Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У складі російських військ, що розмістилися в Олешеві, було чимало революційно настроєних солдатів. Вони розповідали про революційні події в Росії, про В. І. Леніна. Велике враження справила на жителів Олешева страта молодого російського офіцера-більшовика в сусідньому селі Острині. Сміливий агітатор (на жаль, прізвище встановити не вдалося) закликав трудящих іти за Леніним, за більшовиками. Його стратили на очах солдатів і селян.
Радісно, з надією на визволення від експлуатації і гніту зустріли трудящі Олешева звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Цю новину принесли односельчани Д. С. Нагірний, С. М. Стецько, Я. Г. Стецько,М. Д. Шпук, І. М. Стецько, І. Т. Фостун, Д. М. Фостун, І. М. Москалюк, що повернулись з російського полону. Революційна Росія була для них школою політичного виховання, і вони сталипропагувати ідеї Великого Жовтня у рідному селі. Активним агітатором був Д. С. Нагірний. Він закликав селян виступати проти поміщиків і капіталістів, боротися за встановлення влади трудящих. В 1919 році Д. С. Нагірний вступає до лав КПСГ, проводить серед селян Олешева, а також сусідніх сіл - Буківної й Острині - більшовицьку агітацію. Під його керівництвом обговорювалися питання про ліквідацію поміщицького землеволодіння, висувалися вимоги поділити землю між селянами.
Після розпаду Австро-Угорської імперії владу в Олешеві захопили українські буржуазні націоналісти. Вони продовжували політику старих австрійських урядовців. Але трудящі не визнавали уряду ЗУНР, вели проти нього боротьбу, ухилялися від мобілізації у зунрівські війська, не виконували розпоряджень властей.
У липні 1919 року Олешів опинився під владою польських загарбників. Становище трудящих дедалі гіршало. Земля, як і раніше, належала поміщикам, церкві і куркулям. На початку тридцятих років поміщиця Малишова володіла в Олешеві 130 га орної землі та 50 га лісу, піп - 33 га, а всі селяни (1598 чоловік) мали 585 га землі та 39 га лісу, причому майже половина її була в руках сільських глитаїв.
Безземелля, голод, нестатки примушували трудящих Олешева кидати свої рідні місця, шукати кращої долі за океаном. За період з 1922 по 1938 роки до США,
Канади, Бразілії, Аргентіни і Парагваю звідси емігрувало 52 чоловіка. Багато жителів Олешева виїжджало щорічно на сезонні роботи до європейських країн. Важко жилося емігрантам. Але вони й на чужині не мирилися із злиднями, боролися проти безправ'я. За революційну діяльність власті Аргентіни вислали з країни емігранта з Олешева С. О. Короля. Повернувшись на батьківщину, він продовжував вести боротьбу з експлуататорами, незабаром став активним діячем Тлумацького, а пізніше - Буківнянського райкому КПЗУ.
Трудящі Олешева не мали будь-яких політичних прав, вони не відчували турботи про освіту, охорону здоров'я з боку польських властей. В селі працювала однокласна школа, в якій українська мова дозволялася тільки на уроках рукоділля, малювання та фізкультури. Про середню і вищу освіту трудящі навіть мріяти не могли. До 1939 року лише одному жителеві Олешева М. М. Дупелку пощастило здобути вищу освіту. Однак після закінчення Львівського університету він не міг влаштуватися на роботу.
1931 року на кошти селян в Олешеві відкрили невеличку читальню. Але книги були переважно релігійного змісту. Газети одержували тільки піп, війт, учителі та службовці вапняно-цегельного заводу. Медичною допомогою селяни не мали змоги користуватись, оскільки в Олешеві медичних працівників не було, а візит до лікаря у Тлумач коштував 5-10 злотих. Через бідність переважна більшість сільських жителів з настанням весни і аж до холодів ходила босоніж і в одязі з домашнього полотна. Харчувалися в основному картоплею, м'ясо вживали на великі свята.
1923 року в Буківній виник осередок КПЗУ, до нього входили й комуністи Олешева. Активно працював С. О. Король. У 1931 році з Америки повернувся С. І. Сорока, який ще там вступив до комуністичної партії. З його участю в Олешеві 1932 року було створено осередок КПЗУ. Тоді ж виникла і комсомольська організація, до якої входили В. А. Рудяк, П. В. Логаза, С. І. Дикун.
Олешів
Сторінка 2 з 7
Організаторів селянського виступу ув'язнили і вивезли до концентраційного табору Талергоф.У складі російських військ, що розмістилися в Олешеві, було чимало революційно настроєних солдатів. Вони розповідали про революційні події в Росії, про В. І. Леніна. Велике враження справила на жителів Олешева страта молодого російського офіцера-більшовика в сусідньому селі Острині. Сміливий агітатор (на жаль, прізвище встановити не вдалося) закликав трудящих іти за Леніним, за більшовиками. Його стратили на очах солдатів і селян.
Після розпаду Австро-Угорської імперії владу в Олешеві захопили українські буржуазні націоналісти. Вони продовжували політику старих австрійських урядовців. Але трудящі не визнавали уряду ЗУНР, вели проти нього боротьбу, ухилялися від мобілізації у зунрівські війська, не виконували розпоряджень властей.
У липні 1919 року Олешів опинився під владою польських загарбників. Становище трудящих дедалі гіршало. Земля, як і раніше, належала поміщикам, церкві і куркулям. На початку тридцятих років поміщиця Малишова володіла в Олешеві 130 га орної землі та 50 га лісу, піп - 33 га, а всі селяни (1598 чоловік) мали 585 га землі та 39 га лісу, причому майже половина її була в руках сільських глитаїв.
Безземелля, голод, нестатки примушували трудящих Олешева кидати свої рідні місця, шукати кращої долі за океаном. За період з 1922 по 1938 роки до США,
Канади, Бразілії, Аргентіни і Парагваю звідси емігрувало 52 чоловіка. Багато жителів Олешева виїжджало щорічно на сезонні роботи до європейських країн. Важко жилося емігрантам. Але вони й на чужині не мирилися із злиднями, боролися проти безправ'я. За революційну діяльність власті Аргентіни вислали з країни емігранта з Олешева С. О. Короля. Повернувшись на батьківщину, він продовжував вести боротьбу з експлуататорами, незабаром став активним діячем Тлумацького, а пізніше - Буківнянського райкому КПЗУ.
Трудящі Олешева не мали будь-яких політичних прав, вони не відчували турботи про освіту, охорону здоров'я з боку польських властей. В селі працювала однокласна школа, в якій українська мова дозволялася тільки на уроках рукоділля, малювання та фізкультури. Про середню і вищу освіту трудящі навіть мріяти не могли. До 1939 року лише одному жителеві Олешева М. М. Дупелку пощастило здобути вищу освіту. Однак після закінчення Львівського університету він не міг влаштуватися на роботу.
1931 року на кошти селян в Олешеві відкрили невеличку читальню. Але книги були переважно релігійного змісту. Газети одержували тільки піп, війт, учителі та службовці вапняно-цегельного заводу. Медичною допомогою селяни не мали змоги користуватись, оскільки в Олешеві медичних працівників не було, а візит до лікаря у Тлумач коштував 5-10 злотих. Через бідність переважна більшість сільських жителів з настанням весни і аж до холодів ходила босоніж і в одязі з домашнього полотна. Харчувалися в основному картоплею, м'ясо вживали на великі свята.
1923 року в Буківній виник осередок КПЗУ, до нього входили й комуністи Олешева. Активно працював С. О. Король. У 1931 році з Америки повернувся С. І. Сорока, який ще там вступив до комуністичної партії. З його участю в Олешеві 1932 року було створено осередок КПЗУ. Тоді ж виникла і комсомольська організація, до якої входили В. А. Рудяк, П. В. Логаза, С. І. Дикун.