Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На відбудову Станіславського машинобудівного заводу приїжджали фахівці з РРФСР та інших союзних республік. Піднімаючи з руїн корпуси й цехи, робітники водночас ремонтували й виготовляли запасні частини для бойових машин фронту. Кожний передовий виробничник щомісячно давав стільки продукції, скільки раніше її випускали п'ять робітників.
В обласному центрі відроджувались підприємства легкої, харчової, деревообробної промисловості, налагоджувалось виробництво будівельних матеріалів. У перші місяці після визволення міста відновилась робота на швейній і ватно-ватинній фабриках, шкіряному заводі.
Міська Рада подбала про створення нормальних умов життя для населення. Ще до закінчення війни відновили роботу всі медичні заклади. Відбудовувалися житлові будинки, упорядковувалися дороги, парки, проводилась каналізація, відкривалися магазини, їдальні.
З 1 вересня 1944 року у 18 школах почалося навчання. Працювали учительський інститут і педагогічне училище. Через рік у Станіславі розгорнув роботу другий вищий навчальний заклад - медичний інститут. Викладати сюди приїхали вчені багатьох міст країни. Кадри фахівців готували також спеціальні середні навчальні заклади - фельдшерсько-акушерська школа, технікум фізичної культури та музичне училище. Відновили свою діяльність театри, клуби, аматорські гуртки. 1945 року в Станіславі відбулися дві обласні олімпіади художньої самодіяльності.
Налагоджувати культурноосвітню роботу в Станіславі допомагали творчі колективи багатьох міст республіки. Артисти Золочівського пересувного театру (Харківська область) приїжджали допомогти відновити роботу театру ім. І. Я. Франка. Для поповнення масових бібліотек, пограбованих фашистськими загарбниками, з Харкова прибув вагон книг. Одеський університет ім. І. І. Мечникова подарував учительському інституту 3250 томів потрібної для навчання студентів літератури.
Відбудовою і дальшим розвитком міста керувала партійна організація. У післявоєнний час вона постійно зміцнювалась і зростала. На 25 січня 1950 року в Станіславі було вже 146 партійних організацій, які об'єднували 2745 комуністів.
Міська партійна організація піклувалася і про відбудову села. В 1948 році для поліпшення масово-політичної роботи у сільські райони виїжджало 1340 активістів, з них 240 комуністів. Там вони безпосередньо брали участь у колективізації сільського господарства. В 1950 році 54 партійні організації підприємств, навчальних та культурно-освітніх закладів міста взяли шефство над колгоспами. Трудівникам села шефи допомагали налагоджувати колгоспне виробництво, створювати бібліотеки, червоні кутки, обладнувати клуби.
Під керівництвом міської партійної організації виробничі колективи розгортали соціалістичне змагання за дострокове виконання четвертої п'ятирічки. Уже в 1948 році 144 передові виробничники виконали свій п'ятирічний план і працювали в рахунок 1951 року. Робітники міста активно боролися за режим економії і зниження собівартості продукції. Дороговказом їм послужив передовий досвід відомих новаторів країни - Л. Корабельникової, М. Російського, Ф. Кузнецова та ін. На ватноватинній фабриці за ініціативою секретаря партійної організації В. М. Верещака у всіх цехах були створені комісії для виявлення внутрішніх резервів і запровадження у виробництво найпередовіших форм організації праці за методом московського інженера Ф. Ковальова. Від реалізації пропозицій В. Верещака у два рази зросла продуктивність верстата, що виробляє ватин.Начальник складального цеху машинобудівного заводу В. Ф. Підгорний, чітко плануючи роботу і раціонально використовуючи устаткування, добився виконання завдання на 120-130 проц. Комуніст, ударник цього ж підприємства В. П. Сутуленко щодня виробляв по три норми.
На кінець третього року п'ятирічки промислові підприємства Станіслава досягли довоєнного рівня випуску валової продукції, а в 19.50 році вони збільшили її майже в 3,6 раза проти 1945 року.
Івано-Франківськ
Сторінка 14 з 21
передали прикарпатцям свій досвід безперервного розливу металу. Робітники Борисоглєбська Воронезької області дали свій зразок виготовлення глиномішалки. За методом виробничників міста Улан-Уде станіславські паровозоремонтники впровадили у своєму новому ливарному цеху відливку гальмових колодок. В обласному центрі відроджувались підприємства легкої, харчової, деревообробної промисловості, налагоджувалось виробництво будівельних матеріалів. У перші місяці після визволення міста відновилась робота на швейній і ватно-ватинній фабриках, шкіряному заводі.
Міська Рада подбала про створення нормальних умов життя для населення. Ще до закінчення війни відновили роботу всі медичні заклади. Відбудовувалися житлові будинки, упорядковувалися дороги, парки, проводилась каналізація, відкривалися магазини, їдальні.
З 1 вересня 1944 року у 18 школах почалося навчання. Працювали учительський інститут і педагогічне училище. Через рік у Станіславі розгорнув роботу другий вищий навчальний заклад - медичний інститут. Викладати сюди приїхали вчені багатьох міст країни. Кадри фахівців готували також спеціальні середні навчальні заклади - фельдшерсько-акушерська школа, технікум фізичної культури та музичне училище. Відновили свою діяльність театри, клуби, аматорські гуртки. 1945 року в Станіславі відбулися дві обласні олімпіади художньої самодіяльності.
Налагоджувати культурноосвітню роботу в Станіславі допомагали творчі колективи багатьох міст республіки. Артисти Золочівського пересувного театру (Харківська область) приїжджали допомогти відновити роботу театру ім. І. Я. Франка. Для поповнення масових бібліотек, пограбованих фашистськими загарбниками, з Харкова прибув вагон книг. Одеський університет ім. І. І. Мечникова подарував учительському інституту 3250 томів потрібної для навчання студентів літератури.
Відбудовою і дальшим розвитком міста керувала партійна організація. У післявоєнний час вона постійно зміцнювалась і зростала. На 25 січня 1950 року в Станіславі було вже 146 партійних організацій, які об'єднували 2745 комуністів.
Міська партійна організація піклувалася і про відбудову села. В 1948 році для поліпшення масово-політичної роботи у сільські райони виїжджало 1340 активістів, з них 240 комуністів. Там вони безпосередньо брали участь у колективізації сільського господарства. В 1950 році 54 партійні організації підприємств, навчальних та культурно-освітніх закладів міста взяли шефство над колгоспами. Трудівникам села шефи допомагали налагоджувати колгоспне виробництво, створювати бібліотеки, червоні кутки, обладнувати клуби.
Під керівництвом міської партійної організації виробничі колективи розгортали соціалістичне змагання за дострокове виконання четвертої п'ятирічки. Уже в 1948 році 144 передові виробничники виконали свій п'ятирічний план і працювали в рахунок 1951 року. Робітники міста активно боролися за режим економії і зниження собівартості продукції. Дороговказом їм послужив передовий досвід відомих новаторів країни - Л. Корабельникової, М. Російського, Ф. Кузнецова та ін. На ватноватинній фабриці за ініціативою секретаря партійної організації В. М. Верещака у всіх цехах були створені комісії для виявлення внутрішніх резервів і запровадження у виробництво найпередовіших форм організації праці за методом московського інженера Ф. Ковальова. Від реалізації пропозицій В. Верещака у два рази зросла продуктивність верстата, що виробляє ватин.Начальник складального цеху машинобудівного заводу В. Ф. Підгорний, чітко плануючи роботу і раціонально використовуючи устаткування, добився виконання завдання на 120-130 проц. Комуніст, ударник цього ж підприємства В. П. Сутуленко щодня виробляв по три норми.
На кінець третього року п'ятирічки промислові підприємства Станіслава досягли довоєнного рівня випуску валової продукції, а в 19.50 році вони збільшили її майже в 3,6 раза проти 1945 року.