Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Галич

Сторінка 4 з 10
вони мусили віддавати натурою на утримання замку сир, вівці, птицю, рогове від худоби тощо.
У XVI-XVII ст. ст. Галич став одним із значних ремісничих і торговельних центрів Східної Галичини. В місті відбувалися ярмарки й торги, від яких великий зиск мали староство та інші представники влади. Особливо розвинена була в Галичі торгівля дністровською рибою, а також виробами місцевих ремісників. З Києва сюди привозили мед, віск, шкіри, з Росії - хутра й шкіряні вироби.

Однією з форм поневолення українського народу була Брестська церковна унія. У 1604 році в місті сталися антиуніатські заворушення. Міський бургомістр скаржився галицькому старості на активний опір українського населення католицизму та називав понад 20 прізвищ організаторів боротьби проти окатоличення. До 1641 року, як відзначалося в актах, всі галицькі братства спільно відстоювали права православних.
Національно-визвольна боротьба жителів Галича мала різні форми. Трудящі писали скарги на експлуататорів, кидали свої оселі й тікали до опришків у Карпати або в південно-східні степи України, виступали зі зброєю проти гнобителів. 1628 року озброєні міщани під проводом Г. Худика й А. Куриловича розгромили маєток ксьондза Забешовського. Через три роки спалахнув новий збройний виступ міщан і селян Галича проти феодалів і польських властей.
Особливо активізувалася боротьба галичан проти шляхти під час визвольної війни українського народу проти шляхетської Польщі 1648-1654 рр. До загону повстанців, очоленого Семеном Височаном, влилось багато галичан. Перелякана шляхта поховалась у Галицькому замку.' Польські власті разом з феодалами жорстоко карали всіх, кого підозрювали в причетності до повстання. Шляхті вдалося спіймати посланця Б. Хмельницького Ярему Кончевського, який закликав народ до повстання. На допиті Кончевський заявив, що в самому Галичі він чув, як люди чекали «братів-козаків» із загонів Хмельницького.
Після відступу козацьких військ феодали вчинили жорстоку розправу
над населенням. Щоб забезпечити собі спокій у майбутньому, шляхта на сеймику в Галичі 14 березня 1649 року ухвалила організувати загін військ у кількості 900 чоловік, завданням якого було нещадно придушувати будь-який виступ трудящих. Але народний рух не припинявся.
Влітку 1649 року козацькі війська знову прийшли в Галичину і здобули місто Галич. У літопису Самовидця говорилося, що в 1649 році козаки «ажи поза Дністром коло Галича,- і замков доставали». Багато галичан тоді вступило до козацького війська Б. Хмельницького. Не припинилася національно-визвольна боротьба галичан і в наступні роки. Коли в 1665 році під Галичем з'явились повстанські загони брацлавського полковника Василя Дрозденка, до нього приєдналося багато жителів міста.
Тяжкого лиха зазнавали трудящі Галича за турецько-польських війн. 1676 року на Галич напали турецько-татарські війська. Замок і укріплення були настільки зруйновані, що вже більше не відбудовувалися. До наших днів збереглися лише руїни замку на горі, біля підніжжя якої розкинулося місто.
Спустошливі війни другої половини XVII ст. дуже затримали розвиток ремесла й торгівлі в Галичі. До того ж його жителі багато терпіли і від різних епідемій, від частих неврожаїв.
За таких умов Галич майже не зростав. За описом 1765 року в місті було 216 будинків. У,110 з них проживала в злиднях і нужді міська біднота, зокрема на Руській вулиці, в Запарканні і лівобережному передмісті. В центрі Галича багато й привільно жила польська шляхта. Польський поет Ф. Карпінський, який відвідав Галич у час занепаду Речі Посполитої, так описував розгул шляхти в місті: «Я декілька разів бачив там у костьолі оголені мечі, а пізніше п'яних, які рубалися на вулицях, а на ринку шляхтича, який стояв на колінах перед відомим вбивцею Миколаєм Потоцьким...».
За першим поділом Польщі 1772 року Галичем заволоділа Австрія. Місто перестало бути адміністративним центром і увійшло до складу Станіславського повіту. Власті разом з шляхтою стягували з трудящих тепер учетверо більше різних податків.
На початку XIX ст. Галич з передмістям Залуквою став власністю уніатського митрополита Ангеловича. 85 селянських господарств передмістя Залукви щороку відробляли на митрополита 7280 робочих днів (безкінні господарства - 3744 дні т. зв. пішої панщини, господарства, що мали по парі


Сучасна карта - Галич