Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Снятин

Сторінка 4 з 9
колосків покутської пшениці і польових квітів. Багато щирих і зворушливих слів сказав тоді М. В. Лисенко людям, заохочував їх до праці, до знання, а головне - закликав любити пісню, щоб вона несла розраду, щастя, будила від сну і кликала на боротьбу з ненависними поневолювачами. На прохання снятинців М. В. Лисенко сфотографувався з учасниками зустрічі.
Певну роль відіграла Снятинська українська міська читальня, заснована за участю Т. Кобринського в березні 1881 року і реорганізована у жовтні 1898 року у філію товариства «Просвіти». В товаристві постійно точилася боротьба. Часто його очолювали представники заможних верств населення і вели реакційну політику. Коли ж ним керували прогресивні діячі, такі як С. Зінькевич, М. Крикливець, тоді воно виступало в ролі захисника інтересів трудового українського населення.
Хвиля революційних подій на початку XX ст. в Росії докотилася й до Снятина. 31 липня 1904 року в місті відбулася велика демонстрація. На околиці зібралося кілька тисяч міської бідноти й селян Снятинського повіту. Учасники мітингу вимагали поліпшення умов життя й праці, права навчання українською мовою. Серед інших з промовою виступив письменник-демократ Василь Стефаник. Потім учас
ники мітингу з червоними стрічками, прикріпленими до гілочок, пройшли центральною вулицею міста. На місце демонстрації прибула велика група озброєних жандармів, які розігнали її учасників.
У 1908 році представники революційно настроєної бідноти Снятина вчинили замах на поміщика С. Мойсу-Росохацького. Це був яскравий вияв протесту проти політики колонізаторів у Галичині. Міністерство внутрішніх справ у Відні дало вказівку галицькому наміснику та снятинському старості провести розслідування й покарати учасників виступу.
Тривала боротьба і за загальне виборче право. З листопада 1910 року в Снятинській читальні відбулося віче, в якому взяло участь понад 400 чоловік. Віче рішуче висловилося за виборчу реформу. Крім того, воно ухвалило підписати петицію про негайне будівництво українського університету у Львові. 10 листопада того ж року проходило віче на околиці міста, де про важливість реформи виборчої системи говорив письменник В. С. Стефаник.
Австрійські власті гальмували розвиток освіти. В жіночій і реальній школах викладання велося польською мовою. Українців допускали до навчання значно менше, ніж представників інших національностей. У реальній школі в 1909/10 навчальному році був 201 учень, у т. ч. 45 українців. У Снятині з 1902 року існувала українська, а з 1905 року - польська бурси. Але й тут панувала нерівність. За утримання дітей в українській бурсі плата була вдвічі вищою, ніж у польській. Трудящі міста не раз виступали проти полонізації, писали скарги. Це викликало занепокоєння у місцевих властей. З 1908 року в Снятині постійно перебував військовий гарнізон для «наведення порядку».
Під час першої світової війни Снятин кілька разів переходив з рук у руки. Мешканці міста тепло зустрічали російських солдатів, які всіляко допомагали бідноті медикаментами й продуктами харчування. Коли ж у місто вступали австро-угорські війська, вони жорстоко розправлялися з тими, хто виявляв симпатії до росіян. Без суду й слідства було страчено О. Притулу, І. Виноградника, 3. Лісковацького та інших.
Перебування революційно настроєних російських солдатів у Снятині сприяло поширенню більшовицьких ідей серед населення, що змушений був визнати навіть староста повіту. Великий переполох серед місцевих властей викликала поява у місті весною 1918 року прокламацій, які закликали покласти край імперіалістичній братовбивчій війні, захистити права й суверенітет молодої Радянської республіки.
Весною 1919 року Снятин загарбали війська боярської Румунії, а в липні 1919 року місто захопили війська білополяків. Польські пани принесли трудящим нові страждання, жорстоку експлуатацію і національний гніт. Та трудовий люд продовжував боротьбу за возз'єднання з Українською РСР. Безземельні селяни почали захоплювати поміщицькі землі й розподіляти їх. У місті та на його околицях розповсюджувалися листівки польською мовою, в яких були заклики до об'єднання солдатів польської армії з червоноармійцями.


Сучасна карта - Снятин