Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
За сумлінну працю 83 члени артілі «Прогрес» нагороджено Ленінськими ювілейними медалями. Ланковій П. Д. Москалюк, доярці Р. І. Матвій, трактористу П. Є. Гендзелю присвоєно звання почесного колгоспника.
Помітні зміни сталися на вапняно-цегельному та гіпсовому заводах. Вони повністю реконструйовані. В 1963 році гіпсовий завод освоїв виробництво гіпсоплит і гіпсоблоків, які користуються великим попитом далеко за межами області. З кожним роком обидва підприємства збільшують виробництво своєї продукції: в 1965 році гіпсовий завод дав 2 тис. тонн гіпсу, 4 тис. кв. м гіпсоплит і 34 тис. штук гіпсоблоків, а в 1968 році відповідно - 4 тис. 293 тонни гіпсу, 6225 кв. м гіпсоплит і 330 тис. штук гіпсоблоків. Виробництво цегли за цей же час на вапняно-цегельному заводі збільшилося на 39 проц., вапняного порошку -на 55 проц., вапна -на 52 проц. З 1967 року Олешівський вапняно-цегельний та гіпсовий заводи входять до складу Тлумацького міжколгоспного комбінату будівельних матеріалів.
Напередодні ленінського ювілею завод освоїв випуск нового виду продукції - дірчастої цегли. Чимала заслуга в цьому майстра-механіка цеху члена КПРС С. П. Берладина та газоелектрозварювальника комсомольця Л. М. Стрембицького. Вони виготовили спеціальний пристрій для преса, що забезпечує виробництво цього будівельного матеріалу.
Успішно розвиваються освіта й культура. Олешів став селом суцільної грамотності. Тут працює 8-річна школа. З 14 вчителів 12 - вихідці з Олешева. Освіта доступна кожній людині. В сім'ї колгоспника О. Ф. Шкварка - 7 дітей. Старша дочка Ганна здобула університетську освіту і вчителює в Олешівській школі, друга дочка - Михайлина закінчила торгово-кооперативний технікум, вона трудиться на Івано-Франківській кондитерській фабриці. Дочки Марія, Стефанія і Ярослава теж здобули середню освіту і за спеціальністю працюють в Івано-Франківську. Син Дмитро закінчив 8 класів і школу механіків, працює в аеропорту, а наймолодша дочка Оксана вчиться в 10 класі. Понад 100 жителів Олешева здобули вищу і середню спеціальну освіту. Вони стали вчителями, медичними працівниками, будівельниками, нафтовиками, поліграфістами, агрономами тощо.
На центр культурного життя Олешева перетворився сільський клуб. При ньому працюють драматичний, хоровий й танцювальний гуртки. Художні колективи часто виступають з концертами і виставами перед населенням Олешева й сусідніх сіл. Створено агіткультбригаду, яка обслуговує колгоспників під час польових робіт безпосередньо в полі.
850 жителів Олешева є читачами сільської бібліотеки. Актив бібліотеки організував книгопересувки на тваринницьких фермах, у тракторних бригадах і в інших місцях, де працюють колгоспники. 25 книгонош обслуговують інвалідів, ста
рих колгоспників дома. Перед трудящими села систематично виступають з лекціями науковці з Івано-Франківська та учасники сільського лекторію. В бібліотеці відбуваються читацькі конференції, літературні вечори, диспути. За зразкове обслуговування населення Олешівській бібліотеці присвоєно звання бібліотеки відмінної роботи.
Соціально-економічні й культурні перетворення позначилися й на побуті села. З 344 будинків, що були в ньому у 1969 році, 139 - новозбудовані, 80 - капітально відремонтовані й переобладнані. В Олешеві побудовано новий сільмаг, приміщення відділення зв'язку, будинок для дитячих ясел.
Трудящі Олешева свято шанують пам'ять тих, хто віддав своє життя за Радянську владу. В 1968 році у селі встановлений пам'ятник-монумент воїнам - уродженцям Олешева, які полягли в боях з фашистами та від рук українських буржуазних націоналістів.
В селі Буківній коштом артілі споруджено пам'ятник діячеві КПЗУ С. І. Сороці.
Важливу роль у розвиткові економіки, культури, побуту села відіграє сільська Рада, з 43 депутатів якої у 1969 році було 19 жінок. Безпосередньо в колгоспному виробництві працюють 32 депутати. Головою Ради з 1964 року є колишня ланкова, комуніст Р. М. Логаза. Бригадир М. І. Онищук, ланкова П. В. Москалюк, тракторист Д. І. Палюга обрані депутатами
Олешів
Сторінка 6 з 7
надоюють від кожної корови по 2,5-3 тис. кг молока. Чабани В. Г. Кучер та П. С. Палюга щорічно одержують по 110-120 ягнят на 100 вівцематок. Д. І. Німий добивається 15-20 ділових поросят від кожної свиноматки.За сумлінну працю 83 члени артілі «Прогрес» нагороджено Ленінськими ювілейними медалями. Ланковій П. Д. Москалюк, доярці Р. І. Матвій, трактористу П. Є. Гендзелю присвоєно звання почесного колгоспника.
Напередодні ленінського ювілею завод освоїв випуск нового виду продукції - дірчастої цегли. Чимала заслуга в цьому майстра-механіка цеху члена КПРС С. П. Берладина та газоелектрозварювальника комсомольця Л. М. Стрембицького. Вони виготовили спеціальний пристрій для преса, що забезпечує виробництво цього будівельного матеріалу.
Успішно розвиваються освіта й культура. Олешів став селом суцільної грамотності. Тут працює 8-річна школа. З 14 вчителів 12 - вихідці з Олешева. Освіта доступна кожній людині. В сім'ї колгоспника О. Ф. Шкварка - 7 дітей. Старша дочка Ганна здобула університетську освіту і вчителює в Олешівській школі, друга дочка - Михайлина закінчила торгово-кооперативний технікум, вона трудиться на Івано-Франківській кондитерській фабриці. Дочки Марія, Стефанія і Ярослава теж здобули середню освіту і за спеціальністю працюють в Івано-Франківську. Син Дмитро закінчив 8 класів і школу механіків, працює в аеропорту, а наймолодша дочка Оксана вчиться в 10 класі. Понад 100 жителів Олешева здобули вищу і середню спеціальну освіту. Вони стали вчителями, медичними працівниками, будівельниками, нафтовиками, поліграфістами, агрономами тощо.
На центр культурного життя Олешева перетворився сільський клуб. При ньому працюють драматичний, хоровий й танцювальний гуртки. Художні колективи часто виступають з концертами і виставами перед населенням Олешева й сусідніх сіл. Створено агіткультбригаду, яка обслуговує колгоспників під час польових робіт безпосередньо в полі.
850 жителів Олешева є читачами сільської бібліотеки. Актив бібліотеки організував книгопересувки на тваринницьких фермах, у тракторних бригадах і в інших місцях, де працюють колгоспники. 25 книгонош обслуговують інвалідів, ста
рих колгоспників дома. Перед трудящими села систематично виступають з лекціями науковці з Івано-Франківська та учасники сільського лекторію. В бібліотеці відбуваються читацькі конференції, літературні вечори, диспути. За зразкове обслуговування населення Олешівській бібліотеці присвоєно звання бібліотеки відмінної роботи.
Соціально-економічні й культурні перетворення позначилися й на побуті села. З 344 будинків, що були в ньому у 1969 році, 139 - новозбудовані, 80 - капітально відремонтовані й переобладнані. В Олешеві побудовано новий сільмаг, приміщення відділення зв'язку, будинок для дитячих ясел.
Трудящі Олешева свято шанують пам'ять тих, хто віддав своє життя за Радянську владу. В 1968 році у селі встановлений пам'ятник-монумент воїнам - уродженцям Олешева, які полягли в боях з фашистами та від рук українських буржуазних націоналістів.
В селі Буківній коштом артілі споруджено пам'ятник діячеві КПЗУ С. І. Сороці.
Важливу роль у розвиткові економіки, культури, побуту села відіграє сільська Рада, з 43 депутатів якої у 1969 році було 19 жінок. Безпосередньо в колгоспному виробництві працюють 32 депутати. Головою Ради з 1964 року є колишня ланкова, комуніст Р. М. Логаза. Бригадир М. І. Онищук, ланкова П. В. Москалюк, тракторист Д. І. Палюга обрані депутатами