Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
«Сельроб-єдності» І. Волинюка. Члени організації вели серед селян соціалістичну та атеїстичну пропаганду, закликали їх наслідувати приклад трудящих Радянської України й боротися за повалення влади буржуазії і встановлення Радянської влади. 21 квітня 1932 року за ведення такої пропаганди були арештовані члени «Сельроб-єдності» М. В. Мартищук, Ю. І. Недоходюк, Д. М. Бодоєк.
Визволення від класового і національного гноблення трудящим приніс 1939 рік. Радісно, з хлібом і сіллю зустрічали у вересні жителі Криворівні своїх визволителів - радянських воїнів. Створений тут селянський комітет наділив бідняків землею, конфіскованою в поміщика та куркулів, зерном та подав грошову допомогу для купівлі худоби.
1940 року трудящі Криворівні взяли участь у виборах до верховних органів державної влади Радянського Союзу і Радянської України, обласних і місцевих Рад депутатів трудящих. Сільська Рада в Криворівні, першим головою якої був лісоруб-бідняк К. Бойканюк, а секретарем - І. Т. Паращук, відразу розгорнула роботу в усіх галузях господарського, політичного й культурного життя. Чимало жителів села влаштувалося на роботу в Жаб'ївську сплавконтору, решта пішла на лісорозробки.
В селі відкрили магазин, сільське споживче товариство, чотирикласну школу. Вчителька Є. Олійник, яка приїхала з Києва, разом з комсомольцями І. В.Мойсейчуком, М. В. Потяком організували вечірні школи для неписьменних. Почали працювати клуб, бібліотека, медпункт.
Створена в листопаді 1939 року комсомольська організація, яка через місяць об'єднувала 40 членів, вела широку роз'яснювальну роботу серед населення.
29 червня 1941 року фашистські війська окупували Криворівню. Трудящі села бойкотували розпорядження властей, ховали в лісах худобу. Фашисти
розправлялися з активістами села. Вони спалили 26 дворів, вбили 5 чоловік, а 151 жителя відправили на каторжні роботи до Німеччини. Систематичні грабунки й податки викликали голод, від якого померло чимало людей. Селяни йшли на Подністров'я, щоб за різні дерев'яні та ткацькі вироби виміняти шматок хліба.
8 квітня 1944 року радянські війська вибили фашистів із Криворівні, та через 10 днів під натиском переважаючих сил ворога змушені були відступити. Остаточно село було визволено від фашистів 18 вересня 1944 року.
Криворівнянці доклали багато зусиль для прискорення перемоги над ворогом. Чимало з них брало участь у боях з фашистами на фронтах Великої Вітчизняної війни. За героїзм і відвагу в боях з ворогом одержали ордени й медалі Союзу РСР В. Ю. Білак, Ю. П. Дячук, А. О. Захарук, І. І. Остафійчук, В. Ю. Потяк, І. В. Потяк, Д. М. Сав'юк та інші.
Українські буржуазні націоналісти намагалися не допустити відновлення влади трудящих. Вони тероризували населення, вбили 30 радянських активістів, спалили приміщення сільської Ради, школи, багато будинків селян. Криворівнянці створили винищувальний батальйон і з допомогою державних органів розгромили банди націоналістів.
У перші післявоєнні роки Криворівнянська сільська Рада мобілізувала селян на відбудову зруйнованого господарства. Було зведено новий будинок сільської Ради, семирічну школу, медпункт. Створені в Криворівні дві земельні громади дбали про вчасне виконання сільськогосподарських робіт, про збільшення поголів'я худоби. У травні 1953 року в сусідньому селі Верхньому Ясенові організували сільськогосподарську артіль «Перше травня», куди вступили наступного року й мешканці Криворівні. Першим головою колгоспу селяни обрали бідняка М. В. Джеголяка, який доклав багато зусиль для зміцнення колективного господарства. З 1963 року колгосп має назву «Радянська Верховина». Основна галузь виробництва - тваринництво, переважно вівчарство. З 4 усуспільнених корів і 30 овець, які на початку заснування артілі розміщались у дворах колгоспників,
Криворівня
Сторінка 6 з 8
Революційні ідеї, що проникали у віддалене гуцульське село Криворівню, запалювали трудящих на боротьбу за свої права. З 1928 року в селі діяла революційна організація «Сельроб-єдність», яка налічувала у своєму складі 18 чоловік. Очолював її Д. Волинюк з села Жабйого. Під впливом організації перебували майже всі селяни Криворівні. Коли проходили вибори до сейму і сенату в 1930 році, 644 чоловіка голосувало за кандидата Визволення від класового і національного гноблення трудящим приніс 1939 рік. Радісно, з хлібом і сіллю зустрічали у вересні жителі Криворівні своїх визволителів - радянських воїнів. Створений тут селянський комітет наділив бідняків землею, конфіскованою в поміщика та куркулів, зерном та подав грошову допомогу для купівлі худоби.
1940 року трудящі Криворівні взяли участь у виборах до верховних органів державної влади Радянського Союзу і Радянської України, обласних і місцевих Рад депутатів трудящих. Сільська Рада в Криворівні, першим головою якої був лісоруб-бідняк К. Бойканюк, а секретарем - І. Т. Паращук, відразу розгорнула роботу в усіх галузях господарського, політичного й культурного життя. Чимало жителів села влаштувалося на роботу в Жаб'ївську сплавконтору, решта пішла на лісорозробки.
В селі відкрили магазин, сільське споживче товариство, чотирикласну школу. Вчителька Є. Олійник, яка приїхала з Києва, разом з комсомольцями І. В.Мойсейчуком, М. В. Потяком організували вечірні школи для неписьменних. Почали працювати клуб, бібліотека, медпункт.
Створена в листопаді 1939 року комсомольська організація, яка через місяць об'єднувала 40 членів, вела широку роз'яснювальну роботу серед населення.
29 червня 1941 року фашистські війська окупували Криворівню. Трудящі села бойкотували розпорядження властей, ховали в лісах худобу. Фашисти
розправлялися з активістами села. Вони спалили 26 дворів, вбили 5 чоловік, а 151 жителя відправили на каторжні роботи до Німеччини. Систематичні грабунки й податки викликали голод, від якого померло чимало людей. Селяни йшли на Подністров'я, щоб за різні дерев'яні та ткацькі вироби виміняти шматок хліба.
8 квітня 1944 року радянські війська вибили фашистів із Криворівні, та через 10 днів під натиском переважаючих сил ворога змушені були відступити. Остаточно село було визволено від фашистів 18 вересня 1944 року.
Криворівнянці доклали багато зусиль для прискорення перемоги над ворогом. Чимало з них брало участь у боях з фашистами на фронтах Великої Вітчизняної війни. За героїзм і відвагу в боях з ворогом одержали ордени й медалі Союзу РСР В. Ю. Білак, Ю. П. Дячук, А. О. Захарук, І. І. Остафійчук, В. Ю. Потяк, І. В. Потяк, Д. М. Сав'юк та інші.
Українські буржуазні націоналісти намагалися не допустити відновлення влади трудящих. Вони тероризували населення, вбили 30 радянських активістів, спалили приміщення сільської Ради, школи, багато будинків селян. Криворівнянці створили винищувальний батальйон і з допомогою державних органів розгромили банди націоналістів.
У перші післявоєнні роки Криворівнянська сільська Рада мобілізувала селян на відбудову зруйнованого господарства. Було зведено новий будинок сільської Ради, семирічну школу, медпункт. Створені в Криворівні дві земельні громади дбали про вчасне виконання сільськогосподарських робіт, про збільшення поголів'я худоби. У травні 1953 року в сусідньому селі Верхньому Ясенові організували сільськогосподарську артіль «Перше травня», куди вступили наступного року й мешканці Криворівні. Першим головою колгоспу селяни обрали бідняка М. В. Джеголяка, який доклав багато зусиль для зміцнення колективного господарства. З 1963 року колгосп має назву «Радянська Верховина». Основна галузь виробництва - тваринництво, переважно вівчарство. З 4 усуспільнених корів і 30 овець, які на початку заснування артілі розміщались у дворах колгоспників,
Дивиться також інші населені пункти району:
- Яблуниця
- Устеріки
- Стебнів
- Пробійнівка
- Перехресне
- Кривопілля
- Красноїлів
- Зелена
- Замагорів
- Довгопілля
- Гринява
- Голови
- Верхній Ясенів
- Білоберізка
- Бистрець