При школі працює музична студія. Радянський уряд високо оцінив заслуги вчительки з 52-річним педагогічним стажем О. В. Сойки, нагородивши її орденом Леніна.
В культурному житті села велика роль належить бібліотеці. Жодна громадсько-політична кампанія не залишається поза увагою її працівників. Пропагуючи книгу, бібліотечні працівники влаштовують виставки літератури, відзначають знаменні дати. Понад 100 чоловік мають власні бібліотеки.
1969 року став до ладу будинок культури. В ньому часто відбуваються виступи приїжджих артистів та гуртків художньої самодіяльності. В будинку культури організовуються масові вечори відпочинку, вогники, теоретичні конференції, лекції.
В останню неділю серпня кожного року колгоспники справляють в полі свято врожаю. Плетуть вінки з пшениці, співають пісень про врожай. Голова правління
колгоспу вітає колгоспників з успішним закінченням збирання врожаю, підводить підсумки праці,нагороджує кращих хліборобів. Агіткультбригада виступає з концертом, а потім усі колгоспники сідають за святково прибрані столи. Ввечері в будинку культури продовжується свято.
Дедалі ліпшими стають умови життя колгоспників. За останні 10 років у селі споруджено близько 450 будинків, укритих бляхою, шифером, черепицею. В 1969 році розпочато газифікацію будинків колгоспників та виробничих приміщень. Медичну допомогу мешканці села одержують у фельдшерсько-акушерському пункті в Ценяві та у районній лікарні. Є в селі кілька магазинів, їдальня.
Якщо за капіталістичного ладу бідняки Ценяви тікали з рідного краю за океан шукати шматок хліба, то тепер багато з тих, що колись виїхали на чужину, повертаються додому і тут знаходять своє щастя. Цьому значною мірою сприяє активна діяльність створеної у селі
в лютому 1968 року первинної організації Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном, керує нею комуніст І. М. Романюк. Організація листується з ценівчанами в Торонто, влаштувала 10 зустрічей з емігрантами-українцями, які хотіли переконатися в успіхах, здобутих ценівчанами. В 1968 році приїздили голова громади ценівчан в Торонто І. М. Дмитрів та секретар - А. Д. Николюк. Від імені громади вони поклали вінки біля пам'ятника односельчанам, які загинули від рук німецько-фашистських загарбників та оунівських бандитів. Гості побували на вечорі в школі, де урочисто вручалися атестати зрілості учням-заочникам. Учасники зустрічі піднесли гостям сувеніри. Канадські гості побачили, як відпочивають і розважаються односельчани. А. Д. Николюк сказав: «Дорогі односельчани! Я очам своїм не вірю. Бував на різних прийомах, між різними людьми, в різних колах. А такого багатого столу ще не бачив. А його підготували селяни Ценяви, які здобули середню освіту, про їх нібито важке життя багато базікають в Торонто націоналістичні газети». Гості добре зрозуміли почуття колишнього емігранта В. І. Максимонька, який після багаторічних поневірянь в Канаді повернувся в рідне село. «Тільки тут, у Ценяві,- казав