Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Галич

Сторінка 2 з 10
На цей час припадає розквіт Галицького князівства й міста Галича, що стає одним з найбільших економічних, політичних і культурних центрів Русі. Тоді воно конкурувало з Волинським князівством і навіть з Києвом. Найбільшого піднесення досяг Галич за Ярослава Осмомисла (1153-1187), оспіваного в «Слові о полку Ігоревім».

Стародавній Галич вважався найбільшим староруським містом, в якому проживало до 15 тис. населення. Це пояснювалося насамперед його центральним положенням у Галицькій землі, багатій угіддями, ріками, лісами, покладами солі тощо. У французькому епосі Галицька земля прославлялася як багата країна, а руські билини називали місто «Галич старий, Галич багатий».
Багато уваги приділялося в цей час розвиткові освіти. В літопису згадується, що князь Я. Осмомисл «...мудрості... наставлял и учить понуждал. Монахов и их доходьі к научению детей определял».
У XII ст. Галич не раз зазнавав нападів іноземних загарбників: угорських, польських та німецьких феодалів. Галицьке боярство, захищаючи свої вузькокласові інтереси в боротьбі проти князівської влади і проти народних мас, йшло на зраду, вступало у союз з іноземними загарбниками. Жорстока міжусобна боротьба між князями й боярами послаблювала Галич.
Князі, бояри, духовенство - власники великих маєтків - жорстоко визискували трудящих - селян, холопів, ремісників. Основною формою експлуатації населення у феодальних маєтках була натуральна рента. Селяни й міські жителі сплачували князеві й боярам оброк: селяни - натурою (медом, вівцями, льоном, збіжжям тощо), городяни - ремісничими виробами і грішми. Крім того, феодально залежні люди мали ремонтувати й будувати міські укріплення та мости, виконувати різні повинності на користь міста-замку, утримувати князівську дружину.
На посилення феодального гноблення селяни відповідали втечами та повстаннями проти князя і бояр. У літопису зазначається, що 1159 року Ярослав Осмомисл жорстоко придушив повстання жителів Галича.
Населення багато терпіло і від стихійного лиха. В середині лютого 1165 року в Галичі сталася повінь від розливу Дністра, через що місто зазнало значних матеріальних збитків. Загинуло понад 300 чоловік. Того року надзвичайно голодною для трудящих була зима й весна, ціни на хліб і продовольчі товари дуже зросли.
Високого розвитку Галич досяг у першій половині XIII ст. За часів князювання Романа Мстиславовича (1199-1205 рр.) місто стало столицею могутнього Галицько-Волинського князівства. Князя називали тоді навіть «самодержцем всієї Русі».
У 1205 році під час битви з польськими феодалами загинув князь Роман. Користуючись малолітством його синів Данила й Василька, князі й бояри розв'язали тривалу міжусобну війну, від якої найбільше потерпіло населення Галича. Скориставшись цим, угорський король у 1214 році захопив Галич і вчинив у ньому грабіж та насильство. Проти загарбників повстали жителі міста. Визволитися галичанам допоміг новгородський князь Мстислав Удалий.
Утвердившись на галицькому престолі, князь Данило Романович сприяв розвиткові ремесла й торгівлі, будував нові міста. Галич у цей період став великим містом. Місцеві майстри - будівельники й архітектори - звели тут чудові будівлі. Які в інших містах Галицько-Волинської землі, у Галичі любили кам'яну скульптуру. Особливо слави тут зажив «хнтрець» Авдій, який майстерно різав по каменю. Чималу увагу звертав Данило Галицький на розвиток Галича як річкового торговельного центру. При ньому створюється торговий і військовий флот.
Галич був значним літературним центром. У ньому складався відомий ГалицькоВолинський літопис XIII ст. Ряд письмових пам'яток XII-XIII ст. ст. відзначається місцевими, «галицькими» особливостями. «Галич багатий» добре відомий і в народному епосі. В Галичі у XII-XIII ст. ст. написана уставом на пергаменті одна з найдавніших і найцінніших пам'яток староруської писемності Київської Русі - Галицьке євангеліє (четвероєвангеліє). Перші 228 аркушів написано в селі Крилосі з 1 жовтня по 19 листопада 1144 року, а решта 32 аркуші - в Галичі у XII- XIII століттях.
У другій половині XIII ст. в Галичі були складені «Толковий апокаліпсис» та «Хронограф», до якого увійшли візантійські хроніки. Оригінальними


Сучасна карта - Галич