Сторінка 8 з 8
Черемошем», Л. Забашта - ряд віршів і нарисів, А. Малишко - поему «Франко в Криворівні», Д. Павличко - вірш «Франкова криниця». Студенти багатьох вузів республіки щороку проходять у Криворівні практику з фольклору, досліджують діалекти Гуцульщини.
Як у минулому, так і зараз Криворівня залишається місцем зустрічей та відпочинку видатних діячів української культури, а щедра, мальовнича Гуцульщина дає їм силу й наснагу.
У 1962 році за ініціативою Львівського ордена Леніна державного університету ім. І. Франка в Криворівні відбулася сьома чергова наукова сесія, присвячена дальшим дослідженням літературної спадщини Каменяра, на яку прибуло понад 200 вчених з різних областей України.
Літом 1966 року в селі було проведено наукову конференцію, присвячену 110-річчю з дня народження І. Я. Франка, а 27 грудня 1967 року тут проходила ювілейна наукова конференція з нагоди 90-річчя з дня народження Г. М. Хоткевича.
Криворівня має будрлшк культури, де працюють хоровий, драматичний, танцювальний гуртки, спортивна секція. У 1954 році танцювальний гурток виступав на республіканському огляді художньої самодіяльності. 1960 року сільський ансамбль пісні і танцю посів друге місце на обласному конкурсі, присвяченому Декаді української літератури і мистецтва в Москві. Керівник оркестру гуцульських інструментів І. В. Галамасюк був удостоєний честі виступити у Москві на огляді художньої самодіяльності 1965 року:
З кожним роком все владніше входять у життя горян нові звичаї й обряди. В квітні 1965 року в сільському будинку культури відбулося перше комсомольське весілля. Елементи нового у весільному обряді вдало поєднуються з традиційними народними мотивами. Тут є і давні звичаї обдаровування молодим і молодою своїх родичів, розламування «калача щастя», і новий звичай - привітання молодих представниками громадськості села та партійної організації, вручення подарунків від колгоспу та комсомольської і партійної організацій.
Кожної весни в селі відбуваються урочисті проводи тваринників на високогірні пасовища-полонини, які стали традиційним святом. З усіх куточків району сходяться до Криворівні тваринники, працівники державних і партійних установ, робітники й інтелігенція. Учасники проводів з хвилюванням чекають тієї миті, коли Герой Соціалістичної Праці чабан Ю. Г. Венгрин за дорученням усіх тваринників району запалює традиційну і вічну полонинську ватру, котра є символом добра й щастя полонинського літа. А опісля до пізнього вечора над Криворівнею не стихають дзвінкі голоси учасників художньої самодіяльності району, сріблом переливаються звуки трембіти.
У Криворівні розвивається народне мистецтво: художнє ткацтво, писанкарство, вишивка, різьба по дереву й металу. Талановиті народні умільці художньої обробки металу М. В. Прокоп'юк, І. Ю. Мітчук продовжують і збагачують традиції кращих майстрів минулого. Чимало народних умільців з Криворівні працюють у сувенірноподарунковому цеху колгоспу. Роботи писанкаря І. В. Паращука експонуються на виставках Одеського, Львівського та Коломийського музеїв. У селі живуть народна поетеса й збирачка народнопісенних перлин Гуцульщини П. С. Плитка, музиканти І. В. Якіб'юк, В. Д. Готич, трембітарі М. І. Марусяк, Д. Ю. Данилюк та інші, які своїм мистецтвом славлять Радянську Гуцульщину.
Все більше трудівників залучається до активного громадського життя. 25 чоловік села (з них 12 членів КПРС) обрано депутатами сільської та районної Рад, які проводять значну роботу, щоб якнайкраще впорядкувати село та задовольнити культурно-побутові потреби населення. На честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна прокладено дорогу до найвіддаленішого присілка, а в центрі Криворівні збудовано готель, посаджено сотні декоративних дерев. Значну допомогу подають сільській Раді батьківський комітет, народна дружина, товариський суд і жіноча рада, які працюють на громадських засадах.
Таким є сьогодні гуцульське село Криворівня. Звитяжними здобутками в праці сільські трударі прокладають шлях до кращого майбутнього.
Дивиться також інші населені пункти району: