Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Галич

Сторінка 6 з 10
Після відступу російської армії з Галичини населення Галича зазнало масових репресій австрійських властей. Жителів міста, які симпатизували російській армії, звинувачували в зраді й шпигунстві. Близько 20 городян за це було страчено. Переслідувань зазнали і жителі, насильно забрані до австро-угорської армії. 127 інтернованих мешканців заслали до концентраційного табору в Талергофі. Там, як свідчила австрійська преса, відбувалися «сцени, подібні до опису пекла у Данте». Від каторжних робіт, голоду і епідемій тут загинуло 27 жителів Галича. 1929 року в місті їм спорудили пам'ятник.

Внаслідок воєнних дій 85 проц. будинків міста було зруйновано; зірвано міст через Дністер.
Під впливом Великого Жовтня жителі міста в 1918 році стали на шлях відкритої боротьби - відмовлялися виконувати різні примусові роботи; селяни захопили церковну землю.
Після розпаду Австро-Угорщини Галич потрапив у зону діяльності буржуазнонаціоналістичного уряду ЗУНР. Трудящі ж міста створили Раду робітничих і селянських депутатів. Вони саботували заходи властей ЗУНР, відмовлялись вступати до загонів Української галицької армії ЗУНР (УГА), вимагали ліквідації поміщицького землеволодіння, добивалися встановлення Радянської влади.
Влітку 1919 року Галич захопила буржуазно-поміщицька Польща. Та окупація не зломила прагнень трудящих міста до возз'єднання з Радянською Україною. Коли в серпні 1920 року бійці Червоної Армії, переслідуючи білополяків і петлюрівців, вийшли до Дністра і визволили лівобережну частину Галича, населення допомагало їм продуктами, провіантом, кіньми тощо. Під час відступу загонів Червоної Армії частина галичан евакуювалась з радянськими військами, юнаки вступали до Червоної Армії. Галицькі жителі Р. Козловський, Ю та О. Івасюки, О. Мусякевич, Й. Павловський у 1920-1922 рр. перейшли до Радянської України і стали учасниками соціалістичного будівництва.
20-річна польська окупація міста була періодом найбільшого занепаду його економіки. У 1921 році населення міста становило 3442 жителі, у т. ч. близько 250 ремісників. Галич залишався містом дрібних кустарних підприємств, де
працювала невелика кількість робітників. По 30-40 робітників налічувалося на тартаках, маслозаводі, на залізничній станції.
Основна маса населення, у т. ч. і переважна більшість ремісників, займалася сільським господарством. Більшість господарств мали 1-2 морги землі, орендованої у магістраті. Кращі землі належали поміщикам, церквам, монастирям. З 1932 року польський уряд заборонив поміщикам продавати землю українському населенню. Класове розшарування примушувало трудящих шукати заробітків та їхати до Канади, Бразілії, Аргентіни. В роки світової економічної кризи (1929-1933 рр.) близько 50 сімей Галича виїхали на вугільні шахти Франції і Бельгії.
У 20-х роках виникають робітничі організації. Профспілки залізничників, готуючи у березні 1926 року страйк, вимагали від головного правління профспілки залізничників, у Варшаві не поступатись уряду, що мав намір зменшити заробітну плату робітникам - членам їхньої профспілки.
З 1927 року в Галичі існував осередок, а згодом місцевий комітет КПЗУ. За його ініціативою у 1927 році виникає організація МОДРу, пізніше - місцевий комітет КСМЗУ. Цього ж року створено відділ професійної спілки робітників сільського господарства.
Комуністи стали організаторами й керівниками страйкового руху в місті. У 1928 році застрайкували робітники двох лісопилень. Страйк закінчився частковим задоволенням вимог робітників. Підприємці скоротили робочий день до 8 годин.
Напередодні 1 Травня 1933 року в місті з'явилися листівки із закликами: «Геть фашистського ката Пілсудського!», «Хай живе комуністична революція!» й інші. Комуністичні листівки, що закликали до боротьби, були розкидані в місті 12 жовтня 1933 року у відповідь на арешт прогресивних діячів Галича.
В квітні 1936 року делегація галичан брала участь у похоронах львівського безробітного В. Козака, вбитого польською поліцією. В ці дні посилилися виступи селян у Галичі і в сусідніх селах. Створений тут страйковий комітет оголосив загальний страйк селян і наймитів в митрополичих маєтках Галича,


Сучасна карта - Галич