Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
зв'язківців з Варшави і Львова. Сюди доставляли антифашистську літературу, яку розповсюджували підпільники серед міського населення.
Час визволення наближався. В ніч на 31 березня 1944 року воїни Чортківської гвардійської танкової бригади під командуванням полковника В. М. Горєлова підійшли до околиць Станіслава і зав'язали бої з противником. Зламавши опір гітлерівців, першими в центр міста увірвалися танки Героя Радянського Союзу гвардії старшого лейтенанта Д. І. Сірика та гвардії лейтенанта Ю. Верьовкіна.
Виняткову хоробрість проявили танкісти батальйону майора М. Й. Гавришка. Прорвавшись в один з районів укріпленого Станіслава, вони визволили велику групу ув'язнених сімей воїнів Червоної Армії. Всю ніч у місті не вщухав запеклий бій. До ранку гітлерівське командування поспішно перекинуло до Станіслава свіжі танкові й артилерійські частини. Під натиском переважаючих сил ворога радянські війська змушені були відійти від міста й зайняти оборону.
В липні 1944 року війська 1-го Українського фронту перейшли в рішучий наступ на Львівському напрямі. В результаті успішних дій були створені сприятливі передумови для визволення Станіслава. У боях за місто брали участь воїни 1-ї армії під командуванням генерала А. А. Гречка. До 26 липня їм вдалося перерізати всі комунікації ворога, і фашистське угруповання, що обороняло місто, позбулося шляхів відходу. Тим часом частини полковників І. Герасимова та М. Новожилова перехопили всі шляхи на Станіслав.
Вранці 27 липня 161-а Червонопрапорна ордена Богдана Хмельницького стрілецька дивізія, яка потім була названа «Станіславською», розгорнула активні бойові дії. В першому ешелоні дивізії наступав полк під командуванням Героя Радянського Союзу полковника В. М. Федотова (згодом почесного громадянина міста). Ворог не витримав атак радянських військ і хаотично відступив. Цього ж дня столиця нашої Батьківщини Москва салютувала військам, що визволили Станіслав, двадцятьма артилерійськими залпами із 224 гармат. 26 з'єднанням і частинам, що відзначились
в боях, присвоєно назву «Станіславських», 9 частин нагороджено орденами Червоного Прапора, 6 - орденами Червоної Зірки.
Жителі Івано-Франківська свято шанують пам'ять воїнів-визволителів. Кращі вулиці міста названо іменами Героя Радянського Союзу старшого сержанта І. К. Сєрикова, майора В. П. Цимбалюка, капітана П. П. Дадугіна, лейтенанта медичної служби Катерини Матросової та ін. У зелені потопає братська могила героїв, що загинули в боях за визволення міста.
Під час тимчасової окупації фашисти зруйнували майже всі підприємства міста, пограбували устаткування, сировину, матеріали. Особливо великих пошкоджень зазнали паровозоремонтний, дріжджовий, машинобудівний заводи, меблева фабрика, залізничний транспорт, комунальне господарство. Окупанти вивезли до Німеччини устаткування електростанції, залишивши місто без світла і води, майно й обладнання шкіл, лікарень, бібліотек, спалили учительський інститут. Вони зруйнували 2 тисячі житлових будинків, що становило більше чверті міського житлового фонду.
Після вигнання окупантів зразу було відновлено діяльність міського комітету КП(б)У та виконкому міської Ради депутатів трудящих. Вони організовували населення на відбудову економіки міста, налагоджували роботу культурно-освітніх закладів.
Відродження Станіслава стало справою честі кожного громадянина. Наслідуючи почин трудящих Києва й Ленінграда, жителі міста виходили на суботники, енергійно працювали, докладаючи всіх зусиль, щоб швидше ліквідувати тяжкі наслідки війни. Найперше зосереджували увагу на відновленні транспорту. 19 серпня 1944 року станція Станіслав прийняла перший поїзд з вантажем для фронту. Незабаром відбудовано паровозоремонтний завод.
Братню допомогу трудящим Станіслава подавали колективи багатьох міст нашої країни. Ливарники Свердловського паровозоремонтного заводу
Івано-Франківськ
Сторінка 13 з 21
Протягом 1942-1943 рр. у Станіславі діяла підпільна група під керівництвом робітника шкірзаводу М. П. Чередарчука. Вона підтримувала зв'язок із львівською партизанською організацією «Народна гвардія» імені Івана Франка. До її складу входили робітники Д. П. Порохняк, І. М. Дупляк, І. Д. Довбуш. Кожен з них створював ще групи, через які проводилась робота. Квартира Чередарчука використовувалась для перебування і зустрічей Час визволення наближався. В ніч на 31 березня 1944 року воїни Чортківської гвардійської танкової бригади під командуванням полковника В. М. Горєлова підійшли до околиць Станіслава і зав'язали бої з противником. Зламавши опір гітлерівців, першими в центр міста увірвалися танки Героя Радянського Союзу гвардії старшого лейтенанта Д. І. Сірика та гвардії лейтенанта Ю. Верьовкіна.
Виняткову хоробрість проявили танкісти батальйону майора М. Й. Гавришка. Прорвавшись в один з районів укріпленого Станіслава, вони визволили велику групу ув'язнених сімей воїнів Червоної Армії. Всю ніч у місті не вщухав запеклий бій. До ранку гітлерівське командування поспішно перекинуло до Станіслава свіжі танкові й артилерійські частини. Під натиском переважаючих сил ворога радянські війська змушені були відійти від міста й зайняти оборону.
В липні 1944 року війська 1-го Українського фронту перейшли в рішучий наступ на Львівському напрямі. В результаті успішних дій були створені сприятливі передумови для визволення Станіслава. У боях за місто брали участь воїни 1-ї армії під командуванням генерала А. А. Гречка. До 26 липня їм вдалося перерізати всі комунікації ворога, і фашистське угруповання, що обороняло місто, позбулося шляхів відходу. Тим часом частини полковників І. Герасимова та М. Новожилова перехопили всі шляхи на Станіслав.
Вранці 27 липня 161-а Червонопрапорна ордена Богдана Хмельницького стрілецька дивізія, яка потім була названа «Станіславською», розгорнула активні бойові дії. В першому ешелоні дивізії наступав полк під командуванням Героя Радянського Союзу полковника В. М. Федотова (згодом почесного громадянина міста). Ворог не витримав атак радянських військ і хаотично відступив. Цього ж дня столиця нашої Батьківщини Москва салютувала військам, що визволили Станіслав, двадцятьма артилерійськими залпами із 224 гармат. 26 з'єднанням і частинам, що відзначились
в боях, присвоєно назву «Станіславських», 9 частин нагороджено орденами Червоного Прапора, 6 - орденами Червоної Зірки.
Жителі Івано-Франківська свято шанують пам'ять воїнів-визволителів. Кращі вулиці міста названо іменами Героя Радянського Союзу старшого сержанта І. К. Сєрикова, майора В. П. Цимбалюка, капітана П. П. Дадугіна, лейтенанта медичної служби Катерини Матросової та ін. У зелені потопає братська могила героїв, що загинули в боях за визволення міста.
Під час тимчасової окупації фашисти зруйнували майже всі підприємства міста, пограбували устаткування, сировину, матеріали. Особливо великих пошкоджень зазнали паровозоремонтний, дріжджовий, машинобудівний заводи, меблева фабрика, залізничний транспорт, комунальне господарство. Окупанти вивезли до Німеччини устаткування електростанції, залишивши місто без світла і води, майно й обладнання шкіл, лікарень, бібліотек, спалили учительський інститут. Вони зруйнували 2 тисячі житлових будинків, що становило більше чверті міського житлового фонду.
Після вигнання окупантів зразу було відновлено діяльність міського комітету КП(б)У та виконкому міської Ради депутатів трудящих. Вони організовували населення на відбудову економіки міста, налагоджували роботу культурно-освітніх закладів.
Відродження Станіслава стало справою честі кожного громадянина. Наслідуючи почин трудящих Києва й Ленінграда, жителі міста виходили на суботники, енергійно працювали, докладаючи всіх зусиль, щоб швидше ліквідувати тяжкі наслідки війни. Найперше зосереджували увагу на відновленні транспорту. 19 серпня 1944 року станція Станіслав прийняла перший поїзд з вантажем для фронту. Незабаром відбудовано паровозоремонтний завод.
Братню допомогу трудящим Станіслава подавали колективи багатьох міст нашої країни. Ливарники Свердловського паровозоремонтного заводу