Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Галич

Сторінка 5 з 10
волів - 3536 днів тяглової панщини). Крім того, міщани платили грошовий чинш, а селяни натуральний податок. Чимало було різних відробітків.
Важку й злиденну долю галицького селянства і ремісників відображено в народних піснях. 1833 року в Галичі побував український поет і вчений Яків Головацький. Він використав деякі дані з життя галичан у статті «Становище русинів в Галичині». Записані тут пісні ввійшли до його чотиритомника «Народні пісні Галицької і Угорської Русі».

Із скасуванням кріпацтва більшість селян Галича і навколишніх сіл залишились і без землі і без волі. Власті та духовенство і після реформи захоплювали ліси і пасовиська, якими раніше користувалися селяни. Це призводило до численних заворушень. Австро-угорський уряд придушував виступи галичан силою. У 1891 році за вироком суду 80 галицьких селян зазнали покарання.
Не дістали трудящі міста й політичних прав. У 1897 році під час т. зв. баденівських виборів до сейму між жителями Галича й поліцією сталися сутички, які в окремих місцях закінчилися кривавими розправами і численними арештами. Про злиденне життя населення міста не міг замовчати навіть австрійський імператор. Проїжджаючи через Галич у 1880 році, він визнав: «Так, я бачу, що народ бідний».
Наприкінці XIX і на початку XX ст. життя в Галичі дещо жвавішає. Тут мешкало 3464 жителі. Пожвавленню торгівлі сприяла прокладена в 1866 році через Галич залізниця Львів-Чернівці. На залізничній станції будуються великі склади для зберігання товарів і продуктів, що вивозились на ринки Австро-Угорщини і Росії.
У 1900-1905 рр. в місті споруджено річковий порт. Проте Галич не мав великих підприємств і залишався містечком дрібного промислу й ремесла, яке було в стані занепаду.
Перша буржуазно-демократична революція в Росії прискорила зростання політичної свідомості трудящих Галича. В місті відбувалися страйки й виступи сільської та міської бідноти. 20 травня 1906 року учасники селянського віча в Галичі вимагали передати їм у безплатне користування поміщицькі землі, скасувати панські привілеї, забезпечити рівні права українцям з іншими національностями тощо. У Галичі було оголошено надзвичайний стан.
З другої половини XIX ст. в місті сталися деякі зрушення в галузі освіти. На вимогу громадськості в місті було відкрито чотирикласну чоловічу й двокласну жіночу школи. Це були суто станові школи, бо посилати сюди дітей мали право лише чиновники, заможні міщани й духовенство. Ці школи були двомовними й перебували під контролем римсько-католицької консисторії. У 70-х роках Галич відвідали М. П. Драгоманов та І. Я. Франко, що сприяло деякому пожвавленню громадської думки серед жителів міста.
З 1900 року в Галичі існували п'ятикласні народна чоловіча й жіноча двомовні школи. Однак переважна більшість 4-тисячного населення міста залишалася неписьменною.
Австро-угорський уряд переслідував українську культуру, забороняв українську мову. У 1913 році в Галичі вже не стало двомовних шкіл. Працювали школи
лише з польською мовою навчання. Міські й церковні власті розпалювали релігійну ворожнечу. Від українця, який шукав більш-менш оплачуваної роботи, вимагали прийняти католицьку віру, змінити національність.
Українські буржуазні націоналісти та москвофіли всіляко отруювали своєю пропагандою класову свідомість трудящих Галича.
Австро-Угорщина, готуючись до війни з Росією, укріплювала Галич і його околиці, перекладаючи весь тягар витрат на жителів міста. У 1885-1896 рр. було збудовано шосейну дорогу Станіслав-Галич-Львів та прокладено двоколійну залізницю Галич-Тернопіль. 1910 року через Дністер спорудили міст.
Перша світова війна принесла галичанам багато лиха. Уже в перший місяць війни місто дуже пограбували австро-угорські війська. Серед жителів почався голод. Завмерла торгівля. Лютувала холера.
2 вересня 1914 року 24-й корпус 8-ї армії під командуванням генерала О. О. Брусилова зайняв Галич. Населення з радістю зустріло російську армію. Коли ж у .1915 році російські війська відступали, багато галичан покинули рідні місця і виїхали до Східної України.


Сучасна карта - Галич