Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Снятин

Сторінка 5 з 9
Репресії польських окупантів тривали, але трудящі Снятина продовжували свою героїчну боротьбу. В лютому 1921 року в місті почала діяти підпільна комуністична організація, яка керувала революційними виступами трудящих. Того ж
року жителі Снятина й селяни повіту активно готувалися .до збройного виступу. 3 незаможних верств населення було створено революційну бойову групу. Та поліція, довідавшись про підготовку збройного виступу, вжила заходів, щоб не допустити цього.
Боротьбу трудящих міста за соціальне й національне визволення продовжила створена у 20-х роках Снятинська повітова організація КПЗУ. Під час виборів до органів повітового самоврядування в 1927 році комуністи одержали 2914 з 5286 поданих голосів. Станіславське управління доповідало міністерству внутрішніх справ у Варшаві, що в Снятині діє комуністична організація, яка має багату пропагандистську літературу, агітаційні видання та відповідний технічний апарат. Керує нею В. Баран, відомий ще з 1920 року.
Комуністи Снятина використовували різні форми впливу на широкі народні маси. Вони входили до легальної організації «Сельробу», робітничо-селянських комітетів допомоги жертвам повені та в інші організації. Вони, як доповідав староста, користуючись гуманною діяльністю цих організацій, влаштовували в Снятині віча, на яких критикували діяльність польського уряду, знайомили населення з сучасним міжнародним політичним становищем й агітували за поїздки делегацій до Союзу РСР.
Вагомий вклад у розвиток боротьби трудящих міста проти своїх гнобителів вносили письменники-демократи В. Стефаник, який жив у селі Русові Снятинського повіту, та Марко Черемшина, котрий в цей час мешкав у Снятині і працював адвокатом. Вони захищали інтереси селян в буржуазних польських судах, часто виступали з палкими промовами на захист трудового люду, написали ряд новел, в яких відтворили картину безправного життя місцевого населення. Письменники організували 1921 року в Снятині для селян господарсько-ветеринарні курси, а пізніше учительське товариство «Взаїмна поміч». Під прикриттям культурно-освітніх товариств та курсів вони вели серед населення революційну пропаганду. На зборах студентів у Снятині в 1922 році Марко Черемшина говорив, звертаючись до молоді: «Віддайте народові свої молоді серця і розум, а тоді народ вас зрозуміє і піде вам назустріч...».
Боротьба трудящих за соціальне і національне визволення тривала. В ніч на 1 вересня 1933 року в Снятині було розповсюджено відозви КПЗУ, які закликали трудящих до масових демонстрацій, до несплати податків, до боротьби проти польського буржуазного уряду, за зміцнення миру. На фасадах будинків з'явилося багато революційних закликів. Під час обшуків у членів КПЗУ поліція знайшла політичну літературу, зокрема «Маніфест Комуністичної партії». Тоді було арештовано чимало осіб, запідозрених у революційній діяльності, засуджено до різних строків ув'язнення М. Арича, М. Тарнавецького та М. Купфермана.
Трудящі Снятина активно готувалися відзначити Перше травня 1935 року. Було надруковано 3 тис. примірників листівок, а також «Рішення Комінтерну», «Ухвали з'їздів КПЗУ та КСМЗУ», «Інформаційні листи до всіх комуністів». Поліція натрапила на слід і конфіскувала нелегальну літературу, арештувала кількох активістів -членів КПЗУ. С. Розенберга було засуджено до 5, а Я. Шерера -до З років позбавлення волі.
Життя трудящих Снятина в 30-х роках стало ще нестерпнішим. У місті була єдина гімназія на весь повіт. У 1930/31 навчальному році в гімназії навчалося 287 учнів, з яких лише 66 українців, а дітей робітників - 3. Викладання здійснювалося польською мовою. Плата за навчання була надзвичайно високою -150 злотих на рік, не рахуючи вступного внеску та витрат на шкільні приладдя й підручники.
Та населення не мирилося з національним гнітом, воно відстоювало свої права, активно виступало проти тих верховодів «Просвіти», які вірно служили панівним класам. До громадсько-політичного життя Снятина включалися й жінки. Вони разом з чоловіками боролися проти існуючого безправ'я, за возз'єднання з Радянською Україною. У березні 1936 року профашистська верхівка радикалів скликала в Снятині свою повітову конференцію. Представників від прогресивних жінок (близько 60 осіб) на цю конференцію не допустили. Тоді вони зібралися на подвір'ї біля будинку, де


Сучасна карта - Снятин