Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
виробничників. Особливо добре готували кваліфіковані кадри на трикотажній фабриці, шкіряному та паровозоремонтному заводах.
Трудовими подвигами жителі Станіслава прославляли своє рідне місто. Про їх звитяжну працю натхненно писав видатний український поет В. М. Сосюра, відвідавши в 1950 році обласний центр Прикарпаття.
Слави стан - Станіслав, це тебе дзвін курантів кремлівських вітає, небо київське голубе в сяйві сонця тебе обнімає, ти у праці прославив себе...
З новими виробничими можливостями трудящі міста приступили до здійснення п'ятої п'ятирічки. На підприємствах уже були кваліфіковані кадри, досконала техніка, що значно прискорило темпи роботи. Різко зросла продуктивність праці, поліпшилась якість продукції. Багато бригад випускали продукцію тільки відмінної якості.
На честь 300-річчя возз'єднання України з Росією виробничі колективи Станіслава й Дрогобича уклали договір на соціалістичне змагання. Провідне місце в цьому змаганні посів колектив паровозоремонтного заводу. З випередженням графіка працювали також шкіряно-взуттєвий комбінат, паровозне депо та інші підприємства. Трудівники міста до 15 листопада 1955 року виконали програму п'ятирічного плану. За ці роки випуск продукції збільшився у 2,2 раза, а виробництво електроенергії у порівнянні з 1945 роком зросло майже в 39 разів.
Трудящі обласного центру були ініціаторами змагання з містами Новгородом, Чернівцями, Дрогобичем і Коломиєю. Багато робітників та інженерно-технічних працівників стали винахідниками і раціоналізаторами. Тільки в 1956-1957 рр. вони подали близько 1,5 тис. цінних раціоналізаторських пропозицій, більшу частину яких впроваджено на підприємствах.
У трудових буднях міських підприємств важливу роль відігравали комсомольці. Понад 2 тисячі юнаків і дівчат працювали на виробництві, були ініціаторами нових починань. 56 комсомольсько-молодіжних бригад міста змагалися між собою за високі виробничі показники. На заклик Комуністичної партії багато молодих ентузіастів Прикарпаття в 1957 році виїжджали на новобудови Донбасу. На честь 40-річного ювілею Радянської влади вони достроково завершили будівництво шахти «Станіславська-комсомольська».
Поряд з розвитком промислового виробництва розгорталося спорудження житлових будинків і культурно-освітніх закладів. Цю роботу здійснювали 5 будівельних організацій. Лише за перші дві післявоєнні п'ятирічки жителі одержали понад 115 тис. кв. метрів житлової площі. У місті звели Будинок культури товариства глухонімих, нове приміщення для школи № 12.
Місто зростало, збільшувалось населення. Але існуюча сітка водопостачання не забезпечувала зростаючих потреб жителів. Було вирішено провести нову каналізацію і спорудити центральний газопровід. На цілі кілометри розтягнулися будівельні ділянки на вулицях міста. Незважаючи на непогоду,- дощ, хуртовину - риття канав і прокладання труб не припинялося. На початок 1958 року було введено в дію першу чергу водопроводу. До кінця того ж року мешканці 1500 квартир одержали для опалення природний газ.
Методом народної будови населення міста біля Парку культури і відпочинку ім. Т. Г. Шевченка спорудило штучне озеро площею 40 гектарів. Робота йшла злагоджено. В окремі вихідні дні на суботники виходили тисячі юнаків і дівчат. Кожному хотілося внести свою частку в спорудження й обладнання чарівного куточка для відпочинку. Озеро стало справжньою окрасою міста. Влітку тут купаються, катаються на човнах, а взимку водоймище перетворюється на каток. Для любителів спорту побудовано також стадіон. Щороку місто озеленюється, прикрашається квітами.
Івано-Франківськ
Сторінка 15 з 21
В ході індустріалізації міста один за одним зводились нові корпуси електростанції, взуттєвої фабрики, хлібокомбінату та інших підприємств, зростав робітничий клас. Промислові кадри формувалися переважно з сільської молоді. Для нового поповнення організовувалось професійно-технічне навчання, юнакам і дівчатам передавався досвід кращих Трудовими подвигами жителі Станіслава прославляли своє рідне місто. Про їх звитяжну працю натхненно писав видатний український поет В. М. Сосюра, відвідавши в 1950 році обласний центр Прикарпаття.
Слави стан - Станіслав, це тебе дзвін курантів кремлівських вітає, небо київське голубе в сяйві сонця тебе обнімає, ти у праці прославив себе...
З новими виробничими можливостями трудящі міста приступили до здійснення п'ятої п'ятирічки. На підприємствах уже були кваліфіковані кадри, досконала техніка, що значно прискорило темпи роботи. Різко зросла продуктивність праці, поліпшилась якість продукції. Багато бригад випускали продукцію тільки відмінної якості.
На честь 300-річчя возз'єднання України з Росією виробничі колективи Станіслава й Дрогобича уклали договір на соціалістичне змагання. Провідне місце в цьому змаганні посів колектив паровозоремонтного заводу. З випередженням графіка працювали також шкіряно-взуттєвий комбінат, паровозне депо та інші підприємства. Трудівники міста до 15 листопада 1955 року виконали програму п'ятирічного плану. За ці роки випуск продукції збільшився у 2,2 раза, а виробництво електроенергії у порівнянні з 1945 роком зросло майже в 39 разів.
Трудящі обласного центру були ініціаторами змагання з містами Новгородом, Чернівцями, Дрогобичем і Коломиєю. Багато робітників та інженерно-технічних працівників стали винахідниками і раціоналізаторами. Тільки в 1956-1957 рр. вони подали близько 1,5 тис. цінних раціоналізаторських пропозицій, більшу частину яких впроваджено на підприємствах.
У трудових буднях міських підприємств важливу роль відігравали комсомольці. Понад 2 тисячі юнаків і дівчат працювали на виробництві, були ініціаторами нових починань. 56 комсомольсько-молодіжних бригад міста змагалися між собою за високі виробничі показники. На заклик Комуністичної партії багато молодих ентузіастів Прикарпаття в 1957 році виїжджали на новобудови Донбасу. На честь 40-річного ювілею Радянської влади вони достроково завершили будівництво шахти «Станіславська-комсомольська».
Поряд з розвитком промислового виробництва розгорталося спорудження житлових будинків і культурно-освітніх закладів. Цю роботу здійснювали 5 будівельних організацій. Лише за перші дві післявоєнні п'ятирічки жителі одержали понад 115 тис. кв. метрів житлової площі. У місті звели Будинок культури товариства глухонімих, нове приміщення для школи № 12.
Місто зростало, збільшувалось населення. Але існуюча сітка водопостачання не забезпечувала зростаючих потреб жителів. Було вирішено провести нову каналізацію і спорудити центральний газопровід. На цілі кілометри розтягнулися будівельні ділянки на вулицях міста. Незважаючи на непогоду,- дощ, хуртовину - риття канав і прокладання труб не припинялося. На початок 1958 року було введено в дію першу чергу водопроводу. До кінця того ж року мешканці 1500 квартир одержали для опалення природний газ.
Методом народної будови населення міста біля Парку культури і відпочинку ім. Т. Г. Шевченка спорудило штучне озеро площею 40 гектарів. Робота йшла злагоджено. В окремі вихідні дні на суботники виходили тисячі юнаків і дівчат. Кожному хотілося внести свою частку в спорудження й обладнання чарівного куточка для відпочинку. Озеро стало справжньою окрасою міста. Влітку тут купаються, катаються на човнах, а взимку водоймище перетворюється на каток. Для любителів спорту побудовано також стадіон. Щороку місто озеленюється, прикрашається квітами.