Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
трикотажній фабриці у це змагання включилася комсомольсько-молодіжна бригада Раїси Никифорової. Бюро Станіславського обкому партії схвалило ініціативу молоді й закликало робітників, службовців, інженерно-технічних працівників підтримати цей рух і докласти всіх зусиль, щоб успішно виконати семирічку.
До відкриття XVI міської партійної конференції (грудень 1959 р.) на підприємствах та будовах виросла численна армія новаторів. Близько 3000 робітників перевиконували норми виробітку й працювали в рахунок наступних років. У 1961 році понад 6 тисяч передовиків виробництва удостоїлись почесного звання ударників комуністичної праці.
За підсумками соціалістичного змагання 1961 року рішенням обкому КП України і виконкому обласної Ради депутатів трудящих на обласну Дошку пошани занесено 14 кращих виробничників міста. Серед них: Герой Соціалістичної Праці ткаля бавовняної фабрики Р. П. Буренко, заслужений будівельник республіки І. С. Сулима, керівники бригад комуністичної праці авторемонтного заводу С. А. Дейкалюк та паровозоремонтного заводу П. П. Морухій.
Восени 1962 року місто відзначало свій трьохсотрічний ювілей. Висловлюючи волю трудящих області, Президія Верховної Ради Української РСР 9 листопада 1962 року перейменувала Станіслав на Івано-Франківськ. З цієї нагоди відбулась об'єднана ювілейна сесія обласної та міської Рад депутатів трудящих. Населення міста з радістю зустріло урядову постанову. Від імені колективів промислових підприємств керівник бригади комуністичної праці приладобудівного заводу М. А. Гулій на мітингу заявив: «Ми пишаємось тим, що місто наше віднині носитиме ім'я великого українського письменника-революціонера. Місто переживає свою буйно квітучу молодість, яку дали йому наші робітничі руки».
Не перелічити всіх успіхів івано-франківців, які натхненною працею вносили свій вклад у розвиток економіки міста. В роки семирічки широкого розмаху набрав рух бригад і ударників комуністичної праці. За це право на початку 1965 року змагалося 54 підприємства, 270 цехів і 112 бригад, у яких працювало понад 32 тис. робітників, інженерно-технічних працівників та службовців. Почесне звання члена колективу та ударника комуністичної праці було присвоєно 9148 робітникам.
За роки семирічки на фабриках і заводах розвивалася творча думка виробничників. Новатори всіляко сприяли прискоренню технічного прогресу. За 6 років семирічки реалізовано 6200 раціоналізаторських пропозицій, що дало державі 3 млн. крб. економії. На паровозоремонтному і приладобудівному заводах, шкіряновзуттєвому і спиртогорілчаному комбінатах кожний п'ятий робітник був раціоналізатором.
У процесі трудової діяльності на підприємствах виховалося багато чудових людей - справжніх маяків будівництва комунізму. Трудящі міста пишаються кадровим слюсарем приладобудівного заводу В. Г. Креховецьким. На цьому підприємстві він працює з 1921 року, коли тут була ще напівкустарна майстерня з кількома десятками робітників. Головне в його роботі - постійні творчі пошуки. Він активний раціоналізатор, у 1957 році працював уже в рахунок 1960 року. Досвідченому виробничнику і його бригаді комуністичної праці доручали виконувати одну з складних операцій виготовлення глибинних манометрів. Понад 70 робітників - це учні В. Г. Креховецького, а серед них передові слюсарі В. Д. Дем'янюк, Ф. Є. Яблонський, В. М. Горбаль та ін. Ветеран праці відзначений орденом Леніна, десятками подяк, грамот, премій та інших нагород. Він перший у колективі удостоєний звання почесного машинобудівника республіки.
На меблевому комбінаті добре працює бригада комуністичної праці столового цеху, яку очолював М. В. Духович. Члени бригади мають не тільки високі виробничі показники, але й удосконалюють свою кваліфікацію в школах передового досвіду, а її керівник закінчив Чернівецький університет і зараз працює головою заводського комітету профспілки. До почесних членів бригади зарахований льотчик-космонавт, Герой Радянського Союзу П. Р. Попович. Новатори зустрічалися з космонавтом у Москві і встановили з
Івано-Франківськ
Сторінка 16 з 21
Величні накреслення семирічного плану для трудящих Станіслава - бойова програма їх трудової діяльності. На підприємствах зростала активність виробничників, ширилося змагання за звання колективів комуністичної праці. Цей патріотичний почин першою підхопила комсомольсько-молодіжна бригада паровозоремонтного заводу, яку очолював Іван Лось. На До відкриття XVI міської партійної конференції (грудень 1959 р.) на підприємствах та будовах виросла численна армія новаторів. Близько 3000 робітників перевиконували норми виробітку й працювали в рахунок наступних років. У 1961 році понад 6 тисяч передовиків виробництва удостоїлись почесного звання ударників комуністичної праці.
За підсумками соціалістичного змагання 1961 року рішенням обкому КП України і виконкому обласної Ради депутатів трудящих на обласну Дошку пошани занесено 14 кращих виробничників міста. Серед них: Герой Соціалістичної Праці ткаля бавовняної фабрики Р. П. Буренко, заслужений будівельник республіки І. С. Сулима, керівники бригад комуністичної праці авторемонтного заводу С. А. Дейкалюк та паровозоремонтного заводу П. П. Морухій.
Восени 1962 року місто відзначало свій трьохсотрічний ювілей. Висловлюючи волю трудящих області, Президія Верховної Ради Української РСР 9 листопада 1962 року перейменувала Станіслав на Івано-Франківськ. З цієї нагоди відбулась об'єднана ювілейна сесія обласної та міської Рад депутатів трудящих. Населення міста з радістю зустріло урядову постанову. Від імені колективів промислових підприємств керівник бригади комуністичної праці приладобудівного заводу М. А. Гулій на мітингу заявив: «Ми пишаємось тим, що місто наше віднині носитиме ім'я великого українського письменника-революціонера. Місто переживає свою буйно квітучу молодість, яку дали йому наші робітничі руки».
Не перелічити всіх успіхів івано-франківців, які натхненною працею вносили свій вклад у розвиток економіки міста. В роки семирічки широкого розмаху набрав рух бригад і ударників комуністичної праці. За це право на початку 1965 року змагалося 54 підприємства, 270 цехів і 112 бригад, у яких працювало понад 32 тис. робітників, інженерно-технічних працівників та службовців. Почесне звання члена колективу та ударника комуністичної праці було присвоєно 9148 робітникам.
За роки семирічки на фабриках і заводах розвивалася творча думка виробничників. Новатори всіляко сприяли прискоренню технічного прогресу. За 6 років семирічки реалізовано 6200 раціоналізаторських пропозицій, що дало державі 3 млн. крб. економії. На паровозоремонтному і приладобудівному заводах, шкіряновзуттєвому і спиртогорілчаному комбінатах кожний п'ятий робітник був раціоналізатором.
У процесі трудової діяльності на підприємствах виховалося багато чудових людей - справжніх маяків будівництва комунізму. Трудящі міста пишаються кадровим слюсарем приладобудівного заводу В. Г. Креховецьким. На цьому підприємстві він працює з 1921 року, коли тут була ще напівкустарна майстерня з кількома десятками робітників. Головне в його роботі - постійні творчі пошуки. Він активний раціоналізатор, у 1957 році працював уже в рахунок 1960 року. Досвідченому виробничнику і його бригаді комуністичної праці доручали виконувати одну з складних операцій виготовлення глибинних манометрів. Понад 70 робітників - це учні В. Г. Креховецького, а серед них передові слюсарі В. Д. Дем'янюк, Ф. Є. Яблонський, В. М. Горбаль та ін. Ветеран праці відзначений орденом Леніна, десятками подяк, грамот, премій та інших нагород. Він перший у колективі удостоєний звання почесного машинобудівника республіки.
На меблевому комбінаті добре працює бригада комуністичної праці столового цеху, яку очолював М. В. Духович. Члени бригади мають не тільки високі виробничі показники, але й удосконалюють свою кваліфікацію в школах передового досвіду, а її керівник закінчив Чернівецький університет і зараз працює головою заводського комітету профспілки. До почесних членів бригади зарахований льотчик-космонавт, Герой Радянського Союзу П. Р. Попович. Новатори зустрічалися з космонавтом у Москві і встановили з