Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Галич

Сторінка 7 з 10
Залукви, Крилоса. 26 травня того ж року в Галичі страйкували маляри, вимагаючи підвищення заробітної плати до 2 злотих на день та постійної роботи.
В 30-х роках значно зміцніла комуністична організація Галича. 1938 року вона об'єднувала 10 чоловік. Навколо неї групувалися сотні співчуваючих.
День 17 вересня 1939 року приніс нове, щасливе життя. Ще до приходу
Червоної Армії міські активісти на чолі з С. М. Лесевим роззброїли польську поліцію, створили міську дружину, запровадили революційний порядок. 19 вересня відбувся мітинг, присвячений зустрічі населення міста з військами Червоної Армії. Це був перший масовий мітинг за всю історію міста Галича. Галичани з радістю висловилися за возз'єднання з Радянською Україною. Тимчасове управління (голова С. І. Пізняк), взяло на себе функції місцевої влади. 22 жовтня 1939 року трудящі Галича під час перших, справді демократичних виборів, обрали до Народних Зборів Західної України М. Палагняка й селянку-біднячку П. М. Микулу. В грудні 1939 року місто Галич стало районним центром Галицького району (перший секретар райкому партії - О. Й. Цимбаліст, голова райвиконкому - А. 3. Берестенєв). 17 січня 1940 року почала діяти міська Рада депутатів трудящих (голова - С. І. Пізняк). Місцеві органи Радянської влади розгорнули велику роботу в усіх галузях господарського, політичного й культурного будівництва. Тоді у районі вже було організовано 22 споживчі товариства, які об'єднували 6969 чоловік, відкрито машинно-тракторну станцію, насіннєвий трест, плодоовочевий радгосп, рибну артіль,
промартіль ім. Челюскіна, промкомбінат. Стали до ладу млини, цегельня, міська теплоелектростанція потужністю 80 тис. кіловат-годин на рік. Зникло безробіття. На керівні посади в промисловості й кооперації було висунуто місцеві кадри. Селяни Галича і навколишніх сіл одержали від Радянської влади близько 2 тис. га землі.
Значні кошти асигнували на благоустрій міста, освіту, охорону здоров'я, культуру. В центрі міста заклали сквер, реконструювали площу, вимостили тротуари, відремонтували житлові будинки. Запрацювали лікарня, 2 бібліотеки для дорослих і дітей, дитячий садок, аптека, районний будинок культури. Всі діти шкільного віку пішли до школи, де навчали українською мовою. Майже все доросле населення оволодівало грамотою в гуртках ліквідації неписьменності.
Місто жило великими планами на майбутнє. Та напад фашистської Німеччини зірвав усі задуми. Першого ж дня війни Галич був свідком одного з сміливих подвигів, здійсненого молодшим лейтенантом Л. Г. Бутеліним. Він протаранив німецький літак. У військкоматі з'явилися перші добровольці.
2 липня Галич окупували фашисти. Смертною карою загрожували вони жителям за збереження зброї, за ухилення від примусової праці і несплату податків. Німецько-фашистські окупанти за допомогою куркулів у перші ж дні війни убили в Галичі 57 чоловік, серед них 7 учителів. Восени 1942 року гестапівці потопили на Дністрі понад 200 чоловік. Вони по-звірячому замордували колишнього члена КПЗУ М. Ф. Сегіна, жорстоко катували в гестапо багатьох інших мешканців Галича. Пережили страхіття Освенціму Г. М. Бродович, Е. Б. Сівецькийта інші. Понад 800 чоловік єврейського населення було ув'язнено в концентраційному таборі Белзи.
Галичани постійно чинили опір окупантам: ухилялися від «вербовки» в дивізію «СС-Галичина», ховали хліб, худобу, розповсюджували відомості про події на фронтах, допомагали партизанам. 14 липня 1943 року партизанське з'єднання, очолюване Героєм Радянського Союзу С. А. Ковпаком, зупинилося за 12 км від Галича. На залізничній станції Слобідка-Більшівцівська, за 4 км від Галича, партизани підірвали 500 м залізничної колії і все станційне устаткування. Гітлерівці поспішно тікали з Галича й сусідніх міст і сіл до Станіслава. Місцеве населення допомагало партизанам переправитися через Дністер. Д. Голійчук провів їх у Чорний ліс, а Д. Васильчук, що з села Темирівці, загинув під час переправи через річку Лімницю.
За роки окупації фашисти зруйнували електростанцію, маслозавод, залізничну станцію, промкомбінат і промартілі, МТС, школи, лікарні, культурно-освітні заклади, понад 30 проц. житлових будинків. Переважна більшість населення голодувала всі роки окупації.
ч24 липня 1944 року частини стрілецького корпусу визволили Галич від


Сучасна карта - Галич